"Фіскальні" роз'яснення проблемних питань

ДФСУ роз'яснила проблемні питання, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства

Державна фіскальна служба України розглянула лист гро­мадської організації "Всеукраїнський бухгалтерський клуб" від 27.04.2015 р. N 9 щодо роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкова консультація має індивідуальний ха­рактер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Податок на прибуток

З 2015 року податок на прибуток визначаємо за даними бухгалтерського обліку. Тобто так званих негосподарських витрат уже немає. Підприємство придбаває бутильовану питну воду для загального користування (співробітники п'ють цю воду в робочий час). Чи є ці витрати підприєм­ства "господарськими" для цілей обкладення ПДВ?

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, виз­наченого у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнарод­них стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відпо­відно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу. Положення цього розділу не передбачають коригуван­ня фінансового результату до оподаткування на витрати, поне­сені на придбання бутильованої питної води для загального користування.

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерсь­кого обліку.

Згідно з п. 137.5 ПК податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за звітний період, зменшується на суму нарахованого і сплаченого податку на нерухомість (у час­тині об'єктів нежитлової нерухомості). У зв'язку із цим виникають запитання: як відобразити в бухгалтерському обліку нарахований податок на нерухомість за нежитлові об'єкти? Як відомо, податок на нерухомість сплачується до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом. Яка ж сума зменшує податок на прибуток - нарахована чи фактично сплачена за звітний період? Наприклад, за 2015 рік авансовий платіж буде сплачений до 30 січня 2016 року. Чи потрапить ця сума до зменшення податку на прибуток, розрахованого за 2015 рік?

Крім того, згідно з пунктом 137.5 статті 137 Кодексу податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшуєть­ся на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.

Таким чином, авансовий внесок з податку на майно, сплаче­ний за IV квартал 2015 року до 30 січня 2016 року, зменшує податок на прибуток, нарахований за 2015 рік.

Коригування фінансового результату, визначеного за дани­ми бухгалтерського обліку, на суму податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) розділом III Кодексу не передбачено.

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бух­галтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання щодо правильності відображення у бухгал­терському обліку суми нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від зе­мельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу стосовно об'єктів нежитлової нерухомості слід звертатися до Міністерства фінансів України.

Підприємство придбаває ПММ для службового легково­го автомобіля. Чи треба зараз при списанні ПММ за нор­мами витрат доводити "господарність" маршруту згідно з дорожнім листом? Як у 2015 році відображати перевищення витрати палива над лінійною нормою згідно з дорожнім листом службового автомобіля?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподат­кування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі пер­винних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансо­воїзвітності, інших документів, пов'язанихз обчисленням і спла­тою податків і зборів, ведення яких передбачено законодав­ством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських опе­рацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення гос­подарських операцій. Первинні документи повинні бути скла­дені під час здійснення господарської операції, а якщо це не­можливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону N 996).

Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 року N 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспор­тних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову пол­ітику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, вихо­дячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і ма­стильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердже­них наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, витрати відоб­ражаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.

При цьому коригування фінансового результату до оподат­кування на суму перевищення витрат палива над лінійною нор­мою розділом III Кодексу не передбачено.

Підприємство в 2014 році мало відокремлений структурний підрозділ (філія) і сплачувало консолідований по­даток на прибуток, а також щомісячні авансові внески із цього податку. У січні - лютому 2015 року головне підприє­мство сплатило авансові внески за місцезнаходженням філії. У березні філія ліквідується. Виникли запитання:

Чи потрібно подавати до податкової інспекції Розрахунок податкових зобов'язань зі сплати консолідованого податку на прибуток за 2015 рік (далі - Розрахунок) за філією у момент її ліквідації? Якщо потрібно, то куди подавати Розрахунок - за місцезнаходженням філії чи головного підприємства?

Як зарахувати авансові внески, сплачені за січень -лю­тий за місцезнаходженням філії: у ліквідаційному Розра­хунку чи в декларації з податку на прибуток головного підприємства?

Якщо в інтегрованій картці платника податків - філії числитиметься переплата з податку на прибуток або за аван­совими внесками, чи можуть таку переплату повернути головному підприємству згідно з його заявою?

Оскільки нова редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо консолідова­ної сплати податку на прибуток та не визначає відокремлені підрозділи юридичної особи окремими платниками цього по­датку, то в Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік визначення щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті у бе­резні 2015 року - травні 2016 року, не провадиться. Загальна сума авансових внесків визначається в цілому по платнику податку - юридичній особі в податковій декларації з податку на прибуток, що подається таким платником за 2014 рік.

При цьому платниками податку, які станом на 31.12.2014 р. перебували на консолідованій сплаті податку на прибуток, що­місячні авансові внески сплачують таким чином:

- у січні - лютому 2015 року, як у минулому році - за місцем реєстрації головного підприємства (юридичної особи) та його відокремлених підрозділів у сумі, що розрахована у консолідо­ваній податковій декларації з податку на прибуток та Розра­хунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період - 2013 рік.

