Хто веде облік доходів майбутніх періодів

З доходами майбутніх періодів зустрічається не кожний бухгалтер. І не в кожного підприємства за період його життєдіяльності такі специфічні доходи виникатимуть. Але загальне уявлення про них мати потрібно, аби, на випадок їх отримання, достовірно їх визнати відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Суть та поняття доходів майбутніх періодів

Інструкція N 291 до доходів майбутніх періодів відносить, зокрема доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв’язку тощо.

Тобто, наприклад, підприємство видає журнал і від передплатників отримало за нього абонементну плату. Це буде дохід майбутніх періодів, бо в итрати здійснювати муться по мірі випуску журналу. А для передплатників сума, яку вони заплатили за передплату, становить витрати майбутніх періодів.

Сума одержаних доходів майбутніх періодів відображається за кредитом однойменного рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", за дебетом - їх списання на відповідні рахунки обліку доходів звітного періоду.

Але зазвичай на практиці по отриманих авансовим платежам доходів не показують, відображаючи отримані кошти (аванс) за кредитом субрахунка 681 "Розрахунки за авансами одержаними" та дебетом рахунків 30 "Готівка" або 31 "Рахунки а банку" - залежно від того, на рахунок у банку чи в касу отримано аванс.

І це відповідає вимогам п.п. 6.3 та 6.4 П(С)БО 15, згідно з якими не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг) та сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Тож цілком можливо, що до моменту надання орендних послуг отримана, наприклад, орендна плата авансом спочатку "зайде" на субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", без залучення рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів".

Але обачним платникам, у яких умовою договору передбачена щомісячна (щоквартальна) сплата орендних платежів, отримавши таку плату наперед за декілька звітних періодів, радимо здійснювати такий специфічний облік через рахунок 69 "Доходи майбутніх періодів", з подальшим віднесенням розрахованих платежів до доходу звітного періоду.

Треба мати на увазі, що принциповою різницею між авансами та доходами майбутніх періодів є те, що аванси отримуються за матеріальні цінності або виконані роботи, період відвантаження (надання) яких чітко визначено. З настанням такого періоду (конкретної дати) одночасно відбувається погашення (зарахування) авансу.

А фактичний період погашення отриманих доходів майбутніх періодів відбувається у часі послідовно та безперервно, вони є доходами кількох періодів, і визнання їх доходами звітного періоду здійснюватиметься в тих періодах, до яких ці доходи відносяться.

Такі доходи на момент їхнього отриманйя є незаробленими (невідпрацьованими), тому що зобов’язання поставити товари чи надати послуги не виконані повністю і не понесені повною мірою відповідні витрати. А за правилами бухгалтерського обліку для визначення фінансового результату діяльності підприємства необхідно доходи звітного періоду порівняти з витратами, що були здійснені для цих доходів.

Наприклад, доходи майбутніх періодів виникають у разі отримання коштів з бюджету, інноваційного фонду, наприклад, у вигляді капітальних трансфертів, які мають цільове призначення. Саме бухгалтерський облік цільової допомоги в отримувача передбачає виникнення доходів майбутніх періодів, бо отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були визнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Не рідко доходи майбутніх періодів можуть виникати і не в "передоплатних" випадках. Тобто за ситуації, коли підприємство зробило певні дії, що призводять до виникнення дебіторської заборгованості, але при цьому якісь критерії визнання доходу не виконуються. І ось тут без окремого дохідного рахунка не обійтися.

Розглянемо декілька господарських операцій, в яких без визнання доходів майбутніх періодів не обійтись. Це важливо в ситуаціях коли момент отримання авансу (попередньої оплати) і момент визнання доходу припадають на різні звітні періоди.

Реалізація товару і ймовірність не отримання очікуваного доходу

Нерідко виробниками для реалізації (просування) власного товару на ринку укладаються договори з іншими підприємствами роздрібної або оптової торгівлі на умовах отримання коштів (доходу) за виготовлений товар тільки після його перепродажу третім особам. А в разі, так би мовити, некупівельного попиту - подальше повернення всього товару, або його нереалізованої частини.

Як правило, окрім договорів комісії, в таких випадках між постачальником та отримувачем підписуються договори про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України), співпрацю тощо.

