ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
15.12.2015 р.

Справа N 826/17459/15

Про визнання незаконною та нечинною постанови

(Додатково див. Ухвалу
Вищого адміністративного суду України
N К/800/4150/16 від 18.02.20
16)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Кузьменка В. А., суддів - Арсірія Р. О., Огурцова О. П. (за участю секретаря - Калужського Д. О.) розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" до Кабінету Міністрів України, треті особи - 1. Міністерство фінансів України, 2. Міністерство аграрної політики та продовольства України, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "БІГ М", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг", 5. Асоціація "УКРВОДКА", про визнання незаконною та нечинною постанови.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати незаконною та нечинною постанову від 17 червня 2015 року N 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/17459/15, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України (далі по тексту - третя особа 1) та Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі по тексту - третя особа 2); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "БІГ М" (далі по тексту - третя особа 3, ТОВ "БІГ М") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" (далі по тексту - третя особа 4, ТОВ "Олександрія-Бліг").

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Асоціацію "УКРВОДКА" (далі по тексту - третя особа 5).

В судовому засіданні 28 жовтня 2015 року представники позивача та третіх осіб 3, 4 позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третіх осіб 1, 5 проти задоволення позовних вимог заперечили; представник третьої особи 2 до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи 2, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" (далі по тексту - Постанова) внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (Офіційний вісник України, 2008 року, N 84, ст. 2827; 2011 року, N 61, ст. 2436; 2013 року, N 92, ст. 3394; 2014 року, N 48, ст. 1270) зміни, що додаються.

1. В абзаці першому пункту 2 слова "Міністерству доходів і зборів" замінити словами "Державній фіскальній службі".

2. Додаток до постанови викласти в такій редакції:

"Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 р. 957

(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 17 червня 2015 р. N 426)

Розмір
мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін
на окремі види алкогольних напоїв

Код виробів згідно з УКТЗЕД  Опис товару  Мінімальна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується  Роздрібна ціна, що застосовується 
до 31 серпня 2015 р., гривень  з 1 вересня 2015 р., гривень  до 31 серпня 2015 р., гривень  з 1 вересня 2015 р., гривень 
оптово-відпускна  роздрібна  оптово-відпускна  роздрібна 
2208 60, 2208 70, 2208 90  Горілка та лікеро-горілчані вироби, інші  159,94  249,5  175,96  274,5     
2208 30  Віскі  317,31  495  349,36  545     
2208 40  Ром та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини  317,31  495  349,36  545     
2208 50  Джин та ялівцева настоянка  317,31  495  349,36  545     
2206 00  Інші зброджені напої, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями  170,19  265,5  186,22  290,5     
2208 20  Спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду:             
коньяк (бренді) три зірочки  253,21  395  269,23  420     
коньяк (бренді) чотири зірочки  269,23  420  285,26  445     
коньяк (бренді) п'ять зірочок  285,26  445  301,28  470     
інші спиртові дистиляти та спиртні напої, в тому числі  253,21  395  269,23  420     
бренді ординарні, горілки виноградні  224,04  349,5  240,06  374,5     
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00,  Вина у скляній тарі місткістю 0,7 л          27  27 
2204 29 10 00), 2205  в іншій тарі місткістю 1 л          27  27 
2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00  Вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л          44,9  49,9 

Примітки:

1. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

2. Мінімальна роздрібна ціна на вина у тарі місткістю менше ніж один літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.

3. Мінімальна роздрібна ціна на вина у тарі місткістю один літр та більше одного літра розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари.".

Позивач зазначає, що оскаржувана Постанова визначила мінімальну оптову-відпускну ціну за пляшку горілки 40 % об'ємом 0,5 л. на рівні 35,19 грн., а мінімальну роздрібну ціну такої ж пляшки на рівні 54,90 грн. та вважає її такою, що суперечить нормам діючих законів України, а саме: до складу мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої включено мінімальну оптово-відпускну ціну, собівартість дистрибуції (опт) та роздрібну торгівельну надбавку, що суперечить визначенню мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; з наявної інформації та відповідей Кабінету Міністрів України та третіх осіб 1, 2 вбачається, що розрахунок мінімальної оптово-відпускної та роздрібної ціни на горілку, взятого за основу відповідачем при прийнятті Постанови, також суперечить нормам Господарського кодексу України та не відповідає умовам господарювання, оскільки є завищеним, економічно необґрунтованим та таким, що стримує розвиток невеликих виробників та продавців алкогольних напоїв; при прийнятті Постанови відповідач не дотримався принципу безсторонності та не упередженості та врахував інтереси окремих суб'єктів господарювання, зокрема Асоціації "УКРВОДКА", тому Постанова спрямована на неправомірне обмеження конкуренції; Постанова прийнята з порушенням процедури, встановленої Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Треті особи 3, 4 повністю підтримали мотиви адміністративного позову.

