Демобілізація: облік та оподаткування

Слід звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 р. № 911, яка набрала чинності з 12 листопада 2015 p., унесено суттєві зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом» (далі - постанова № 105). І тепер відповідно до постанови № 105;

компенсація із бюджету в розмірі середньої заробітної плати для мобілізованих зберігається з 18 березня 2014 р. до дня фактичної демобілізації або на особливий період (було - до дня демобілізації, але не більш як один рік). Тепер підприємства можуть одержати компенсацію із бюджету за 2014 p., а якщо працівники перебували на військовій службі більш як один рік - потрібно буде подати звіти;

провадитиметься компенсація із бюджету в розмірі середньої заробітної плати також контрактникам, які були прийняті на військову службу за контрактом з 8 лютого 2015 р.;

провадитиметься компенсація із бюджету в розмірі середньої заробітної плати призваним на строкову військову службу з 11 червня 2015 р.

Добігає кінця 2015 p., рік не тільки активної мобілізації, а й демобілізації мобілізованих у 2014 р. За частиною 3 ст.119 КЗпП за мобілізованими працівниками на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному постановою № 105.

Закінченням військової служби для військовозобов'язаних та резервістів є день вилучення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Таке роз'яснення надане в листі Міністерства соціальної політики України від 10.06.2015 р. № 231/06/186-15 «Щодо працівників, призваних на військову службу» (далі - лист № 231). Слід зазначити, що військовий комісаріат може видати демобілізованому працівникові довідку (витяг з наказу) із зазначенням періоду проходження служби, але така довідка не є обов'язковою для пред'явлення на підприємстві. Разом із військовим квитком такий працівник має подати роботодавцю заяву про допуск до роботи, адже на місці мобілізованого працівника може тимчасово працювати інший працівник. Подається заява довільної форми наприклад:

Директору ТОВ «Мир»
Попову Т. В.
менеджера з продажів
Іванова О. С.

Заява

Прошу дозволу стати до виконання своїх посадових обов'язків менеджера з продажів з 17 серпня 2015 р. у зв'язку із демобілізацією.

15.08.2015 р.
О. С. Іванов

Працівник, який після демобілізації заявив роботодавцю про намір повернутися на своє місце роботи, стає до виконання обов'язків, передбачених трудовим договором, за відповідним розпорядчим актом роботодавця. А тому на підставі поданих демобілізованим працівником документів керівник підприємства має видати накази:

- про допуск його до роботи;

- припинення нарахування компенсації із бюджету в розмірі середнього заробітку у зв'язку із закінченням строку мобілізації.

Доволі часто для виконання обов'язків тимчасово відсутнього мобілізованого працівника на підприємстві беруть на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором. У разі виходу на роботу демобілізованого працівника такий строковий трудовий договір має бути припинено згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору). Датою звільнення працівника, що працював на цій посаді за строковим трудовим договором, буде останній день перед тим днем, коли основний працівник стає до виконання обов'язків, передбачених трудовим Договором, що має бути відображено в розпорядчому акті роботодавця (лист № 231).

Працівники, які після демобілізації не продовжують військової служби за контрактом, з урахуванням часу перевезення до місць проживання (перебування) мають стати до роботи.

Водночас на практиці виникають різні ситуації, коли демобілізований працівник вчасно або взагалі не повертається до роботи. Відповідно є різними дії роботодавця. Саме тому розглянемо окремо кожну ситуацію.

Працівник після демобілізації продовжує службу за контрактом. На час служби за контрактом відповідно до п. 4 ст. 119 КзПП за працівником зберігаються місце роботи (посада) і компенсується із державного бюджету середній заробіток. Ця норма є чинною з 8 лютого 2015 р. Під час розрахунку компенсації із державного бюджету в розмірі середнього заробітку звертаємо увагу на зміни, внесені до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 р. № 542 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати». Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником упродовж періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником упродовж періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації. Якщо мобілізований працівник не виходить на роботу, а відразу підписує контракт, то середня заробітна плата зберігається в тому самому розмірі.

