КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент
Особливості роботи за сумісництвом
(Частина II. Частину I див. в консультацiїї вiд 20.01.2016 р.)
Перелік робіт, які
не є сумісництвом
Відповідно до Положення № 43 всі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом.
Перелік робіт, які не є сумісництвом, виконання яких допускається в робочий час з дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати (п. 2-7 Положення про сумісництво):
- технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з одноразовою оплатою праці;
- педагогічна робота з погодинною оплатою праці обсягом не більш як 240 год на рік;
- виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я обсягом не більш як 12 год на місяць з одноразовою оплатою праці;
- керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку - 50 год на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою, висококваліфікованими спеціалістами, в тому числі тими, що обіймають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою з розрахунку - 100 год за навчальний рік;
- проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних установах обсягом до 240 год на рік з погодинною оплатою праці;
- робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників за короткостроковим навчанням кадрів на підприємствах і в організаціях.
Перелік робіт, які не є сумісництвом, виконання яких у робочий час не допускається:
- літературна робота, в тому числі робота з редагування, перекладу та рецензування окремих творів, яка оплачується з фонду авторського гонорару;
- переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств;
- організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супроводження туристських груп у системі туристично-екскурсійних установ профспілок.
Перелік робіт, які не є сумісництвом, виконання яких провадиться залежно від характеру робіт як в основний робочий час, так і поза його межами:
- робота без обіймання штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання вчителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов'язків із завідування кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників навчальних закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу тощо;
- робота вчителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них за оплатою праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.
Крім того, не є сумісництвом також інша робота, яка виконується в тому разі, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього одержує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.
Порядок оформлення трудового договору
із сумісником
Процедура приймання працівника на роботу за сумісництвом практично не відрізняється від процедури прийняття працівників за основним місцемі роботи. На власника або уповноважений ним орган покладаються аналогічні обов'язки щодо проведення інструктажу, ознайомлення з документами під час прийняття на роботу тощо.
Під час влаштування на роботу за сумісництвом працівник має виявити своє бажання працювати на підприємстві, в установі, організації, подаючи заяву про прийняття на таку роботу.
До початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний проінструктувати працівника-сумісника та визначити йому робоче місце, зокрема:
- роз'яснити працівникові його права й обов'язки та поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
- проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Також слід ознайомити працівника-сумісника з іншими нормативно-правовими актами щодо особливостей умов його праці, колективним договором тощо.
За загальним правилом, під час укладення трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я тощо (ч. 2 ст. 24 КЗпП).
Відповідно до п. 3 Положення № 43 працівник, який працевлаштовується за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власникові або уповноваженому ним органу паспорт.
Під час прийняття на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.
Власник або уповноважений ним орган на роботі за сумісництвом не має права вимагати від працівника-сумісника підтвердження його основного місця роботи, оскільки це законодавством України про працю не передбачене.
Проте працівнику-суміснику все-таки доцільно підтвердити наявність основного місця роботи. Працівник особисто відповідає за достовірність поданих ним даних, а також про роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час.
Слід також зазначити, що подавати будь-який документ з основного місця роботи під час оформлення на роботу за сумісництвом непотрібно.
Законодавством також не передбачено права власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи вимагати від працівника будь-які довідки про його роботу за сумісництвом на інших підприємствах, в установах, організаціях.
Після подання заяви та всіх потрібних документів з працівником-сумісником укладається трудовий договір, який оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Слід зазначити, що трудовий договір із сумісником відповідно до ст. 23 КЗпП може бути укладений: на невизначений термін (безстроковий); на певний строк, установлений за погодженням сторін (укладається тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру подальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших передбачених законодавчими актами випадках); на час виконання певної роботи.
Отже, трудовий договір із працівником-сумісником може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу із зазначенням посади та умови оплати праці працівника.
Трудовий договір за сумісництвом може укладатися як на державних, так і на недержавних підприємствах, в установах, організаціях. Під час прийняття на таку роботу окремий трудовий договір укладається на кожному підприємстві, в установі, організації.
Крім того, слід зазначити, що заборонено укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота (в тому числі за сумісництвом) протипоказана за станом здоров'я.
Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу доводиться до відома працівника під підпис.
Пунктом 12 Положення № 43 передбачено, що відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до постанови № 245 та Положення № 43 покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організаціє шо приймає працівника на роботу за сумісництвом.
Порядок звільнення з роботи
працівника-сумісника.
Розрахунок під час звільнення
Процедура звільнення з роботи сумісників аналогічна загальній процедурі звільнення працівників, і тільки у певних випадках звільняють без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Відповідно до п. 8 Положення № 43 звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не е сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Такі підстави звільнення працівників-сумісників стосуються лише державних підприємств, установ, організацій. На інших підприємствах, в установах, організаціях звільнення сумісника можливе відповідно до загального порядку.
Так, якщо працівник уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом з недержавним (некомунальним) підприємством, він може бути звільнений лише за наявності загальних підстав, передбачених законодавством, у відповідних випадках - тільки за згоди виборного органу первинної профспілкової організації і з виплатою вихідної допомоги, якщо це передбачене загальними нормами трудового права.
За статтею 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не потребує згоди профспілки для звільнення працівника із суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Припинення трудового договору, незалежно від підстав звільнення оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. У наказі (розпорядженні) про звільнення зазначається прізвище, ім'я, по батькові працівника, його посада, дата та підстава припинення трудового договору відповідно до формулювання законодавства про працю з конкретним посиланням на статтю, пункт закону.
У наказі (розпорядженні) про звільнення зазначається, що працівник є сумісником. Працівник повинен ознайомитися з таким наказом (розпорядженням) під підпис.
На вимогу працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати йому копію наказу (розпорядження).
Крім того, відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.
Під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Якщо робота за сумісництвом
стає основним місцем
роботи і навпаки
Якщо працівник працює за сумісництвом, але звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи.
Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то з працівником за його заявою розривається трудовий договір про роботу за сумісництвом і після подання заяви щодо переоформлення трудового договору, до якої додається трудова книжка (оскільки місце роботи стає основним), укладається новий трудовий договір про роботу на підприємстві, в установі, організації на певній посаді через видавання відповідного наказу (розпорядження).
Після видавання наказу (розпорядження) працівник повинен ознайомитися з ним, а в трудовій книжці працівника на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу робиться відповідний запис.
Якшо працівник переходить із cуміщуваної посади на основне місце роботи на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації, трудові відносини не припиняються. Звільняти такого працівника непотрібно. По підприємству, установі, організації видається відповідний наказ (розпорядження) (крім випадку, коли трудовий договір було укладено у письмовій формі).
Якшо працівник виявив бажання змінити основне місце роботи на роботу за сумісництвом, то такого працівника потрібно звільнити.
У день звільнення працівник повинен отримати належно оформлену трудову книжку (із записом про його звільнення) і всі належні йому виплати.
Приймання на роботу слід оформлювати не в день звільнення основного працівника, а в інший будь-який день.
Особливості ведення
трудової книжки працівника-сумісника
За пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58 (зі змінами), зареєстрованим у Мін'юсті України 17.08.93 р. за № 110 (далі - Інструкція № 58); на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної, роботи.
Тобто в разі працевлаштування за сумісництвом пред'являти трудову книжку непотрібно.
У зв'язку з тим, що трудова книжка працівника знаходиться на підприємстві, в установі, організації за його основним місцем роботи і видача її працівникові в період роботи не передбачена, подання трудової книжки під час прийняття на роботу за сумісництвом є неможливим.
У разі працевлаштування за сумісництвом працівникові непотрібно оформлювати іншу трудову книжку.
Відповідно до п. 9 Положення № 43 запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.
Отже, запис про роботу за сумісництвом в трудову книжку може вноситися виключно на бажання працівника.
Такий запис робиться власником або уповноваженим ним органом за основним місцем роботи на підставі заяви працівника та поданої ним відповідної довідки з місця роботи за сумісництвом.
Якщо за основним місцем роботи до трудової книжки працівника не було внесено запис про прийняття на роботу за сумісництвом, то під час звільнення працівника з такої роботи вносити відповідний запис непотрібно.
Робота за сумісництвом, оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком (п. 2.14 Інструкції № 58).
Якщо працівник одночасно працює на двох підприємствах, в установах, організаціях, а згодом звільняється з основного місця роботи, робота за сумісництвом може стати основною. Це потрібно зафіксувати в трудовій книжці працівника.
Після видавання наказу (розпорядження) про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган вносить відповідний запис до трудової книжки. Так, наприклад, у разі звільнення за власним бажанням потрібно проставити наступний порядковий номер, дату звільнення та внести в графу 3 запис: «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», у графі 4 як підстава зазначається номер і дата наказу про звільнення працівника.
Головний спеціаліст,
Ігор БИЦЬ
"Праця i зарплата" N 4 (968), 27 січня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214