Відповідач та треті особи 1, 5 проти задоволення позовних вимог заперечили, виходячи з того, що оскаржувана Постанова прийнята у межах та на підставі повноважень, визначених Конституцією та Законами України, та вказували на не доведеність позивачем порушеного права.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно-правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.

Зі змісту оскаржуваної Постанови вбачається, що її норми застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Судом встановлено, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" здійснює діяльність з виробництва алкогольних напоїв та оптової торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується відповідними ліцензіями Державної фіскальної служби серії АЕ N 297006 та Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України серії АВ N 565385.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи оскаржувану Постанову на предмет її законності та відповідності вимогам, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до частини десятої статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

За визначенням абзацу тридцятого статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Згідно з абзацом тридцять першим статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Таким чином, Кабінет Міністрів України наділений правом встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої, однак, виключно у межах складових таких цін, що визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Порівняння мінімальних оптово-відпускних та роздрібних ціни на алкогольні напої, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у редакції від 11 червня 2014 року, та мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, встановлених у зв'язку із прийняттям Постанови, свідчить про їх підвищення.

Так, наприклад, розраховуючи мінімальну оптово-відпускну та роздрібну ціну пляшки горілки міцністю 40 % об'ємом 0,5 л., то станом на 01 серпня 2014 року вони становили 26,60 грн. та 39,90 грн. відповідно; з 01 вересня 2015 року мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни пляшки горілки міцністю 40 % об'ємом 0,5 л. становлять 35,19 грн. та 54,90 грн. відповідно.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що мінімальні ціни на алкогольні напої підвищено з урахуванням надісланих пропозицій та розрахунків, надісланих від Асоціації "УКРВОДКА", Корпорації "Укрвинпром" та Асоціації "Виноградарі та винороби України", а саме: представниками Міністерства фінансів України, Асоціації "УКРВОДКА", Корпорації "Укрвинпром" та Асоціації "Виноградарі і винороби України" підписано протокол узгодження позицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого вирішено підтримати проект постанови Кабінету Міністрів України щодо збільшення мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, розроблений Міністерством фінансів України з врахуванням пропозицій галузевих громадсько-професійних організацій виробників алкогольних напоїв та взято до уваги, що продукція підприємств - членів Асоціації "УКРВОДКА" охоплює 80 % ринку горілки та лікеро-горілчаних виробів; продукція підприємств - членів Корпорації "Укрвинпром" - 94,5 % ринку коньяку України, 85,3 % іншої виноробної продукції, підприємств - членів Асоціації "Виноградарі та винороби України" - 60 % ринку виноробної продукції.

Виходячи із визначень, наведених у тридцятому та тридцять першому абзацах статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", колегія суддів убачає, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої включають у себе наступі елементи: найнижча оптова ціна на вітчизняну або найнижча контрактна вартість на імпортну продукцію; податки і збори, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, вартість тари; мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої додаткового до наведеного переліку включають у себе торговельну надбавку.

Разом з тим із наданого Міністерством фінансів України розрахунку мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої слідує, що встановлені Постановою ціни визначались, виходячи із: виробничої вартості, у тому числі, вартості сировини, акцизного податку, рентабельності виробництва у розмірі 7 %, націнки опту (без ПДВ) у розмірі 20 %, націнки роздрібної торгівлі (без ПДВ) у розмірі 30 %; з урахуванням чого слідує, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої складаються із таких самих елементів, окрім націнки роздрібної торгівлі.

Таки чином, при розрахунку мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої оскаржуваною Постановою враховано елементи, що не передбачені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у вигляді націнки опту (без ПДВ) у розмірі 20 %.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не доведено, що при обрахуванні мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої застосована найнижча оптова ціна на вітчизняну або найнижча контрактна вартість на імпортну продукцію, та необхідність застосування торговельної надбавки у розмірі 30 %.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, відповідач, на якого покладено тягар доказування у межах спору, не надав суду жодного доказу, який би підтвердив та обґрунтував розмір мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, встановлених оскаржуваною Постановою, у тому числі щодо розміру найнижчої оптової ціни на вітчизняну або найнижчої контрактної вартості на імпортну продукцію, та розміру торговельної надбавки на рівні 30 %.

