ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ЛИСТ
30.09.2015 N 741/6/06/30-17-02-08
Про надання роз'яcнення
Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянуло лист платника податків, щодо застосування понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до вимог підпункту 14.1.172 статті 14 Кодексу, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Консультації надаються контролюючими органами (пункт 52.4 стаття 52 Кодексу).
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5 стаття 52 Кодексу).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів (пункт 52.6 стаття 52 Кодексу).
Враховуючи наведене вище, податкова консультація надається платнику податків з метою правильного застосування таким платником податків норм податкового законодавства в його податковому обліку, а не у будь-який інший спосіб.
В податковому роз’ясненні, що наявне в базі Інформаційно - довідкового центру Державної фіскальної служби України (Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (ЗІР), питання 301.04.01), зазначено:
"Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується:
для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Згідно з п. 9 прим. 5 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону N 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
Разом з тим, відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону N 2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Також відповідно до частини шостої статті 8 Закону N 2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Таким чином, при умові, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі."
Заступник начальника І.І. Вандьо