Переведення та переміщення працівників
під час реорганізації Укрзалізниці
Переведенням у розумінні ст. 32 КЗпП вважають переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, що допускається тільки за згодою працівника. Винятком є випадок тимчасового переведення, обумовленого у ст. 33 КЗпП. При цьому переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором ч. 2 ст. 32 КЗпП. Звісно роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
Постійне переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві (ч. 1 ст. 32 КЗпП). Причини такого переведення можуть бути найрізноманітніші - зокрема, зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, поновлення працівника, який виконував цю роботу раніше. Тобто це, зокрема, випадки: коли роботодавець відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП перш ніж звільнити працівника, за можливості, повинен запропонувати працівникові іншу роботу; якщо працівник отримав нову спеціальність, кваліфікацію у зв'язку з успішним закінченням навчання; переведення на більш високу посаду. Рішення про таке переведення приймають на підставі або доповідної записки керівника відповідного службового підрозділу, або заяви самого працівника.
Переведення на роботу в іншу місцевість є більш складним і за підставами, і за оформленням. Таке переведення може бути здійснено або в структурний підрозділ (філію, представництво), який міститься в іншій місцевості, або ж з причини зміни місця розташування самого підприємства. Його оформляють як переведення також наказом роботодавця. Але у наказі зазначають не тільки посаду, розмір посадового окладу і дату переведення, а й перелік виплат і компенсацій, передбачених ст. 120 КЗпП.
Якщо переведення на іншу роботу пов'язане з переїздом в іншу місцевість, працівникам виплачують: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразову допомогу на працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; зарплата за дні збирання в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Тимчасове переведення. У разі тимчасового переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (ч. 1 ст. 33 КЗпП), теж потрібна згода працівника. Рішення про переведення оформляється відповідним наказом роботодавця, в якому має бути обов'язково чітко встановлено термін такого переведення - наприклад, один місяць. Відомості про тимчасове переведення до трудової книжки і облікових документів працівника не заносяться.
Якщо ж закінчується термін переведення, працівник повертається до виконання попередньої роботи без видання окремого наказу.
Тимчасове переведення працівника роботодавець може здійснити й без його згоди - це можливо на підставі ч. 2 ст. 33 КЗпП, якщо таке переведення мотивоване необхідністю відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також обумовлене іншими обставинами, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. При цьому така робота, по-перше, має бути не протипоказана працівникові за станом його здоров'я, по-друге, будь-яке переведення без згоди працівника забороняється для вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років, й по-третє, оплата праці при такому тимчасовому переведенні має здійснюватися за виконану роботу, але бути не нижчою, ніж середній заробіток працівника за попередньою роботою. Термін такого переведення не може бути більше одного місяця (але законодавство не обмежує кількість таких переведень та загальну їх тривалість). При дотриманні усіх вищевказаних вимог, виконання наказу роботодавця про тимчасове переведення за таких обставин є обов'язком працівника. А його відмова - може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.