ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
10.12.2014 N К/800/53579/14

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Зайця В. С. (суддя-доповідач), суддів - Голяшкіна О. В., Маслія В. І., при секретарі судового засідання - Руденко Н. В. (за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" - Г. Д. В., Дніпропетровської митниці - Ю. Є. У., Державної митної служби України - Т. М. Є.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної митної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, встановив:

07 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (далі - ТОВ "АТБ-інвест") пред'явило позов до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" N 120 від 13 червня 2012 року та N 121 від 13 червня 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення форми "Р" N 120 від 13 червня 2012 року та N 121 від 13 червня 2012 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця Державної митної служби України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що у листопаді 2011 року ТОВ "АТБ-інвест" імпортувало на митну територію України вантажні автомобілі MAN TOM 18.240 4X2 BL у кількості 24 одиниці як внесок іноземного інвестора (компанії Latimore Holdings Limited) до статутного фонду позивача, які були зараховані на баланс ТОВ "АТБ-інвест" у встановленому законом порядку. Зазначені автомобілі були звільнені від обкладення митом під час митного оформлення.

Відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року N 1730, Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 березня 2006 року N 254, на підставі наказу від 26 квітня 2012 року N 293 митними органами було проведено позапланову виїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог митного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно із затвердженою зазначеним наказом програмою цієї перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 18 травня 2012 року N 10/12/110000000/30691543, відповідно до якого встановлено факт порушення позивачем пункту 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 7 грудня 2000 року N 2134-III (далі - Закон N 2134-III), Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР, чинного на момент ввезення автомобілів на митну територію України), оскільки вантажні автомобілі, які є внеском іноземного інвестора до статутного фонду позивача, фактично ним у своїй господарській діяльності не використовувалися, а були передані в оренду приватному підприємству "Транс Логістік" без сплати до бюджету ввізного мита, не сплаченого при ввезенні зазначених автомобілів на митну територію України, та податку на додану вартість, нарахованого на суму ввізного мита згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до зменшення податкових зобов'язань за митними платежами на суму 1442936 грн. 64 коп., у тому числі: мито 1202447 грн. 28 коп., податок на додану вартість 240489 грн. 36 коп.

На підставі акта перевірки N 10/12/110000000/30691543 від 18 травня 2012 року та згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпунктів 123.1 та 123.2 статті 123 Податкового кодексу України Дніпропетровською митницею було винесено податкове повідомлення форми "Р" N 120 від 13 червня 2012 року про необхідність сплати податкового зобов'язання у сумі 2705506,38 грн. (у тому числі: сума несплаченого ввізного мита - 1202447,28 грн. та сума штрафних санкцій за несплачене ввізне мито - 1503059,10 грн.), а також податкове повідомлення форми "Р" N 121 від 13 червня 2012 року про необхідність сплати податкового зобов'язання у сумі 541101,06 грн. (у тому числі: сума несплаченого податку на додану вартість - 240489,36 грн. та сума штрафних санкцій за несплачений податок на додану вартість - 300611,70 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на частину 1 статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР та зазначив, що майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Оскільки ТОВ "АТБ-інвест" імпортувало на митну територію України вантажні автомобілі MAN TOM 18.240 4X2 BL у кількості 24 одиниці як внесок іноземного інвестора (компанії Latimore Holdings Limited) до власного статутного фонду та були зараховані на баланс ТОВ "АТБ-інвест" у встановленому законом порядку, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень відповідача форми "Р" N 120 від 13 червня 2012 року та N 121 від 13 червня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Відповідно до частини 5 цієї статті, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим на час ввезення ТОВ "АТБ-інвест" транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457, який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року N 1560-XII надав Конституційний Суд України у рішенні від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002.

Конституційний Суд України зазначив, що з дня набуття чинності частиною 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року N 1560-XII.

Положення частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457 у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457, який прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР, припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

Водночас згідно з положенням пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 7 грудня 2000 року N 2134-III автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Метою вказаного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 7 грудня 2000 року N 2134-III та Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457 взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема при ввезені в Україну автомобілів.

Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України (у редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин) безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

Отже колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що вимоги пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 7 грудня 2000 року N 2134-III щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної митної служби України задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: