ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ
04.02.2016 N 2366/6/99-99-19-03-02-15

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку застосування норм пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись статтею 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Кодексу сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Отже, для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських основним критерієм є виробництво у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, та підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Кодексу земельні ділянки включено до першої групи основних засобів (фондів).

Таким чином, по земельних ділянках, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, визначеного статтею 209 Кодексу, повинно бути оформлено або право власності, або право оренди у встановленому законодавством порядку.

Розділом IX Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 161) передбачено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) (далі - земельні сертифікати) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону N 161 право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Порядок реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року N 119 (далі - Порядок N 119).

Пунктом 2 Порядку N 119 встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв). Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги (пункт 4 Порядку N 119).

Таким чином, сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) сільськогосподарським товаровиробником на орендованих у громадян - власників земельних сертифікатів земельних ділянках, договори оренди по яких зареєстровані належним чином відповідно до Порядку N 119, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму оподаткування може вважатися власно виробленою.

Операції з придбання товарів (послуг) для виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції на таких орендованих землях та операції з постачання власно виробленої (вирощеної) на таких землях сільськогосподарської продукції відображаються у податковій декларації з ПДВ 0121 (спеціальній) платника, який застосовує спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства.

Належним чином оформлені договори оренди земельних часток (паїв) є підставою для включення таких земельних часток (паїв) до розрахунку єдиного податку для платників четвертої групи.

Голова Р. М. Насіров