МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ
03.07.2015 N 6878-0-30-15/20

Управлінню державної виконавчої служби
Головних територіальних управлінь юстиції
Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
в областях, містах Києві та Севастополі
Відділу примусового виконання рішень
Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції

Щодо надання роз'яснення про стягнення
заборгованості за договорами банківського вкладу
в іноземній валюті

У зв'язку з неоднозначною практикою, що склалася в органах державної виконавчої служби під час примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу в іноземній валюті, Міністерством юстиції України на підставі підпункту 83-27 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року N 228, надаються роз'яснення для доведення до відома державних виконавців.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Серед іншого у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, яка містить висновок суду по суті позовних вимог та розмір грошових сум присуджених стороні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним нормативно-правовим актом, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому пункту 14 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет).

У зв'язку з наведеним не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

З огляду на те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті стягнення процентів за банківським вкладом (стаття 1061 Цивільного кодексу України) здійснюється також в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Варто також відмітити, що при здійсненні узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, Верховний Суд України дійшов висновку, що суди правильно виходили з вимог чинного законодавства та договору банківського вкладу, згідно з якими банк повинен виплачувати особі депозит у строк, у повному обсязі, з урахуванням відсотків, а також у тій валюті, в якій гроші були внесені на депозитний рахунок.

Враховуючи викладене, а також те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягненню під час примусового виконання підлягає саме іноземна валюта, визначена цим рішенням.

При цьому необхідно зауважити, що зміна способу і порядку виконання рішення здійснюється в судовому порядку за заявою сторін виконавчого провадження або державного виконавця (стаття 36 Закону).

Також необхідно звернути увагу, що особливості виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначено статтею 53 Закону.

Так, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Водночас зазначаємо, що порядок примусового списання коштів в іноземній валюті з рахунку боржника встановлено главою 5 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року N 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за N 910/15601.

Заступник Міністра з питань виконавчої служби С. В. Шкляр