Рішення : Про незаконне використання торговельної марки

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

РІШЕННЯ
16.05.12

Справа N 58/579

Про незаконне використання торговельної марки

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:Третя особаДержавна служба інтелектуальної власності про незаконне використання торговельної марки

Головуючий суддя: Блажівська О.Є. судді: Картавцева Ю.В. Чебикіна С.О.

Представники сторін:

Від позивача -ОСОБА_3 пред. за дов. б/н від 21.03.2012р.

Від відповідача -ОСОБА_4 пред. за дов. б/н від 01.02.2012р.

Від третьої особи -ОСОБА_5 пред. за дов. N 16-8/6282-с від 01.09.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про незаконне використання торговельної марки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.12.2011 року.

У судове засідання 21.12.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Суд зобов'язав представника позивача надати витяг з ЄДРПОУ про включення підприємства відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення щодо виявлення порушення права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 27 ГПК України суд за власною ініціативою залучає третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Державну службу інтелектуальної власності України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.01.2012 року.

У судове засідання 11.01.2012 року представник третьої особи з'явився.

10.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Заяву судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 11.01.2012 року розгляд справи відкладено на 25.01.2012 року.

25.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

25.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 25.01.2012 року представник позивача та третьої особи з'явились.

Представник позивача надав усні пояснення п справі щодо відзиву третьої особи. В усних поясненнях проти відзиву представника третьої особи заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року суд ухвалив призначити по справі колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням від 23.01.2012 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу N 58/579 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Картавцева Ю.В., Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року розгляд справи було призначено на 22.02.2012 року.

21.02.2012 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

У судове засідання 22.02.2012 року представники позивача, відповідача, третьої особи з'явились.

Представник позивача надав суду клопотання про витребування доказів.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо клопотання про витребування доказів.

Клопотання про витребування доказів судом задоволено.

Розгляд клопотання про призначення судової експертизи відкладено на наступне судове засідання.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року розгляд справи відкладено на 14.03.2012 року.

Розпорядженням від 14.03.2012 року, В.о. Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол N 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу N 58/579 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Палія В. В., суддів: Картавцевої Ю. В., Чебикіної С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року розгляд справи було призначено на 11.04.2012 року.

Розпорядженням від 02.04.2012 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О., справу N 58/579 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Блажівська О.Є., суддів: Картавцевої Ю.В., Чебикіної С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року справу N 58/579 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 11.04.2012 року.

16.03.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від ТОВ "Хостмайстер" на виконання вимог ухвали надійшли пояснення по справі.

11.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник позивача надав усні пояснення по суті поданого клопотання про призначення судової експертизи. В усних поясненнях заявлене клопотання підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті поданого клопотання про призначення судової експертизи. В усних поясненнях проти заявленого клопотання про призначення судової експертизи не заперечив.

Представник третьої особи надав суду пояснення стосовно призначення судової експертизи.

Клопотання про призначення судової експертизи буде розглянуто на наступному судовому засіданні.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року розгляд справи відкладено на 16.05.2012 року.

23.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від розробника сайту.

16.05.2012 року представник позивача відкликав подане 23.04.2012 року клопотання про витребування доказів від розробника сайту.

16.05.2012 року в судовому засіданні від представника позивача надійшло додаткове обгрунтування до позовної заяви.

Представник позивача надав суду пояснення по суті додаткових обґрунтувань до позовної заяви.

16.05.2012 року від представник позивача заявив клопотання про витребування доказів від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Заявлене клопотання представник позивача підтримав у повному обсязі.

У судове засідання 16.05.2012 року представники сторін з'явились.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті клопотання про витребування доказів від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. В усних поясненнях проти заявленого клопотання заперечив у повному обсязі.

Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів по справі. Копій оригіналів документів по справі не надав.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 16.05.2012 року.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - встановив

Позивач є власником патенту на промисловий зразок НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_3 зображення знака "ІНФОРМАЦІЯ_2", патенту на промисловий зразок НОМЕР_2 рекламно-інвестиційний модуль "ІНФОРМАЦІЯ_3".

12 грудня 2010р. позивачем було встановлено, що в мережі Інтернет зареєстровано сайт ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач вважає, що в доменному імені сайту незаконно використовується елемент торговельної марки" (знак для товарів і послуг).

Позивачем через провайдера сайту ТОВ "Сайт"було з'ясовано, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_4 належить ФОП ОСОБА_1 (відповідачу).

Відповідно позовної заяви, позивач вважає, що використання товарного знаку з боку відповідача є недобросовісною конкуренцію, є таким що порушує законні права та інтереси власника торгової марки ".

Позивач просить визнати використання позначення (елементу торгівельної марки ) t"в доменному імені незаконним, визнати використання товарного знаку незаконним, зобов'язати відповідача припинити порушення прав позивача, зобов'язати відповідача у мережі інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 усунути елемент торговельної марки "та заборонити в подальшому використання цього елементу, знищити товарний знак, інформацію та фотографії на сайті відповідача, визнати дії відповідача неправомірним використанням ділової репутації товариства позивача та недобросовісною конкуренцією, стягнути моральну шкоду.

