ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.10.2014 р. N К/800/18183/14,
N К/800/18182/14
Про встановлення відсутності повноважень,
визнання протиправною бездіяльності та
зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів - Сороки М. О., Смоковича М. І., Мороза В. Ф., секретаря судового засідання - Носенко Л. О. (за участю: представника Генеральної прокуратури - К. О. А., представника Луганської митниці - К. М. В., представника ТОВ "ЛАА Транс" - Ш. В. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "ЛАА Транс" (далі - Товариство) до Луганської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), третя особа - відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції з обслуговування міста Луганська, Слов'яносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого Управлінню Державтоінспекції) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ВРЕР ДАІ, УДАІ, ГУ МВС відповідно) (за участю прокуратури Луганської області про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії), за касаційними скаргами Луганської митниці та першого заступника прокурора Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, встановив:
У січні 2013 року Товариство звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:
встановити відсутність повноважень у Луганської митниці на встановлення заборони на відчуження належних йому 159 сідельних тягачів марки "Мерседес-Бенц 1844" (далі - сідельні тягачі) відповідно до наведеного переліку;
визнати протиправною бездіяльність Луганської митниці щодо незняття заборони на відчуження належних йому 159 сідельних тягачів відповідно до переліку;
зобов'язати Луганську митницю зняти заборону на відчуження товариством 159 сідельних тягачів шляхом направлення до УДАІ ГУ МВС листа з розпорядженням на зняття заборони відчуження транспортних засобів відповідно до переліку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року (Ухвала N 812/933/13-а, К/800/27473/13, К/800/28819/13), позов задоволено. Визнано протиправною та незаконною бездіяльність Луганської митниці щодо не зняття заборони на відчуження 159 сідельних тягачів марки Мерседес-Бенц 1844. Зобов'язано Луганську митницю зняти заборону на відчуження ТОВ "ЛАА Транс" 159 сідельних тягачів марки Мерседес-Бенц 1844 шляхом направлення до УДАІ ГУМВС України в Луганській області листа з розпорядженням на зняття заборони на відчуження транспортних засобів: 159 сідельних тягачів марки Мерседес-Бенц 1844.
Постановою Верховного Суду України від 18 лютого 2014 року (Постанова N 21-491а13) заяву Генеральної прокуратури України про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року (Ухвала N 812/933/13-а, К/800/27473/13, К/800/28819/13) скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.
У касаційних скаргах Луганська митниця та перший заступник прокурора Луганської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять Вищий адміністративний суд України скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
У запереченнях на касаційні скарги Товариство, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.
Встановлено, що у 2004 році Товариством ввезено як внесок іноземного інвестора до свого статутного фонду 159 сідельних тягачів (код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 8701-20), 100 напівпричепів марки "Кроне" та 59 напівпричепів марки "Шмитц" (код УКТЗЕД 8716 39 30 30) відповідно до інформаційних повідомлень від 16 березня 2004 року N 4410137200-3-1-260 та 24 листопада 2004 року N 4410137200-3-1-346, свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, протоколів загальних зборів учасників товариства від 4 лютого 2004 року N 5 та 15 жовтня 2004 року N 7.
Вказані транспортні засоби Митниця оформила в митному режимі "імпорт", після чого сідельні тягачі було зареєстровано у ВРЕР ДАІ.
Відповідно до листа Митниці від 16 липня 2012 року N 1-20/6808 було скасовано обмеження щодо відчуження 100 напівпричепів марки "Кроне" та 59 напівпричепів марки "Шмитц".
У позивача виникла потреба в оновленні рухомого складу та, відповідно, у реалізації сідельних тягачів.
Товариство звернулося до ВРЕР ДАІ з інформаційним запитом від 18 вересня 2012 року N 118/12 з проханням повідомити про наявність будь-яких обмежень щодо користування та розпорядження сідельними тягачами.
Відповідно до інформації ВРЕР ДАІ Митниця наклала заборону на відчуження транспортних засобів, що були ввезені у 2004 році як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства (лист від 30 жовтня 2012 року N 4308).
Товариство звернулося до Митниці з інформаційним запитом від 18 вересня 2012 року N 117/12 з проханням повідомити про підстави накладення заборони, строк дії заборони та підстави її скасування. Крім того, просило надати копії рішень про накладення заборони на відчуження сідельних тягачів.
Листом від 27 вересня 2012 року N 3-20/9228 Митниця повідомила, що підставою накладення заборони на відчуження ввезених сідельних тягачів є пункт 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 7 грудня 2000 року N 2134-III "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2134-III). Надходження до Державного бюджету України у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України, є підставою для направлення Митницею до УДАІ ГУ МВС відповідної інформації.
Задовольняючи позов, суди посилались відсутність у Митниці повноважень на встановлення заборони на відчуження належних Товариству 159 сідельних тягачів, а відтак визнав протиправною та незаконною бездіяльність Митниці щодо незняття заборони на їх відчуження, зобов'язав Митницю зняти заборону на відчуження Товариством 159 сідельних тягачів шляхом направлення до УДАІ ГУ МВС листа з розпорядженням на зняття заборони на відчуження транспортних засобів - 159 сідельних тягачів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 93/96-ВР) майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Відповідно до частини п'ятої цієї статті, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
Разом з тим на час ввезення Товариством транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України від 17 лютого 2000 року N 1457 "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (далі - Закон N 1457), який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.
Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону N 1457 та частини першої статті 19 Закону України від 18 вересня 1991 року N 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон N 1560-XII) надав Конституційний Суд України (Рішення від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002), який дійшов таких висновків.
З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону N 1457-III спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону N 1560-XII.
Положення частини першої статті 5 Закону N 1457-III у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Таким чином, Закон N 1457-III, який прийнятий пізніше, ніж Закон N 93/96-ВР, припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.
Водночас згідно з положенням пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону N 2134-III автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
Метою вказаного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон N 2134-III та Закон N 1457-III взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема при ввезені в Україну автомобілів.
Згідно з положеннями статей 3, 11 МК безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при відчуженні автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.
Враховуючи наведене, вимоги пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону N 2134-III поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі відчуження майна, яке ввезене в Україну без сплати мита як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства. При цьому Митним кодексом України, контролюючими органами за встановлення та справляння таких податків і зборів визначено митні органи.
Крім того, помилковим є посилання судів попередніх інстанцій про відсутність у цій справі предмету судового розгляду щодо сплати митних та інших платежів, оскільки контроль за справлянням податків і зборів, який здійснюють митні органи, пов'язаний із встановленим наведеними вище нормами обов'язком їх сплати підприємствами з іноземними інвестиціями.
За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд постановив:
Касаційні скарги Луганської митниці та першого заступника прокурора Луганської області - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ТОВ "ЛАА Транс" до Луганської митниці Державної митної служби України, третя особа - відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції з обслуговування міста Луганська, Слов'яносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого Управлінню Державтоінспекції) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, за участю прокуратури Луганської області про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з часу проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 235 - 2442 КАС України.
Судді: