ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
04.11.2014

Про стягнення суми

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Берднік І. С., Гуля В. С., Жайворонок Т. Є., Ємця А. А., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" (далі - ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2014 року у справі N 904/1197/14 за позовом Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) до ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" про стягнення суми, встановила:

До Верховного Суду України звернулося ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2014 року у справі N 904/1197/14.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр", ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України, у справі N 3/47/10, в якій суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про те, що вжиття відповідачем необхідних заходів з метою своєчасного отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр", Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

При вирішенні справи судами встановлено, що у червні 2013 року Інспекцією проведено перевірку дотримання ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої виявлено, що ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" у період з 14 квітня по 26 червня 2013 року здійснювало самовільні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Під час перевірки також з'ясовано, що ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" не надано квартальний звіт про охорону атмосферного повітря за II квартал 2013 року N 2-ТП (повітря) та інформацію про фактичні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від кожного стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря в розрізі забруднюючих речовин.

На підставі матеріалів перевірки відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року N 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року N 48/16064, Інспекцією проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 14 квітня по 26 червня 2013 року, який становить 83231,66 грн.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 липня 2014 року та залишаючи без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 червня 2014 року, яким позовні вимоги Прокурора задоволено в повному обсязі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що вчинення відповідачем дій, спрямованих на одержання дозволу, і неможливість подання документів для одержання дозволу через реорганізацію відповідних органів, уповноважених на його видачу, не давало відповідачеві права на самовільне здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про ліквідацію бюджетних закладів, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України" від 21 вересня 2012 року N 176-О із січня 2013 року відбулася реформа санітарно-епідеміологічної служби України. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про передачу майна до сфери управління Держсанепідемслужби України" від 22 січня 2013 року N 47 було створено Головне управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області, яке почало функціонувати (приймати документи та видавати висновки і погодження) з квітня 2013 року.

24 квітня 2013 року ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" звернулося до Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області з листом про надання висновку щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. Зазначений висновок відповідач отримав 22 травня 2013 року.

Водночас із 17 травня 2013 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища" від 13 березня 2013 року N 159 ліквідовано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим державними адміністраторами Центру дозвольно-адміністративних послуг "Єдине вікно" Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Дніпропетровської міської ради припинено прийом заяв від суб'єктів господарювання на отримання документів дозвільного характеру на адресу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області.

Тобто на момент отримання висновку від Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області для подання його до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області для подальшого отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів почалася реорганізація органів охорони навколишнього природного середовища.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування збитків на ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" є необґрунтованим, оскільки за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи відповідно до його повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення.

За таких обставин заява ПАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 2 вересня 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України, cудова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 2 вересня 2014 року у справі N 904/1197/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий: В. П. Барбара

Судді:

І. С. Берднік

В. С. Гуль

Т. Є. Жайворонок

А. А. Ємець

П. І. Колесник

О. І. Потильчак

І. Б. Шицький