ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
21.07.2016 р.
Справа N 800/386/16
Щодо визнання протиправними дій та бездіяльності,
визнання незаконною і нечинною Постанови
Верховної Ради України N 950-VIII
Суддя Вищого адміністративного суду України - Швед Е. Ю., перевіривши на предмет відповідності вимогам чинного законодавства адміністративний позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною Постанови Верховної Ради України, встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної ради України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо одночасного паралельного ведення двох різних реєстрів для реєстрації поданих законопроектів, зокрема, законопроектів про внесення змін до Конституції України: офіційного реєстру і, умовно кажучи, тіньового реєстру;
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка полягає в нереєстрації в офіційному реєстрі поданих законопроектів в момент подання як невідкладного 26 січня 2016 року доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) N 3524 в редакції від 26 січня 2016 року, зареєстрованого в тіньовому реєстрі поданих законопроектів під N 1/34 від 26 січня 2016 року;
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка полягає у невиключенні відкликаного Президентом України за згодою Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. N 3524; в тіньовому реєстрі - N 1-1/1012 від 25.11.2015) з порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання;
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо надання доопрацьованому Президентом України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26 січня 2016 року офіційного реєстраційного номеру N 3524, який був номером іншого (попереднього) законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який (законопроект) був відкликаний Президентом України;
- визнати протиправними дії Верховної Ради України, в результаті яких доопрацювання законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) N 3524, відносно якого вже було одержано Висновок Конституційного Суду України N 1-в/2016 від 20 січня 2016 року, всупереч Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" відбулось одноосібно Президентом України без участі Верховної Ради України і народних депутатів України;
- визнати незаконною (такою, що не відповідає Закону України "Про Регламент Верховної Ради України") і нечинною Постанову Верховної Ради України N 950-VIII від 28 січня 2016 року "Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. N 3524) і про його направлення до Конституційного Суду України".
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет відповідності нормам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
У частині другій статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Статтею 171-1 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, згідно з частиною першої якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У контексті з положеннями частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Отже, необхідною ознакою справи адміністративної юрисдикції, для розгляду її за правилами адміністративного судочинства, є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
В позовній заяві позивач просить визнати незаконною, нечинною постанову, протиправними дії та бездіяльність Верховної Ради України, що полягають у недотриманні процедури розгляду відповідачем законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України 26 січня 2016 року.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
У Рішенні Конституційного Суду України N 17-рп/2002 від 17 жовтня 2002 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України N 17-рп/2002 від 17 жовтня 2002 року зазначено, що учасниками законодавчого процесу на його відповідній стадії, а отже, учасниками законотворчості, є визначені в частині першій статті 93 Конституції України суб'єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Реалізація права законодавчої ініціативи означає лише участь відповідних органів у здійсненні власне парламентської функції законотворчості.
З аналізу наведених норм вбачається, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання) в тому числі і законів про внесення змін до Конституції України, є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій.
Разом з тим, варто зазначити, що Конституційним Судом України може бути визнаний неконституційним правовий акт Верховної Ради України, якщо у процесі розгляду, ухвалення або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України, за умови набрання ним чинності.
Як зазначалось, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
За правилом, встановленим пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною Постанови Верховної Ради України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною постанови Верховної Ради України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Е. Ю. Швед