Предметом такого роду договорів є взаємодія і співробітництво сторін договору з метою, так би мовити, активізації та збільшення обсягу продажу товарів та послуг кожної із сторін окремо, розширення сфер діяльності сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності.

Щодо правомірності укладання договорів на умовах поставки з подальшим перепродажем (не комісійних), то ЦК України "не проти", бо підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11), а зобов’язання можуть припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором чи законом (ч. 1 ст. 598).

І хоча в договорі може передбачатися право на повернення товару постачальнику, сюди ж включається і платіжне зобов’язання отримувача товару перед постачальником (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Отже, у отримувача є наявні зобов’язання з оплати товару і права на його повернення постачальникові. Додаткові умови при цьому можуть бути різними (залежно від договору), наприклад, передбачити повернення товару з подальшим розірванням договору, або з заміною його на інший товар, або із заліком платіжного зобов’язання за іншою поставкою (тобто без зустрічного повернення грошей).

Що стосується бухгалтерського обліку таких операцій, то зазвичай до закінчення можливого строку повернення товару дохід не визнають, бо не виконується один з головних критеріїв його визнання згідно з П(С)БО 15: немає впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства.

Одразу попередимо! Якщо показати витрати одразу після відвантаження товару і при цьому не відобразити доходи, то це може призвести до заниження податку на прибуток.

Тому, задіяний "відстрочений" порядок відображення доходу та витрат треба чітко обґрунтувати у розпорядчому документі. Тим паче, що Інструкція N 291 дозволяє не показувати витрати одразу. Так, згідно опису класу 2 "Запаси" сказано, що готова продукція, товари, виробничі запаси тощо, які відвантажені, до переходу покупцю ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на них, відображаються на окремих субрахунках відповідних рахунків обліку запасів.

Приклад 1. Виробниче підприємство згідно з договором про спільну діяльність (без об’єднання вкладів) надало на реалізацію молочні вироби вартістю 4200 грн з терміном придатності 5 діб з умовою повернення нереалізованого товару третім особам.

Згідно попередніх поставок орієнтовано 10 % продукції підлягає поверненню. В обліковій політиці передбачені ризики ймовірності повернення продукції, у зв’язку з чим на дату відвантаження продукції достовірно оцінити дохід неможливо. Тому підприємство обгрунтовано вважає, що на дату передачі товару не дотримуються критерії визнання доходу.

Схему відображення такої операції в бухгалтерському обліку наведемо у табл. 1.

Таблиця 1

Товарне фінансування

Статтею 694 ЦК України встановлено, що договором куплі-продажу може бути передбачено продаж товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Тобто продаж товарів у кредит - це різновид договору поставки з особливими умовами.

Важливо! При відстрочці товар оплачується одноразово після його придбання, при розстрочці - частинами. При цьому відповідна умова обов’язково повинна бути передбачена в договорі.

Відповідно до ст. 697 ЦК України у договорі поставки (продажу) товарів, різновидом якого є договір товарного кредиту, може бути встановлений перехід права власності на товар до покупця після повної оплати.

Також ч. 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для податкового обліку згідно з пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України товарний кредит передбачає передачу права власності покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів покупцем незалежно від часу погашення заборгованості.

Тобто за нормами ЦК України перехід права власності за договором товарного кредиту може бути по одній із обраних дат, а для цілей податкового обліку - тільки по тій, яка зазначена в пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України.

Крім того, для ЦК України продаж товару в кредит з розстрочкою платежу фактично є продажем товару в кредитів податковому законодавстві - це окрема операція "торгівля в розстрочку", яка не має відношення до товарного кредиту.

Адже, відповідно пп. 14.1.249 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, господарська операція, яка передбачае продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним особам чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під відсоток, відноситься до торгівлі в розстрочку. Основною рисою такої торгівлі є передача товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності після остаточного розрахунку.

Враховуючи таке протиріччя між цивільним та податковим законодавством сторони в договорі повинні передбачити, що право власності переходить до покупця:

- або у момент підписання договору чи фактичного отримання товарів таким покупцем незалежно від часу погашення заборгованості, що відповідатиме податковому визначенню товарний кредит;

- або після проведення остаточного розрахунку за товар, що відповідатиме податковому визначенню торгівлі у розстрочку.

