КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб
Відділ адміністрування майнових податків
Сплата державного мита за посвідчення заповітів
та видачу свідоцтв про право на спадщину
Державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством, а приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою (ст. 19, 31 Закону України «Про нотаріат»).
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет), а порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Мінфіну України від 07.07.2012 р. № 811 (далі - Інструкція № 811).
Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення уповноваженими на те органами в інтересах таких платників дій та видачу документів, що мають юридичне значення.
Державне мито сплачується до вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках - під час видачі документів.
Розглянемо порядок сплати державного мита за посвідчення заповітів та видачу свідоцтв про право на спадщину.
Посвідчення заповітів
Одним з об'єктів справляння державного мита згідно з Декретом є посвідчення заповітів.
Статтею 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт складається та записується власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів і посвідчується нотаріусом (ст. 1248 ЦКУ).
Право заповідача на призначення спадкоємців визначене ст. 1235 ЦКУ, а саме:
заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин;
заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не одержує права на спадкування;
заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини;
у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах (обов'язкова частка).
Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ, відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом (ст. 1237 ЦКУ).
Предметом заповідального відказу може бути передавання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
Так, на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їхнього власника.
Водночас право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача, але право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання в них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено іншого.
Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише в межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини (ст. 1238 ЦКУ).
Слід зазначити, що згідно зі ст. 1245 ЦКУ частина спадщини, не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Водночас ст. 1254 ЦКУ передбачено право заповідача на скасування та зміну заповіту. Так, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить.
Крім того, згідно зі ст. 1268 ЦКУ спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до пп. «є» п. 3 ст. 3 Декрету за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, за посвідчення заповітів установлено ставку державного мита в розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,85 грн).
При цьому згідно з п. 17 глави 1 розділу V Інструкції № 811 за заповіти, посвідчені особами відповідно до ст. 1252 «Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою» ЦКУ, які прирівнюються до нотаріально посвідчених, державне мито не сплачується.
Видача свідоцтв про право на спадщину
Згідно з пп. «ж» п. 3 ст. 3 Декрету за видачу свідоцтва про право на спадщину ставку державного мита встановлено в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 грн).
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу V Інструкції № 811 за наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (в тому числі тих, які не є дітьми спадкодавця) державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину неповнолітні досягли повноліття.
За нові свідоцтва про право на спадщину, що видаються у зв'язку із внесенням змін до свідоцтва про право на спадщину на підставі згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума державного мита, сплачена за первинне свідоцтво, підлягає поверненню або за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув один рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.
Водночас ст. 4 Декрету встановлено пільги щодо сплати державного мита. Так, від сплати державного мита звільняються:
громадяни за видачу їм свідоцтв про право на спадщину (п. 16 ст. 4 Декрету):
на майно осіб, які загинули під час захисту СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;
на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;
на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві за правом приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця;
на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
- неповнолітні - за видачу їм свідоцтва про право на спадщину (п. 17 ст. 4 Декрету);
- громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи;
громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працювали на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менш як два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менш як три роки;
громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки;
інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
інваліди І та II групи (п. 18 ст. 4).
Крім того, ст. 5 Декрету передбачено, що місцеві ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної бюджетної політики, - щодо державного мита, яке зараховується до Державного бюджету України.
При цьому відповідно до п. 16 глави 1 розділу V Інструкції № 811 під час надання громадянам пільг зі сплати державного мита за вчинення нотаріальних дій ураховується:
що не втрачають права на пільгу зі сплати державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві за правом приватної власності, спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, але тимчасово виїхали з постійного місця проживання у зв'язку з навчанням (учні, студенти, аспіранти), тривалим відрядженням, проходженням військової служби тощо;
під час видачі громадянам свідоцтва про право на спадщину на житлові будинки в сільській місцевості для надання пільги зі сплати державного мита обов'язковою умовою є майбутнє проживання спадкоємців у цьому будинку. Спадкоємці під час одержання свідоцтва про право на спадщину сплачують державне мито у встановленому порядку. Надалі в разі пред'явлення відповідних документів про реєстрацію місця проживання в цьому житловому будинку, що знаходиться в сільській місцевості, та довідки з місця роботи про працевлаштування в сільській місцевості за заявою громадянина державне мито підлягає поверненню, якщо не минув один рік з дня зарахування його до бюджету;
пільга зі сплати державного мита, встановлена п. 18 ст. 4 Декрету, надається під час його сплати за вчинення дій і видачу документів, що стосуються безпосередньо цих громадян, незалежно від того, хто звернувся за вчиненням в їхніх інтересах дій та одержанням документів.
Заступник начальника відділу,
Володимир ГУЦУЛЯК
"Праця i зарплата" N 4 (968), 27 січня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214