Окремо слід звернути увагу на ситуацію, коли працівник під час служби за призовом під час мобілізації отримав поранення та проходить чи проходив лікування в медичній установі. З 15 квітня 2015 p. відповідно до п.5 ст. 119 КЗпП гарантії щодо збереження під час служби за працівниками місця роботи та середнього заробітку, передбачені ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП, поширюються і на ситуації, коли під час проходження військової служби працівники отримали поранення (інше ушкодження здоров'я) і перебувають на лікуванні в медичних закладах. У такому разі місце роботи та посаду зберігають за ними до дня, наступного за днем взяття на облік у військкоматі після звільнення з військової служби, але після закінчення лікування (незалежно від часу лікування). На практиці виникають ситуації, коли працівник за станом здоров'я не може стати до роботи на попередній посаді. Наприклад, після лікування медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) установила інвалідність і попередня робота протипоказана інвалідові за станом здоров'я. У такому разі на його бажання та на підставі встановленого діагнозу роботодавець може перевести такого працівника на неповний робочий час або на легшу роботу. У разі встановлення інвалідності МСЕК видає довідку із зазначенням групи інвалідності та висновком про умови і характер праці, а також індивідуальну програму реабілітації. Тому більш легка робота має відповідати висновку МСЕК. Роботодавець також повинен видати відповідний наказ про переведення із зазначенням причини та дотриманням процедури переведення (ст. 32 КЗпП). Переведення працівника на більш легку роботу за станом здоров'я часто супроводжується зменшенням розміру оплати праці. У такому разі за працівником зберігається попередня середня заробітна плата впродовж двох тижнів від дати переведення, а в деяких випадках, передбачених законодавством, - на весь період виконання нижчеоплачуваної роботи чи надання матеріального забезпечення з державного соціального страхування.

І наприкінці розглянемо ситуацію, коли демобілізований працівник вчасно не став до роботи. Важливим моментом для ухвалення рішення є з'ясування причини відсутності такого працівника. Зауважимо, що 2 березня 2015 р. Міноборони України та Генштаб ЗСУ видали спільну директиву № Д-1 «Про звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до якої органам військового управління надано завдання щодо повідомлення керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності про дотримання трудових прав і гарантій соціального захисту військовослужбовців із числа їхніх працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та перебувають на лікуванні в медичних закладах, у полоні чи зникли безвісти. З урахуванням сьогоднішніх змін у законодавстві у разі затримки мобілізованого працівника (в медичному закладі у зв'язку з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я полоні або визнання безвісно відсутнім) роботодавець і після спливу одного року з дати мобілізації працівника:

- не має права його звільняти та зобов'язаний і надалі продовжувати нараховувати йому середній заробіток;

- має право подавати Звіт за формою додатка 1 до постанови № 105 для компенсації витрат на виплату середнього заробітку мобілізованому працівникові з державного бюджету.

Ураховуючи, що середній заробіток продовжує компенсуватися з державного бюджету до дня, наступного за днем узяття мобілізованого працівника на військовий облік у районному (міському) військкоматі після звільнення зі служби, роботодавцю слід уважно ставитися до таких «надстроковиків». А тому під час подання Звіту до військкомату на погодження з'ясовувати ситуацію щодо таких військовослужбовців. Для цього потрібно надіслати до військового комісаріату лист-запит щодо встановлення факту демобілізації працівника. Якщо буде підтверджено факт відсутності демобілізованого працівника без поважної причини, роботодавець може застосовувати дисциплінарні стягнення аж до звільнення за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Такої позмції дотримується Мінсоцполітики України в листі від 16.07.2015 р. № 302/06/186-15. Проте перед застосуванням дисциплінарного стягнення роботодавець має отримати від порушника письмове пояснення (ст. 149 КЗпП).

Незалежний експерт з бухгалтерського обліку
та оподаткування Олена ГАБРУК
та Лариса ПАНТЕЛІЙЧУК

"Праця i зарплата" N 45 (961), 02 грудня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214