ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ
17.12.2015 N 27015/6/99-99-19-02-02-15

Щодо визнання платежу нерезиденту згідно з ліцензійними
договорами за використання торговельної марки роялті

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо визнання платежу нерезиденту згідно з ліцензійними договорами за використання торговельної марки роялті і повідомляє.

Відповідно до ст. 493 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (п. 1 ст. 494 ЦКУ).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (п. 3 ст. 494 ЦКУ).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (п. 3 ст. 1108 ЦКУ).

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ з урахуванням внесених змін, що набули чинності з 01.01.2015, роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги).

Не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України (останній абзац п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, платіж, що сплачується нерезиденту згідно з ліцензійними договорами на використання торговельних марок та корисної моделі для товарів та послуг на підставі виключної ліцензії, з ціллю застосування положень Кодексу вважається роялті незалежно від способу передачі об’єкта ліцензії (на матеріальних носіях чи в електронному вигляді через мережу Інтернет) за винятком умов передачі прав, передбачених в останньому абзаці п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.