Саме від обраного варіанту набуття права власності залежатиме і бухгалтерський облік доходів у продавця. Бо, при продажу товару в кредит (торгівлі у розстрочку) слід врахувати норми п. 8 П(С)БО 15, відповідно до яких дохід від реалізації товару визнається у разі наявності таких умов:

- покупцю передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Тобто, якщо право власності на товар за договором передається у момент його оплати покупцем (кінцевого розрахунку), то дохід від реалізації слід визначати саме на цю дату, відображаючи його за кредитом субрахунку 702 "Дохід від реалізації" ("податкова" торгівля в розстрочку) А в момент відвантаження товару використовувати рахунок 69 "Дохід майбутніх періодів".

Нагадаємо також, що відповідно до ч. 6 ст. 694 ЦК України з моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар, внаслідок чого:

- продавець з моменту передачі товарів та виникнення права застави збільшує залишок на позабалансовому рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані";

- покупець у момент отримання товарів, на які у продавця виникло право застави, збільшує залишок на позабалансовому рахунку 05 "Гарантії та забезпечення надані".

Зменшення залишку на рахунку 05 "Гарантії та забезпечення надані" відбувається при погашенні заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесенні зобов’язань за ними на баланс. Тобто, залишок на рахунку 05 повинен існувати до того часу, поки придбані покупцем товари знаходяться в заставі.

Зменшення залишку на рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані" відбувається при списанні гарантій та забезпечень внаслідок погашення заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесені заборгованості за ними на баланс. Тобто, залишок на рахунку 06 продавцю потрібно зменшувати тоді, коли він отримує оплату за товари.

Важливо! Якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під відсоток, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором (консультація із підкатегорії 101.02 "ЗІР").

Приклад 2. Підприємство з виготовлення побутової техніки продало іншому підприємству два кондиціонери за ціною 12 000 грн (у т.ч. ПДВ -2 000 грн). Собівартість реалізованого товару умовно складає 7500 грн. Згідно з умовами договору куплі-продажу відстрочення платежу передбачено на 3 місяці, протягом яких щомісяця сплачує проценти у розмірі 1 % від вартості товару (120 грн, у т.ч. ПДВ - 20 грн). Право власності покупець набуває після повної оплати товару ("податкова" торгівля у розстрочку).

Схему відображення операцій з відстроченням платежів в бухгалтерському обліку наведемо у табл. 2.

Таблиця 2

Якщо ж право власності визнається після фактичного відвантаження товарів покупцю ("податкова" торгівля в кредит), то на всю вартість проданих у кредит товарів робиться запис за кредитом рахунка 702 "Доход від реалізації товарів" і дебетом субрахунка 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", без задіяння рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів".

Франчайзинг або комерційна концесія

Франчайзинг, як один з методів розширення бізнесу, в Україні тільки-но набирає обертів. Терміна "франчайзинг" чинне законодавство України не містить.

Проте це поняття, зокрема в ст. 1115 ЦК України замінено договором комерційної концесії, згідно з яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Іншими словами, суб’єкт господарювання (правоволоділець, франчайзер) дозволяє за певну плату, яку прийнято називати "роялті", використовувати ім’я компанії, її фірмовий стиль, отримувати оригінальне обладнання за зниженими цінами, рекламну продукцію, консультації тощо (як прийнято називати франшизу) іншому суб’єкту господарювання (користувачу, франчайзі) для заняття певним видом бізнесу на певній території і протягом певного часу за умови суворого дотримання вимог щодо ведення бізнесу (технологій та якості продукції, товарів і послуг; дизайну й обладнання торгових точок тощо).

Договір комерційної концесії, як правило, укладають не пов’язані між собою особи. Сторонами такого договору можуть бути як приватні підприємці, так і юридичні особи, зокрема нерезиденти.

За юридичною природою договір комерційної концесії нібито комплексний договір, який включає в себе елементи інших видів договорів. Адже правовідносини комерційної концесії набагато ширше, ніж просте користування "чужими винятковими правами".

