ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
14.03.2016

Письмове провадження N 826/14462/15

Про визнання дій протиправними

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Арсірія Р. О., суддів - Кузьменка В. А., Огурцова О. П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів в якому з урахуванням змінених позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не приведення постанови Кабінету Міністрів України N 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в період часу з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року;

- визнати неправомірним застосування у 2015 році 50-відсоткового зменшення застосування посадового окладу встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року N 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України";

- зобов'язати Кабінет Міністрів України привести у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" постанову Кабінету Міністрів України N 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та постанову Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року N 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України";

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерахування та виплату позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 28.03.2015 року, та нараховувати і виплачувати її і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство;

- зобов'язати Територіальне управління ДСА України в м. Києві здійснити перерахування та виплату позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 28.03.2015 року, та нараховувати і виплачувати її і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство.

Позивач під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів 1, 2, 3 проти заявлених позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд 20.01.2016 року відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:

ОСОБА_1 працює в Святошинському районному суді м. Києва з 14 січня 2002 року та з 02.09.2013 року на посаді судового розпорядника Святошинського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", відповідно до якої було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за N 268 та встановлено нові посадові оклади в тому числі і керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів.

Вказаною постановою було встановлено, що посадовий оклад консультанта суду становить 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду, при тому, що він має 5-ту категорію та мені присвоєно 9 ранг державного службовця, а тому мій посадовий окладу має становити 1,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду, що суперечить ч. 2 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулює Закон України "Про державну службу" від 16.12.93 року N 3723-XII.

За приписами ст. 1 Закону N 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 33 Закону N 3723-XII передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до постанови).

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у 2015 році у місячному розмірі - 1218,00 грн., а з 01 вересня 2015 року у місячному розмірі - 1378,00 грн.

Частиною 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Пунктом 1 розділу XII Прикінцеві положення Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що ці зміни набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закону України "Про прокуратуру" був опублікований у газеті "Голос України" 25.10.2014. Відтак викладені зміни набрали чинності 26.10.2014.

При цьому зазначеним Законом внесено зміни до ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Водночас, відповідно до пп. 2 п. 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" Кабінету Міністрів України доручено: - у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Проте всупереч закону Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

Окрім цього, Законом України від 02.03.2015 року N 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" внесено зміни до п. 9 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначивши, що норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015 року, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до нової редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до нової редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ст. 147 Закону України N 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому розмір посадового окладу секретаря судового засідання, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Відповідно до пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою КМУ від 02.09.2015 N 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на виконання зазначених вимог були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Окрім цього, було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. Зазначені зміни були опубліковані та набрали чинності 09.09.2015 року.

Отже, у період з набрання чинності 29.03.2015 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" по набрання чинності 09.09.2015 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 N 268, розмір посадового окладу працівника суду повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" у розмірі не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

Оскільки Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності (13 березня 2015 року) до набрання чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", то останній після набрання ним чинності (з 29 березня 2015 року) почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апарату судів з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону "Про Державний бюджет України на 2015 рік": розмір окладів визначався безпосередньо Законом про судоустрій і статус суддів у редакції Закону про забезпечення права на справедливий суд, але лише до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про визначення розміру цих окладів.

Водночас колегія суддів зауважує, що закони - "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та "Про забезпечення права на справедливий суд" є спеціальними нормативно-правовими актам якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно, а тому пріоритет у застосуванні має той закон який прийнятий пізніше, а не той, який пізніше набрав чинності.

Вказана позиція суду узгоджується з позицію Конституційного Суду України про те, що фактором, який визначає пріоритет у правозастосуванні, є момент саме прийняття закону.

Так, у справі N 18/183-97 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив таке: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. До того ж сам Конституційний договір по суті передбачав втрату ним чинності і скасування чинної на момент його підписання Конституції з прийняттям нової Конституції України".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач як працівник апарату місцевого суду має право на перерахунок посадового окладу за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Водночас варто зазначити, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Так, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Разом з тим, вирішуючи питання позивача про визнання протиправною бездіяльність в частині визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не приведення постанови Кабінету Міністрів України N 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в період часу з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

З аналізу вказаного слідує, що Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, в контексті ч. 2 ст. 19 Конституції України має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, останній здійснює свої повноваження на підставі Конституції України та законів України, що в свою чергу обумовлює наявність обов'язку Кабінету Міністрів України дотримуватися правових норм регламентованих останніми.

Як встановлено судом, у період з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року зміни до постанови N 268, зокрема приведення останньої у відповідність до Закону N 192-VII здійснено не було.

Таким чином, судом вбачається наявність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо приведення постанови N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону N 192-VII у тримісячний строк, оскільки останній сплив 29.06.2015.

Суд відхиляє доводи відповідача в частині відсутності належних і достатніх доказів на підтвердження порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивачу мотивуючи це наступним.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових службових осіб.

Згідно із п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так: конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному він судочинства і в порядку, визначеному процесуальнім законом.

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 призначений на посаду судового розпорядника Святошинського районного суду м. Києва з 02.09.2013 року.

З вказаного слідує, що постанова N 268, прямо стосується позивача, оскільки останньою визначено посадові оклади державних службовців, а відтак не приведення її у відповідність до Закону N 192-VII порушує його права та інтереси, оскільки позивач має статус державного службовця.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не приймаються до уваги судом.

Поряд з цим покликання відповідача на організаційні проблеми, що унеможливили останнього у строк привести у відповідність нормативно-правовий (постанову N 268) суд відхиляє, оскільки Законом N 192-VII встановлено імперативну норму - тримісячний строк для приведення Кабінетом Міністрів України своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом N 192-VII та не передбачено зміни вказаного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Вимога позивача щодо зобов'язання вчинити дії (привести постанову у відповідність до Закону) є втручанням у діяльність суб'єкта владних повноважень, його вільний розсуд (дискрецію) та виходить за межі завдань адміністративного судочинства визначених статтею 2 КАС України, а тому не підлягає задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити перерахування та виплату позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 28.03.2015 року, та нараховувати і виплачувати її і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство, суд зазначає наступне.

Позивач у своїх позовних вимогах ставить вимогу про здійснення перерахунку та виплати останньому заробітної плати за один і той же період, і до Державної судової адміністрації України, і до територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві. Задоволення таких вимог призведе до подвійної виплати Позивачу заробітної плати та порушенню бюджетного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги Позивача до Державної судової адміністрації України є безпідставними та необґрунтованими.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до увагу те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати в розмірі 29,23 грн. слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не приведення постанови Кабінету Міністрів України N 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в період часу з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 29,23 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ 00015622).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий, суддя Р. О. Арсірій

Судді:

В. А. Кузьменко

О. П. Огурцов