КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умови праці
Відділ регулювання умов та охорони праці
Пільги й компенсації за роботу
в шкідливих умовах
ПИТАННЯ: Чи мають право медпрацівники, а також перукар, які за штатним розписом належать до відділення загального типу, але періодично обслуговують підопічних психоневрологічного та спеціального відділення будинку-інтернату, на підвищення окладу на 25%, додаткову відпустку, скорочену тривалість робочого дня?
Що означає термін «фактично був зайнятий», хто це має дослідити і чи взагалі це досліджується для медичних працівників?
ВІДПОВІДЬ: За наказом Мінпраці України від 29.12.2001 р. № 549 «Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей» будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці (далі - будинок-інтернат) є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
Ураховуючи особливий характер та умови праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, Умовами, затвердженими наказом Мінпраці і МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519, визначено Перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці (додаток 3 до Умов).
Працівники будинку-інтернату мають право на підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до п. 1.13 додатка 3 до Умов.
Так, згідно з п. 1.13 цього Переліку працівникам, які працюють у психоневрологічних інтернатах та геріатричних пансіонатах, дитячих будинках-інтернатах для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, центрах (комплексах) ранньої реабілітації дітей-інвалідів, центрах (відділеннях) реабілітації інвалідів на посадах керівників, лікарів незалежно від їхнього найменування, в тому числі заступників директора, професіоналів, фахівців та технічних службовців, у тому числі бібліотечних працівників та працівників клубу, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їхнього найменування, молодших медичних сестер усіх найменувань, сестер-господинь, реєстраторів медичних; робітників усіх професій, що працюють у відділеннях та обслуговують хворих, посадові оклади підвищуються на 25%.
Отже, медичні працівники (лікарі, незалежно від їхнього найменування, сестри медичні), молодші медичні сестри всіх найменувань та робітники всіх професій (у тому числі перукарі), що працюють у відділеннях (наприклад, психоневрологічному, спеціальному відділенні для осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та інших відділеннях будинку-інтернату) й обслуговують хворих, мають право на підвищення посадових окладів (тарифних ставок) на 25% у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці.
Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, затверджує керівник закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від функціональних обов'язків та обсягу роботи в шкідливих та важких умовах праці (пп. 12 п. 2.4.5 Умов).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка медичним працівникам надається саме за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами, далі - Список).
Відповідно до розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» цього Списку право на таку відпустку встановленої тривалості мають, зокрема, лікарі (в тому числі лікар - керівник відділення, кабінету), крім лікарів-лаборантів (поз. 25), молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборантів, поз. 28), молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітник з обслуговування лазні, нянька, прибиральник виробничих приміщень, поз. 29), перукар (перукар-модельєр 2 і 1 класу, поз. 30), які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих у психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах, а також установах (відділеннях) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричнсто типу та спеціальних будинках-інтернатах для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно з п. 6 і 7 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом від 04.06.2003 р. № 150), додаткова відпустка надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
У розрахунок часу, що дає право працівникові на цю відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для медичних працівників.
Термін «фактично був зайнятий» означає виконання своїх посадових обов'язків в умовах, передбачених у конкретному розділі Списку.
Відповідно до розділу II Гігієнічних критеріїв оцінки умов праці Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. № 248, зареєстрованих у Мін'юсті України 06.05.2014 р. за № 472/25249, особливий характер праці - це роботи, що виконуються з високим рівнем нервово-емоційного та інтелектуального навантаження, в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я.
Облік робочого часу, відпрацьованого в таких умовах, провадиться керівником медичного закладу або уповноваженою ним посадовою особою.
Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається відповідно до Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вд 21.02.2001 р. № 163 (далі - Перелік № 163).
Так, право на 36-годинну тривалість робочого тижня надається працівникам психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладів та установ, відділень, палат і кабінетів, а також установ (відділень) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу, посади яких перелічені у відповідному підрозділі розділу 32 «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» Переліку № 163. При цьому для працівників установ охорони здоров'я та соціального захисту населення в Переліку № 163 також передбачено додаткову умову, а саме: безпосередня зайнятість відповідних працівників обслуговуванням хворих не менш як половину тривалості робочого дня.
Відповідно до п. 9 Порядку застосування Переліку № 163, затвердженого наказом Мінпраці України від 23.03.2001 р. № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442.
Підтвердження цього права працівникові можливе тільки в разі віднесення його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Начальник відділу,
Сергій РЯБОКОНЬ
"Праця i зарплата" N 46 (962), 09 грудня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214