Відповідно відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує проти позовних вимог повністю, зокрема у відзиві зазначено, що позивачем для здійснення господарської діяльності було використане доменне ім'я: ІНФОРМАЦІЯ_4. На зазначеному сайті розміщена інформація щодо продуктів реалізації, а саме про матраци різних виробників, різних торгових марок, серед яких матраци виробника позивача. Відповідач посилається на п.1.9 правил домену.UA, який визначає що доменне ім'я не являється об'єктом права власності, інформація на сайті є відомості, які розкривають кількісні та якісні характеристики товару. Між позивачем та відповідачем було укладено договори: купівлі-продажу N 18/01/08 від 18.01.2007 року, N 13/03/10 від 01.03.2010, N 1 від 12.01.2009, Договір відповідального зберігання N 145 від 19.08.2009, Договір поставки з відстроченням платежу N18/01/07 (ПДВ) від 18.01.2007, Договір виготовлення нестандартного товару (матрацу) N 142 від 04.11.2010, N 148 від 08.11.2010, N 149 від 10.11.2010, N 152 від 15.11.2010. Також відповідач вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують належність доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, повязані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. N 3689-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є право на її використання, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню та меті судового розгляду є обов'язком суду.

Позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача щодо використання позначення (елементу торгівельної марки ) "в доменному імені та використання товарного знаку незаконним в розумінні ст. ст. 15, 16 ЦК України не є належним способом судового захисту, так як такі вимоги -це лише передумова для застосування заходів судового примусу та не мають характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, безпосередньо направленої на захист та відновлення порушеного права. (вказана позиція підтверджується у постанові ВГСУ від 16.10.2010 р. по справі N 39/286).

Позивач, який вважає, що відповідач незаконно вчинив дії щодо використання позначення (елементу торгівельної марки ) "в доменному імені має право звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, обравши спосіб захисту, який передбачений законом та відповідає допущеному порушенню і меті судового захисту.

Також позивач просить зобов'язати відповідача припинити порушення прав позивача, зобов'язати відповідача у мережі інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 усунути елемент торговельної марки "та заборонити в подальшому використання цього елементу, знищити товарний знак, інформацію та фотографії на сайті відповідача.

Пунктами 4, 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака; свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4 цієї статті 16 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що використанням знака визнається:нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

12 грудня 2010р. позивачем було встановлено, що в мережі Інтернет зареєстровано сайт ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач вважає, що в доменному імені сайту незаконно використовується елемент торговельної марки "(знак для товарів і послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року, доменне ім'я - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп'ютер абонента у мережі Інтернет.

Домен .UA це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет (ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р.).

Домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі.

Таким чином, публічним доменом другого рівня є власне домен ev.ua", зареєстрований у домені верхнього рівня .UA.

Відповідно, "ІНФОРМАЦІЯ_4"- це домен третього рівня, зареєстрований у публічному домені другого рівня com.ua.

Позивач у позовній заяві вказує, що через провайдера сайту ТОВ "Сайт"було з'ясовано, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_4 належить ФОП ОСОБА_1 (відповідачу).

Відповідно листа вих N 22/03 від 13.03.12 товариста з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", послуги з реєстрації та супроводження (при використанні) доменних імен надають господарюючі суб'єкти, так звані "Реєстратори" доменних імен. Послуги з фізичного розміщення сайту, та організаціїдо них доступу з мережі Інтернет, надають господарюючі суб'єкти, так звані "Хостінг-провайдери".

Відповідно листа відповідача вих. N 1 від 06.04.2011 року на лист від 03.02.2011 N 45, відповідач зазначає, що використовує зареєстроване доменне ім'я на законній основі.

Відповідач у відзиві на позовну, вказує, що інформація на сайті є відомості, які розкривають кількісні та якісні характеристики товару. А також, що між позивачем та відповідачем було укладено договори: купівлі-продажу N 18/01/08 від 18.01.2007 року, N 13/03/10 від 01.03.2010, N 1 від 12.01.2009, Договір відповідального зберігання N 145 від 19.08.2009, Договір поставки з відстроченням платежу N18/01/07 (ПДВ) від 18.01.2007, Договір виготовлення нестандартного товару (матрацу) N 142 від 04.11.2010, N 148 від 08.11.2010, N 149 від 10.11.2010, N 152 від 15.11.2010.

Відповідно до п.6 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Згідно ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару, використання знака для товарів і послуг лише у рекламі є достатнім за умови, що така реклама спрямована на продаж товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, було розміщено інформацію на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 про продукцію позивача у вигляді реклами, яку було введеного в цивільний оборот власником свідоцтва, в тому числі за договором купівлі - продажу товару відповідачу. Позивачем не надано доказів порушення прав, як власника свідоцтв на знак для для товарів і послуг НОМЕР_4, НОМЕР_5 НОМЕР_6, НОМЕР_7 патента на промисловий зразок НОМЕР_2

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача недобросовісною конкуренцією.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист Антимонопольного комітету України від 06.06.2011 року вих. N 26-02/1621, відповідно змісту якого було розглянуто заяву позивача, щодо використання позначення "ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно ст.1 Закону України, від 26.11.1993, N 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно ст. 36 Закону України, від 11.01.2001, N 2210-III "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 48 Закону України, від 11.01.2001, N 2210-III "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Відповідно ст. 51 Закону України, від 11.01.2001, N 2210-III "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи Антимонольний комітет України розгляд справи про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинав, до відповідача відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не застосовувалась.

Враховуючи вище викладене у суду відсутні підстави для визнання дії відповідача недобросовісною конкуренцією.

Також позивач просить стягнути 50000, 00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обовязки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з частиною другою, третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон повязує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діяннямзаподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або іншихнегативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

-під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у звязку зприниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Відповідно ж до пункту 9 названої постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданої моральної шкоди.

Враховуючи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. є не обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.05.2012 року

Суддя (головуючий) О.Є. Блажівська

Суддя Ю.В. Картавцева

Суддя С.О. Чебикіна