Договір комерційної концесії можна розглядати як аналог ліцензійного договору (надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності), договору про спільну діяльність (співпраця, спрямована на досягнення певного результату), договору купівлі-продажу (платна передача матеріалів) та інших договорів. Однак ЦК України договір комерційної концесії визнає цілком самостійним цивільно-правовим договором.

Важливо! Договір комерційної концесії повинен обов’язково бути укладеним у письмовій формі, і не дотримання цієї вимоги тягне за собою нікчемність договору (ст. 1118 ЦК України).

Зазвичай франчайзингові утоди укладаються на термін більше одного року, тому відносини між її учасниками з нарахування та виплати роялті переходять в площину дострокових. Отже, у разі якщо між правоволодільцем та користувачем укладено договір на період більше одного року (або операційного циклу), то франчайзі має діло з нематеріальним активом, визначення якого наведено в абзаці 8 п. 4 П(С)БО 8.

Але облік передачі прав, як у правоволодтьця, так і у користувача не здійснюється, бо про оцінку самих прав в законодавстві нічого не сказано, тому користувач навіть в забалансовому обліку нічого не зможе відобразити.

В свою чергу, у праволодільця ті права, якими він дозволив користуватись за договором комерційної концесії, як були, так і залишаються його правами, тому в бухгалтерському - обліку передача таких прав не відображається.

У відношенні платежів за договором комерційної концесії, то у користувача виникають витрати, відповідно у праволодільця - доходи.

Загальний борг по платі, яка буде нараховуватись щомісячно безвідносно до суми отримуваного франчайзі доходу в момент укладання договору, в останнього відображається за кредитом рахунку 55 "Інші довгострокові зобов’язання", а дебіторська заборгованість франчайзера - за дебетом рахунка 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", а саме на субрахунку 183 "Інша дебіторська заборгованість".

Погашення заборгованості франчайзі одноразовим платежем в обліку франчайзера мас відповідати нарахуванню доходів майбутніх періодів за кредитом рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів", відповідно у франчайзі - витрат майбутніх періодів.

"Пропускати" роялті через доходи майбутніх періодів правильніше лише тоді, коли вони виплачуються одноразово за кілька періодів (квартал, рік, кілька років) і визначені в "твердих" сумах.

В цьому випадку нараховану загальну суму роялті спочатку показуємо як заборгованість за дебетом субрахунку 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" в кореспонденції з кредитом рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", з подальшим визнанням у звітному періоді доходу за дебетом рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів" і кредитом субрахунка 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Якщо ж роялті за договором франчайзингу будуть нараховуватись періодично і суми залежатимуть від договірного відсотка торгової виручки франчайзі (тобто достовірно визначити їх наперед неможливо), то в момент їх нарахування слід визнати дебіторську заборгованість за субрахунком 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" і одразу показувати дохід за кредитом субрахунка 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Важливо! Якщо користувач придбаває право на використання об’єкта права інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо об’єкти права інтелектуальної власності передаються у володіння чи власність, то така операція є об’єктом оподаткування для особи, яка передає об’єкт такого права, оскільки відповідно до п. 185.1 ст. 185 розд. V ПК України об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Тобто, для оподаткування ПДВ має значення як саме ідентифікуються отримані платежі. Як послуги, які мають обкладатись ПДВ за загальними правилами, чи це є роялті, які виплачуються у грошовому еквіваленті та не є об’єктом оподаткування ПДВ на підставі положення абзацу 2 пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 розд. V ПК України.

Тому для уникнення сторонами договору комерційної концесії негативних податкових наслідків винагороду, яка виплачуватиметься за цим договором, варто визначити саме як роялті. Тоді винагорода не тільки буде визнаватись як роялті, а й матиме відповідну назву.

Для податку на прибуток варто зазначити, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на нарахування роялті на користь нерезидентів, яка перевищує суму доходів від отримання роялті, збільшену на 4 % чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за минулий звітний рік.

Також, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на нарахування роялті в повному обсязі, якщо роялті нараховано на користь осіб, встановлених пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 розд. IІІ ПК України.

