КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
02.10.2014 р.

Справа N 875/215/14

Про зобов'язання вчинити певні дії

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я. М., суддів - Кузьменка В. В., Шурка О. І., при секретарі - Зубрицькому Д. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії N 1373 від 30.09.2014 та про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просив: визнати мотивувальну частину постанови Центральної виборчої комісії від 30.09.2014 за N 1373, про відмову ОСОБА_2 балотуватися по 132 виборчому округу формальною, та такою яка суперечить ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України"; визнати незастосування відповідачем верховенства права при реєстрації заяви ОСОБА_2 від 25.09.2014; скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 30.09.2014 за N 1373 в частині відмови ОСОБА_2 балотуватися по 132 виборчому округу; зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в депутати по 132 виборчому округу за його заявою від 25.09.2014.

Позивач вважає, що дана постанова Центральної виборчої комісії була прийнята з порушенням Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки всі необхідні документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 132, відповідно до ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" були ним подані до ЦВК.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи адміністративного позову, колегія суддів вважає, що зазначений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2014 ОСОБА_2 для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 132, особисто подано заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України, автобіографію кандидата в депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, документ про внесення грошової застави, 4 фотографії кандидата у депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, ксерокопії першої та другої сторінки паспорта громадянина України та передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, інші документи - декларація, диск.

Постановою Центральної виборчої комісії від 30.09.2014 N 1373 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2" позивачу відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати України.

Відмова Центральної виборчої комісії в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 в одномандатному виборчому окрузі N 132 мотивована тим, що в порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону заява ОСОБА_2 про самовисування датована іншим днем, ніж день її подання, а саме 24.09.2014, натомість подана до ЦВК 25.09.2014.

Не погоджуючись з постановою ЦВК Центральної виборчої комісії від 30.09.2014 N 1373 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про вибори народних депутатів України", Законом України "Про Центральну виборчу комісію" та Законом України "Про статус народного депутата України".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених п. 1 або 2 ч. 3 ст. 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Колегія суддів звертає увагу, що зі зразку "Заяви про самовисування та реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі", розміщеному на сайті Центральної виборчої комісії, вбачається, що заявник в заяві повинен зазначити дату подання до Центральної виборчої комісії.

Крім того, у примітках до вказаного абзацу заяви зазначено, що "заява повинна бути датована днем подання до Центральної виборчої комісії документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України".

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у поданій заяві про самовисування зазначено дату її подання 24.09.2014.

Водночас, колегія суддів звертає на увагу на те, що на заяві позивача про самовисування наявний штамп Секретаріату Центральної виборчої комісії, з якого вбачається, що таку заяву подано 25.09.2014.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Зі змісту довідки про прийняття документів, наявної в матеріалах справи, вбачається, що саме 25.09.2014 о 11 год. 39 хв. позивачем для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 132 відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" особисто подано, а Центральною виборчою комісією прийнято такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; самовисування кандидатом у народні депутати України, автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, документ про внесення грошової застави, 4 фотографії кандидата у депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, ксерокопії першої та другої сторінки паспорта громадянина України та передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та у електронному вигляді, інші документи - декларація, диск.

Таким чином, у довідці про прийняття документів також зазначена дата подання заяви про самовисування - 25.09.2014, з вказівкою не тільки на день, але і на час подання такої заяви - 11 год. 39 хв.

Тобто, фактично ЦВК довідкою від 24.09.2014 визнано, що позивачем подано заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява про самовисування позивача відповідає вимогам передбаченим Законом України "Про вибори народних депутатів України", а відтак, є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", та є підставою для реєстрації його документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 у справі N 875/38/14 та постанові Вищого адміністративного суду України від 27.09.2014 у справі N 875/66/14.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата у депутати, зокрема, в разі, відсутності документів, зазначених у ч. 1 ст. 54 чи ч. 1 або 2 ст. 55 цього Закону.

При цьому згідно ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" помилки та неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів, у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правовою підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати могло бути лише неподання певних документів, а саме, в даному випадку заяви про самовисування кандидата у народні депутати України, яка подається разом з документами, передбаченими частиною першою або частиною другою зазначеної вище статті, а не її оформлення з порушенням вимог ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а тому колегія суддів не погоджується з позицією ЦВК, яка викладена в оскаржуваній постанові, що в даному випадку відсутні документи, зазначені в ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином, враховуючи, що позивач подав до Центральної виборчої комісії всі документи, перелік яких визначено у п. п. 1 - 6 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати.

Крім того, Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" від 19.07.2007 року, визначає поняття "надмірного формалізму", коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Таким чином, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.

Також, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту остаточного звіту за післявиборний період 29 жовтня - 6 листопада 2012 року, складеного Місією спостереження за виборами в Україні Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ та опублікованого у Віснику Центральної виборчої комісії за 2013 рік N 1 вбачається висновок про те, що можна було б запровадити ефективні механізми повідомлення, щоб потенційні кандидати отримували інформацію від органів управління виборчим процесом про виявлені пропуски та помилки у їхніх поданнях, що дасть їм змогу виправити відповідні помилки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 30.09.2014 N 1373 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскільки позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 30.09.2014 N 1373, то позовні вимоги про визнання мотивувальної частини постанови Центральної виборчої комісії від 30.09.2014 за N 1373, про відмову ОСОБА_2 балотуватися по 132 виборчому округу формальною, та такою яка суперечить ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та визнання незастосування відповідачем верховенства права при реєстрації заяви ОСОБА_2 від 25.09.2014 є безпідставними з огляду на те, що задовольнивши позовну вимогу про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 30.09.2014 N 1373 права позивача будуть поновлені в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в депутати по 132 виборчому округу за його заявою від 25.09.2014, колегія суддів зазначає, що достатнім способом захисту в даному випадку є зобов'язання ЦВК повторно розглянути подані позивачем документи для реєстрації кандидатом у депутати та прийняття відповідного рішення, передбаченого ч. 6 ст. 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Більш того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в депутати по 132 виборчому округу за його заявою від 24.09.2014 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України у одномандатному виборчому окрузі N 132 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 та прийняти рішення, передбачене ч. 6 ст. 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

При цьому, колегія суддів зазначає, що при повторному розгляді поданих документів Центральна виборча комісія має дати оцінку відомостям, викладеним позивачем у його заяві про самовисування, на предмет відповідності їх вимогам закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, перевіривши мотиви та доводи адміністративного позову відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що доводи відповідача частково спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з матеріалами справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп., що підтверджується квитанцією. У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 18 грн. 27 коп.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про вибори народних депутатів України", ст. ст. 8, 94, 103, 160, 163, 172, 174, 177, 179, 254 КАС України, суд постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії N 1373 від 30.09.2014 і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії N 1373 від 30.09.2014 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2".

Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України у одномандатному виборчому окрузі N 132 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 та прийняти рішення, передбачене ч. 6 ст. 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 18 грн. 27 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.

Головуючий Я. М. Василенко

Судді:

В. В. Кузьменко

О. І. Шурко