Отже, головне підприємство - юридична особа враховує у складі фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2015 рік результати діяльності ліквідованої філії та зменшує податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму сплачених філією у січні - лютому 2015 року щомісячних аван­сових внесків.

У разі надміру сплачених щомісячних авансових внесків з податку на прибуток філією юридична особа має право на їх повернення за умови дотримання положень ст. 43 Кодексу.

Отже, переплата з податку на прибуток по філії може бути повернута за заявою головного підприємства.

Податок на додану вартість

Чому разом зі звітністю не приймають уточнюючий роз­рахунок із ПДВ у вигляді додатка до декларації?

Порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі вияв­лення помилки, що міститься у раніше поданій платником по­датків податковій звітності, такий платник податків зобов'яза­ний надіслати уточнюючий розрахунок до такої звітності в один із способів:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму не­ доплати та штрафу розмірі 3 відс. такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цьо­го податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зо­бов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Зважаючи на те, що на сьогодні здійснюється комплекс за­ходів щодо можливості подання уточнюючого розрахунку в складі декларації, платнику доцільно подати уточнюючий роз­рахунок до податкової декларації як окремий документ.

Як розраховуватиметься сума, на яку 1 липня 2015 року (згідно з п. 34 підрозд. 2 розд. XX ПК) платникам податків автоматично збільшать величину за формулою? Виходячи з яких сум ПДВ: нарахованих у рядку 25 декларації чи фактично сплачених до бюджету (тобто за вирахуванням тих сум зобов'язань, які погашені переплатою)?

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено ме­ханізм зарахування до автоматичного збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року.

Так, відповідно до цього пункту 1 липня 2015 року зареєст­рованим платникам податку автоматично збільшується розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати подат­кові накладні/розрахунки коригування до податкових наклад­них в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200 Кодексу, на суму середньомісячного розм­іру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюд­жету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/4 квартали.

Сума збільшення щокварталу підлягає автоматичному пере­рахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали, станом на дату такого перерахунку, шляхом відніман­ня суми попереднього збільшення та додавання суми збільшен­ня згідно з поточним перерахунком.

Суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобо­в'язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати по­даткові накладні/розрахунки коригування до податкових на­кладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200 Кодексу. На суму такого збільшення:

- зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді;

- помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з ПДВ вважаються погашеними.

Для реалізації зазначеного механізму ДФС створюються відповідні технічні завдання та розробляється програмне за­безпечення, яке автоматично здійснюватиме вказані процеду­ри в автоматичному режимі.

Підприємство надає протягом місяця послуги (кур'єрська доставка). Фактична собівартість послуг розраховується за підсумками місяця: на практиці в кращому випадку до 5-го числа наступного місяця. Якою датою виписувати по­даткову накладну на суму перевищення собівартості по­слуги над її договірною вартістю?

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу при здійсненні операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг база оподаткування не може бути нижче їх собівартості.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Кодексу податкова наклад­на складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 187.1 статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг є дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківсь­кий рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт поста­чання послуг платником податку, залежно від події, яка стала­ся раніше.

З огляду на викладене, якщо першою подією є попередня оплата за послугу, то на дату отримання такої попередньої оп­лати постачальник - платник ПДВ повинен визначити подат­кові зобов'язання з ПДВ виходячи з суми попередньої оплати такої послуги, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Якщо фактична собівартість наданої послуги перевищить суму передоплати (з якої були визначені податкові зобов'язання на дату отримання передплати та складена податкова накладна), то на дату визначення фактичної собівартості наданої послуги платник податку повинен скласти другу податкову накладну, виходячи з різниці між фактичною собівартістю та договірною вартістю такої послуги. У такій податковій накладній у верхньо­му лівому куті робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо першою подією є надання послуги, а після розрахунку собівартості фактична собівартість перевищить договірну вартість, то на дату надання послуги платник податку повинен скласти одну податкову накладну виходячи з договірної вар­тості послуги, а другу податкову накладну - на різницю між фактичною собівартістю та договірною вартістю з типом причини 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виго­товлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Товар передано перевізникові, на дату передачі оформ­лено податкову накладну. Покупець отримав товар у на­ступному місяці. У якому звітному періоді покупець пови­нен відобразити податковий кредит?

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на відне­сення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів/послуг.

Враховуючи, що дата відвантаження товарів постачальником та дата їх отримання покупцем можуть бути різними залежно від умов договору, з метою визначення дати виникнення права на формування податкового кредиту покупцем таких товарів (відвантажені постачальником, але не отримані покупцем то­вари в дорозі) слід враховувати момент переходу права влас­ності за договором.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язан­ня доставки.