Це зокрема, нерезиденти, зареєстровані в країнах, віднесених до так званих офшорних зон, які не є бєнефіціарними (фактичними) одержувачами (власниками) роялті та інш., юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку), або звільнені від сплати податку на прибуток або сплачують цей податок за меншою ставкою.

Нагадуємо, що в обов’язковому порядку коригувати фінансовий результат до оподаткування зобов’язані тільки ті платники податку на прибуток, чий дохід за підсумками останнього звітного року перевищив 20 млн грн, або "погодились" на таке коригування добровільно.

До речі, для фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, отримані доходи у вигляді роялті не включаються до складу доходу, отриманого від підприємницької діяльності (п. 292.1 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України). Тому оподаткування отриманих роялті проводиться за загальними правилами, передбаченими для оподаткування фізичних осіб, - ПДФО сплачується за ставкою 18 % і утримується військовий збір у розмірі 1,5 %.

Приклад 3. Підприємство "А" (франчайзер) уклало договір франчайзингу з підприємством "Б" (франчайзі). За договором франчайзі надаються права на використання торгової марки, рецептів, стилістики дизайну. Роялті сплачуються у грошовій формі раз на ріку сумі 9000 грн. При цьому договором передбачено, що нарахування роялті здійснюється щокварталу.

Окремо підприємство "А" надає послуги з навчання персоналу з приготування фірмових страв. Вартість такої послуги становить 1200 грн (у т. ч. ПДВ).

Схему відображення операцій за договорами франчайзингу в бухгалтерському обліку наведемо у табл. 3.

Таблиця 3

Виявлені лишки нематеріальних актів при інвентаризації

Бухгалтерський обліх виявлених при інвентаризації нематеріальних активів буде залежите від способу їх придбання.

Наприклад, "власні" нематеріальні акти після їх виявлення при інвентаризації та складання Акту вводу в експлуатацію обліковуються за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 746 "Інші доходи".

Введенні нематеріальні активи, які були отримані підприємством безоплатно і не були зараховані на баланс підприємства, відображаються записом за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи". При цьому, в сумі, пропорційній нарахованій у звітному періоді амортизації таких нематеріальних активів, визнається дохід звітного періоду зі зменшенням додаткового капіталу.

А ось виявлені об’єкти нематеріальних активів, які належать державі або були створені за рахунок коштів цільового фінансування (бюджету, інноваційного фонду тощо) зараховуються до складу нематеріальних активів записом за дебетом рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів".

В цьому випадку доходи майбутніх періодів визнаються доходами звітного періоду в сумі, пропорційній нарахованій у звітному періоді амортизації таких нематеріальних активів.

Теж саме стосується оприбуткування виявлених при інвентаризації розробок (незавершених або завершених, щодо яких оформлюються або не оформлюються правовстановлюючі документи - патенти, свідоцтва, ліцензії тощо).

Нагадаємо, що розробка - це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Так, залежно від джерел фінансування виявлені інвентаризацією як не відображені в обліку розробки включаються до складу незавершених капітальних інвестицій в нематеріальні активи за дебетом субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" і кредитом;

- субрахунку 746 "Інші доходи" - якщо розробки виконано за рахунок власних коштів підприємства;

- рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів" - якщо розробки виконано за рахунок коштів цільового фінансування (бюджету, інноваційного фонду тощо);

- субрахунку 424 "Безоплатно отримані необоротні активи", якщо зазначені розробки виконано за рахунок безоплатно отриманих коштів.

В сфері податкового обліку, а саме відносно податку на прибуток, слід пам’ятати про податкові амортизаційні різниці та різниці на суми уцінок і втрат від зменшення корисності нематеріальних активів. В цілому результати інвентаризації відображаються в доходах і витратах суб’єкта господарювання згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Що стосується ПДВ, то оскільки операція з оприбуткування лишку активів не підпадає під визначення "постачання товарів", відповідно, така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас при подальшому продажу активів, виявлених як лишки при інвентаризації, така операція вважатиметься постачанням товарів з відповідним нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

ЦК України - Цивільний кодекс України

Інструкція N 291 - Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. за N 291

П(С)БО 8 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.1999 р. N 242

П(С)Б0 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. N 290

Ірина Бубирь

"Консультант бухгалтера" N 16 (812) 22 серпня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)