Посилання відповідача на те, що Постановою не вводилася нова методика розрахунку мінімальних цін на алкогольні напої, складова розрахунку не змінювались з листопада 2008 року, а Постанова лише остання у списку постанов Кабінету Міністрів України, якою вносились зміни та збільшувались мінімальні ціни на алкоголь, є безпідставними, адже не оскарження попередніх постанов Кабінету Міністрів України про збільшення мінімальних цін на алкогольні напої не спростовує порушень норм Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" під час прийняття Постанови.

Суд погоджується із доводами відповідача та третьої особи 5 про те, що підвищення ставок акцизного податку, зростання ціни на спирт етиловий та зниження курсу гривні до долара США вказує про необхідність збільшення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, разом з тим, зауважує, що вказані обставини не є підставою включати до складу таких цін елементи, які не передбачені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", та не обґрунтовані документально.

З огляду на викладене, суд вважає, що Постанова суперечить нормам Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Поряд із зазначеним суд не приймає до уваги посилання позивача про спрямованість Постанови на обмеження конкуренції та створення дискримінаційних умов діяльності окремим суб'єктам господарювання, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

В частині відповідності процедури прийняття Постанови правилам, встановленим Законом України "Про засади державної регуляторної політики", колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики" регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Як встановлено судом та визнається сторонами, оскаржувана Постанова є регуляторним актом, оскільки спрямована на правове регулювання господарських відносин у сфері торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу; аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

За правилами статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

При цьому відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Процитовані норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" вказують, що прийняттю регуляторного акта обов'язкового мають передувати наступні етапи: 1) аналіз регуляторного впливу регуляторного акта; 2) повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта; 3) оприлюднення проекту регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу; 4) розгляд зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акта.

Дослідивши процедуру прийняття оскаржуваної Постанови, колегія суддів встановила, що повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957", проект вказаної постанови та аналіз регуляторного впливу опубліковані 05 червня 2015 року на сайті Міністерства фінансів України за наступними посиланнями: http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=417217&cat_id=407082&ctime=1433748186901; http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=417229&cat_id=407082&ctime=143374851004; http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=417207&cat_id=407082&ctime=1433747726158.

У повідомленні про оприлюднення проекту постанови зазначено, що зауваження та пропозиції стосовно змісту регуляторного акту необхідно надавати у письмовій та електронній формі протягом місяця з дня публікації цього оголошення. Тобто зауваження та пропозиції до змісту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" мали прийматися до 05 липня 2015 року.

Проте, оскаржувана Постанова вже прийнята 17 червня 2015 року, тобто до закінчення строку надання пропозицій та зауважень щодо її змісту.

Отже, відповідач не довів суду, що Постанова приймалась за результатами розгляду зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акта. Доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на те, що мінімальні ціни на алкогольні напої підвищено з урахуванням надісланих пропозицій та розрахунків, надісланих від Асоціації "УКРВОДКА", Корпорації "Укрвинпром" та Асоціації "Виноградарі та винороби України", є не прийнятними, оскільки такі пропозиції та розрахунки були надані ще до повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957", про що свідчить протокол узгодження позицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" від 24 квітня 2015 року, підписаний представниками Міністерства фінансів України.

Крім того, суд зауважує, що Асоціація "УКРВОДКА", Корпорація "Укрвинпром" та Асоціація "Виноградарі і винороби України" не є виключними суб'єктами, які мають право надавати пропозиції та розрахунки щодо встановлення мінімальних цін на алкогольні напої; при цьому думку інших виробників алкогольних напоїв, наприклад ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", при прийнятті оскаржуваної Постанови не враховано.

Наведене свідчить, що Постанова Кабінету Міністрів України прийнята фактично без здійснення аналізу регуляторного впливу та без врахування пропозицій і зауважень до проекту постанови, що суперечить принципам державної регуляторної політики та не відповідає порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи викладене, на думку суду, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" є незаконною, а позовні вимоги нормативно підтвердженими.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Кабінетом Міністрів України не доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваної Постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957".

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя В. А. Кузьменко

Судді:

Р. О. Арсірій

О. П. Огурцов