КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб
Управління адміністрування єдиного внеску та методології
Про нарахування та утримання єдиного внеску
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Застосування норм ч. 5 та 6 ст. 8 Закону України від
08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного
внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування» (далі - Закон № 2464) до роботодавців,
у яких працівники працюють на громадських
та інших роботах тимчасового характеру
За частиною 1 ст. 31 Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067) громадські роботи визначено як вид суспільне корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
Частиною 10 ст. 31 Закону № 5067 визначено, що порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджує Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 175 затверджено Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, який набрав чинності з 26 березня 2013 р. (далі - Порядок) і яким визначено механізм організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, а також фінансування їхньої організації.
До виконання громадських та інших робіт тимчасового характеру на добровільних засадах залучаються такі категорії осіб:
зареєстровані безробітні;
особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах (далі- територіальні органи) як такі, що шукають роботу;
працівники, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50% передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (п. 3 Порядку).
На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 4 Порядку).
Пунктом 5 Порядку визначено, що громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях, тобто для цього не можуть бути використані вакантні посади та вільні робочі місця, які є на підприємстві.
Якщо на підприємстві виникає певний обсяг робіт, що потребує залучення додаткових працівників, роботодавці подають територіальним органам інформацію про потребу в робочій силі. Відповідно до заявки роботодавця, із врахуванням його вимог та побажань, територіальні органи направляють йому осіб, що перебувають на обліку.
Однак при цьому слід пам'ятати, що до громадських та інших робіт тимчасового характеру не належать роботи, пов'язані з ризиком для життя (п. 6 Порядку).
З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають у письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно впродовж року не може перевищувати 180 календарних днів. Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю (п. 5 Порядку).
Оплата праці таких осіб провадиться за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути менш ніж мінімальний розмір заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата виконаної працівником місячної, а також погодинної норми праці (обсяг робіт). Мінімальна заррбітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону України «Про оплату праці»).
Порядок, як і Закон № 5067, дає чітке розмежування між громадськими та іншими роботами тимчасового характеру. У першу чергу суттєво відрізняється фінансова сторона цього питання.
Фінансування організації робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців. Водночас фінансування організації громадських робіт провадиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт провадиться пропорційно рівними частинами за рахунок коштів місцевих бюджетів та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 10 Порядку).
Організація громадських робіт здійснюється на підставі укладеного договору між роботодавцем та територіальним органом.
Інші роботи тимчасового характеру організовуються безпосередньо роботодавцем для його потреби на підставі письмового звернення роботодавця до територіального органу.
З огляду на викладене, на заробітну плату працівників, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується на загальних підставах, а отже, і поширюється чинність ч. 5 та 6 ст. 8 Закону № 2464.
Умовою застосування цієї норми є перебування таких працівників у трудових відносинах повний календарний місяць.
Якщо працівник перебував у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією неповний календарний місяць, у такому разі норма про сплату єдиного внеску із мінімальної заробітної плати не застосовується.
Отже, якщо працівник виконує роботи тимчасового характеру, перебуває в трудових відносинах повний календарний місяць і заробітна плата такого працівника не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), то в такому разі сума єдиного внеску буде розраховуватися як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника провадиться із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
Щодо утримання єдиного внеску із
зарплати осіб, які працюють за сумісництвом
на посадах, що дають
право на одержання пенсії відповідно до Закону
України від 13.12.91 р. № 1977-XII
«Про наукову і науково-технічну діяльність»
(далі - Закон № 1977)
За пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є зокрема, працівники - громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно, зокрема, до Закону № 1977, установлюється єдиний внесок у розмірі 6,1% на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, визначеній відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. № 257 затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги в разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Отже, якшо працівник працює на посаді, передбаченій цим Переліком, то єдиний внесок утримується із сум заробітної плати такої особи в розмірі 6,1%, у тому числі із сум заробітної плати працівника за виконану роботу на підставі трудового договору (контракту) на такій посаді за сумісництвом.
Головний державний ревізор
- інспектор Анжеліка РОГОВЕЦЬ
"Праця i зарплата" N 29 (945), 05 серпня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214