ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ

ЛИСТ
09.02.2016 N 2538/10/26-15-11-02-11

Щодо відображення в податковому обліку
дооцінки фінансових інвестицій

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо відображення в податковому обліку дооцінки фінансових інвестицій та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку.

Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 (МСФЗ 9) "Фінансові інструменти" від 01.01.2014 року визначено, що фінансовий актив або фінансове зобов’язання класифікуються як утримувані для торгівлі, якщо вони:

а) придбані або створені в основному з метою продажу або викупу в близькому майбутньому;

б) при первісному визнанні є частиною портфеля ідентифікованих фінансових інструментів, якими управляють разом та щодо яких існують свідчення нещодавніх фактичних прикладів отримання короткострокового прибутку, або

в) є похідним інструментом (за винятком похідного інструмента, який є контрактом фінансової гарантії або призначеним та ефективним інструментом хеджування).

Згідно з п. 11 Міжнародних стандартів фінансової звітності 7 (МСФЗ 7) "Фінансові інструменти: розкриття інформації" від 01.01.2014 року, суб’єкт господарювання розкриває, зокрема, фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході.

При підготовці та поданні фінансової звітності загального призначення відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) суб'єкт господарювання повинен застосовувати Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) "Подання фінансової звітності" від 01.01.2014 року.

Пунктом 7 МСБО 1 визначено, що інший сукупний дохід містить статті доходів або витрат (включаючи коригування перекласифікації), які не визнані у прибутку або збитку, як вимагають або дозволяють інші МСФЗ.

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), форма якого встановлена Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року N 73, містить окремий рядок "Фінансовий результат до оподаткування" (прибуток - рядок 2290 або збиток - рядок 2295). Такий фінансовий результат до оподаткування є різницею між визнаними за звітний період доходами та витратами та не включає інший сукупний дохід.

Враховуючи зазначене, дооцінка, відображена в складі іншого сукупного доходу, не включається до складу доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) та фінансових результатів до оподаткування (прибуток або збиток), визначених у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Разом з цим, відповідно до п. 91 МСБО 1, суб'єкт господарювання може подавати статті іншого сукупного доходу або

а) без урахування відповідних податкових впливів, або

б) до відповідних податкових впливів, із зазначенням єдиної суми сукупного податку на прибуток стосовно цих статей.

Якщо суб’єкт господарювання обирає альтернативу б), то він розподіляє податок між статтями, які у подальшому можуть бути перекласифіковані у розділ прибутку або збитку, та статтями, які у подальшому не будуть перекласифіковані у розділ прибутку або збитку.

Інші МСФЗ визначають, чи потрібно і коли саме потрібно перекласифіковувати у прибуток або збиток суми, попередньо визнані в іншому сукупному доході. У цьому Стандарті такі перекласифікації називаються коригування перекласифікації. Коригування перекласифікації включається до відповідного компоненту іншого сукупного доходу в періоді, у якому таке коригування перекласифікується у прибуток або збиток. Ці суми можуть бути визнані в іншому сукупному доході як нереалізований дохід у поточному або попередньому періодах. Такі нереалізовані доходи необхідно вилучати з іншого сукупного доходу у періоді, в якому ці реалізовані доходи перекласифіковують у прибуток або збиток з метою, щоб уникнути подвійного включення таких нереалізованих доходів у загальну суму сукупного доходу (п. 93 МСБО 1).

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Заступник начальника Е.М. Пруднікова