ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
24.12.2015 р.
N К/800/40660/15, N К/800/41184/15

Про визнання протиправними дій

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі - Цуркана М. І. (головуючий), Єрьоміна А. В., Кравцова О. В., секретар судового засідання - Коцюрба В. М. (за участю: позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, представників позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_5, ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_4, представника ТОВ "Аудиторська фірма "Лекс-Сервіс" - ОСОБА_3, представників ОСОБА_9 - ОСОБА_3, ОСОБА_5, представників відповідача - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, представника ПАТ КБ "Приватбанк" - Т. В. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лекс-Сервіс" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_9, про визнання протиправними дій, скасування постанови та стягнення моральної шкоди, що переглядається за касаційною скаргою Національного банку України, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2015 року та скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лекс-Сервіс", ОСОБА_9, до якої приєднався ОСОБА_14, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2015 року, установила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Аудиторська фірма "Лекс-Сервіс" звернулися до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про визнання протиправними дій, скасування постанови Правління НБУ від 3 листопада 2014 року N 699 "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим" (далі - постанова N 699) та стягнення моральної шкоди.

Зазначали, що є громадянами України (ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) та юридичною особою (Товариство), зареєстрованими на території вільної економічної зони "Крим", а НБУ, видавши оскаржувану постанову N 699 та прирівнявши їх до нерезидентів, вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон N 1636-VII), а також порушив вимоги законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

Просили визнати протиправними та такими, що становлять дискримінацію за ознакою місця проживання (реєстрації), місця знаходження, дії відповідача щодо встановлення обмежень у реалізації фізичними та юридичними особами, які знаходяться (зареєстровані/постійно проживають) на території вільної економічної зони "Крим", права на здійснення банківських операцій та обміну валюти; визнати протиправними та скасувати пункти 1, 6, 7 та абзац 3 пункту 2 постанови N 699; стягнути з відповідача моральну шкоду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_9.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 постанови N 699 та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 постанови N 699. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі НБУ, до якого приєднався ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі позивачі та третя особа, до яких приєднався ОСОБА_14, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, просять оскаржувані рішення скасувати в цій частині, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до статей 7, 25, 30, 44, 45, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 9, 12 Закону N 1636-VII, розділів II та III Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та вимог постанови Правління Національного банку України від 6 травня 2014 року N 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" Правлінням НБУ прийнято постанову N 699.

Пунктом 1 постанови N 699 (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) установлено, що для цілей застосування нормативно-правових актів НБУ: особа, місцезнаходження якої (зареєстрована/постійно проживає) на території вільної економічної зони "Крим" (далі - суб'єкт Криму), прирівнюється до нерезидента (за інвестиційними операціями - до іноземного інвестора) (абзац 2); договори, укладені суб'єктами Криму із суб'єктами з місцезнаходженням (зареєстровані/постійно проживають) на іншій території України (далі - материкова територія України), є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) під час застосування нормативно-правових актів Національного банку України (абзац 3).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 постанови N 699 резиденти здійснюють перекази в іноземній валюті та гривні на користь суб'єктів Криму з метою оплати зобов'язань, пов'язаних з розташованим на території Криму майном (крім цінних паперів), що було набуте цими резидентами до набрання чинності Законом N 1636-VII.

Відповідно до пункту 6 постанови N 699 (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) банкам України приписано зупинити здійснення операцій за відкритими до набрання чинності Законом N 1636-VII рахунками юридичних осіб, місцезнаходження яких на території ВЕЗ "Крим", та вжити заходів щодо закриття таких рахунків.

Переміщення готівкових російських рублів через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" забороняється, за винятком їх переміщення фізичними особами в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 гривень, за умови усного декларування посадовій особі митниці (пункт 7 постанови N 699).

Постановою Правління НБУ від 16 грудня 2014 року N 810 "Про внесення змін до постанови N 699" (далі - постанова N 810) до постанови N 699 внесено зміни.

Так, пункт 1 після абзацу другого доповнено новим абзацом 3, відповідно до якого, фізична особа, яка є внутрішньо переміщеною особою та отримала передбачену законодавством України довідку, що засвідчує її проживання на материковій частині України, є резидентом України. Для цілей ідентифікації внутрішньо переміщеної особи місцем її проживання на території України є адреса житла, зазначена у довідці. У зв'язку з цим абзац 3 уважати абзацом 4.

Пункт 2 після абзацу 2 доповнено новим абзацом 3, у зв'язку з чим абзац 3 старої редакції став абазом 4.

Пункт 6 постанови N 699 викладено в новій редакції:

"Банкам України зупинити за відкритими до набрання чинності Законом поточними рахунками юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих фізичних осіб - суб'єктів Криму (далі - юридичні особи - суб'єкти Криму) здійснення операцій, крім: зарахування коштів з вкладного (депозитного) рахунку, а також нарахованих відсотків за вкладом (депозитом); зарахування придбаної іноземної валюти; зарахування коштів у рамках виконавчого провадження; примусового стягнення та арешту коштів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків; завершальних операцій з перерахування коштів на рахунок цієї юридичної особи, відкритий за межами України.

Банкам ужити заходів щодо закриття поточних рахунків юридичних осіб - суб'єктів Криму.

Банк закриває вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи - суб'єкта Криму, відкритий до набрання чинності Законом, зі спливом установленого договором строку, а кошти перераховуються банком на визначений юридичною особою поточний рахунок, відкритий у банках України або за її межами.

Банк може здійснювати подальше обслуговування відкритого до набрання чинності Законом поточного рахунку фізичної особи - суб'єкта Криму після укладення договору про зміну режиму використання цього поточного рахунку на режим поточного рахунку фізичної особи - нерезидента та змінивши відповідний параметр аналітичного обліку.

Банк закриває поточний рахунок фізичної особи - суб'єкта Криму, відкритий до набрання чинності Законом, у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку України з питань відкриття, використання і закриття рахунків. Залишок коштів на поточному рахунку фізичної особи - суб'єкта Криму перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту в банках України, або на рахунок, відкритий за її межами.

Банк закриває відкритий до набрання чинності Законом вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи - суб'єкта Криму відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Кошти перераховуються банком на рахунок цієї фізичної особи - нерезидента, відкритий у банках України, або на рахунок, відкритий за її межами.

Банк має право здійснювати купівлю російських рублів за гривні, що залишилися на поточному рахунку суб'єкта Криму, для їх переказу на рахунок цього суб'єкта, відкритий за межами України.

Переказ залишку коштів з рахунків суб'єктів Криму в гривнях на їх рахунки за межами України банк здійснює через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, що відкриті в уповноважених банках.".

До пункту 7 постанови N 699 змін постановою N 810 не вносилось.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в оскаржуваній частині (в межах предмету позову) положення постанови N 699 (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) є законними, а дії НБУ у зв'язку з прийняттям цього акту є правомірними.

В процесі розгляду справи позивачі уточнили вимоги і просили скасувати пункти 1, 6, 7 та абзац 4 пункту 2 постанови N 699, в редакції постанови N 810.

Суд першої інстанції, вважаючи такі уточнення зміною предмету позову, відхилив їх.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмовив в задоволенні позову про скасування пункту 1 постанови N 699 і задовольнивши позов в цій частині, виходив з того, що норми чинного законодавства не наділяють НБУ повноваженнями щодо віднесення осіб до нерезидентів у зв'язку з місцем реєстрації ВЕЗ "Крим", що є тимчасово окупованою територією України.

Також апеляційний суд відхилив посилання позивачів на безпідставне неприйняття судом першої інстанції уточнених позовних вимог, оскільки вважав такі уточнення зміною предмету позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22 січня 2015 року у судовому засіданні суду першої інстанції позивачі звернулись із "додатковими поясненнями", в яких вказували, що постановою N 810 до оскаржуваних пунктів постанови N 699 внесено зміни, у зв'язку з чим вони просять скасувати пункти 1, 6, 7 та абзац 4 пункту 2 в новій редакції та наполягають на задоволенні позовних вимог.

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважали такі уточнення зміною предмету позову, що не допускається після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Як вбачається з вказаної заяви, вона не містить зміни підстав або предмету позову, оскільки позивачі не змінювали підстави, у зв'язку з якими звернулись до суду за захистом порушених прав, а предметом позову залишається та ж постанова N 699.

Суди не врахували, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відмовивши в прийнятті уточнених позовних вимог та розглянувши по суті законність пунктів постанови N 699 в редакції, яка втратила чинність, суди, фактично, унеможливили захист прав позивачів у разі задоволення позову і ухвалили рішення стосовно неіснуючого предмету позову.

При цьому частково задовольнивши позов, апеляційний суд скасував пункт 1 постанови N 699, не вказавши редакції постанови, що також унеможливлює належне виконання рішення, а відтак і захист прав позивачів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 1 постанови N 699 (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) складався з трьох абзаців.

Однак, обґрунтувавши підстави для скасування абзацу 2 пункту 1, апеляційний суд не дав належної правової оцінки абзацу 3, де зазначено, що договори, укладені суб'єктами Криму із суб'єктами з місцезнаходженням (зареєстровані/постійно проживають) на іншій території України, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) під час застосування нормативно-правових актів НБУ.

Не встановлено судами яким чином приписи абзацу 3 пункту 1 постанови N 699 (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) порушують права позивачів.

Вказані обставини в сукупності свідчать про неповне встановлення судами фактичних обставин справи, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішень судів вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 КАС України.

Касаційний суд позбавлений можливості самостійно перевірити викладені обставини, що є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги Національного банку України, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лекс-Сервіс", ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

М. І. Цуркан

А. В. Єрьомін

О. В. Кравцов