Отже, постачальник передає, а покупець набуває право влас­ності на товари, які постачаються на дату їх відвантаження по­стачальником (безпосередньо покупцю чи перевізникові), якщо інше не передбачено умовами договору.

Разом з цим пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаче­ного (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими наклад­ними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Ко­дексу.

З огляду на зазначене реалізувати право на формування податкового кредиту покупець - платник ПДВ може лише після складання податкової накладної постачальником - платником ПДВ, зокрема, в момент відвантаження товарів та реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, але не раніше отримання права власності на такий товар.

Авансовий звіт відрядженого працівника був поданий 03.04.2015 р., до нього додано залізничні квитки з датою оформлення 30.03.2015 р. та 02.04.2015 р. Як відобража­ти податковий кредит на підставі цих квитків: у березні та квітні (за датами їх оформлення) чи у квітні - за датою оформлення авансового звіту?

Відповідно до підпункту "а" пункту 201.11 статті 201 Кодексу транспортний квиток є підставою для нарахування сум подат­ку, що відносяться до податкового кредиту без отримання по­даткової накладної.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою ви­никнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбула­ся раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки авансовий звіт є підтверджуючим документом щодо використання послуг перевезення, оплата яких відбулася під час придбання транспортного квитка, датою формування по­даткового кредиту є дата подання авансового звіту, за умови що такі послуги придбані для використання в оподатковува­них операціях.

У додатку 2 до декларації за лютий платник ПДВ не вибрав напрям використання залишку від'ємного значен­ня (не заповнив ні поле "а", ні поле "б"). Чи може він зробити вибір у наступних звітних періодах?

Платник може зазначити відповідну суму в текстовому полі "а" чи полі "б" перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за той звітний період, в якому він вважає за необхідне перенести таку суму на збільшення реєстраційної суми.

Якщо платником не було заповнено текстове поле "а" чи поле "б" перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 року (або інший період), це не вважається помил­кою та не виправляється шляхом подання уточнюючого розра­хунку, збільшення реєстраційної суми в березні (або іншому періоді) не відбувається.

Текстове поле "а" чи поле "б" перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) може бути заповнене в будь-якому наступному звітному періоді, в якому платник вважатиме за необхідне, але лише в межах значення рядка "Усього" графи 14 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за той звітний період, в якому платник виз­начив для себе необхідність заповнення цього поля.

У тому звітному періоді, в якому відбудеться збільшення реє­страційної суми платника в системі електронного адмініструван­ня ПДВ, розмір зарахованої суми вказується в графі 7 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації з ПДВ та включається до складу податкового кредиту.

Податкову накладну оформлено однією особою, а за­реєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних іншою. Чи має право покупець на податковий кредит на підставі такої ПН?

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу платник подат­ку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову на­кладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєст­ровану в ЄРПН.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру подат­кових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 (далі - Порядок N 1246), продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердже­ному Державною податковою службою, з використанням спец­іалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається елект­ронний цифровий підпис посадових осіб платника податку.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі продавець от­римує засоби електронного цифрового підпису в акредитова­них центрах сертифікації ключів для такої особи та подає по­датковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Електронний цифровий підпис, що накладається на подат­кову накладну при її реєстрації в ЄРПН, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належа­ти одній особі, якій делеговано право підпису податкових на­кладних.

При поверненні товару покупцем постачальник виписав розрахунок коригування до податкової накладної. Яку дату слід зазначити у графі 7 таблиці 1 додатка 1 до декла­рації з ПДВ, якщо розрахунок коригування був зареєстро­ваний у Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем 31.03.2015 р., а отриманий постачальником 01.04.2015 р.?

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що підтверд­женням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в елект­ронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається про­тягом операційного дня.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в ЄРПН роз­рахунку коригування, що підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в ЄРПН та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок кори­гування вважається зареєстрованим в ЄРПН та отриманим про­давцем.

Таким чином, дата реєстрації розрахунку коригування відпо­відає даті отримання цього розрахунку продавцем.

У лютому 2015 року підприємством була помилково оформлена зайва податкова накладна (двічі на одне по­стачання). Помилку виявлено підприємством у березні 2015 року. Як виправити таку помилку?

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо після по­стачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсаціїїх вартості, включаючи наступний за постачанням пе­регляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/по­слуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зо­бов'язань та податкового кредиту постачальника та отримува­ча підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахун­ку коригування до податкової накладної, складеного в поряд­ку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрова­ного в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складаєть­ся також у випадку виправлення помилок, допущених при скла­данні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, у випадку помилкового складання податкової наклад­ної на операцію з постачання товарів/послуг (складення двох податкових накладних на одну операцію з постачання товарів/ послуг) платник податку має право скласти розрахунок коригу­вання до помилкової (другої) податкової накладної. Такий роз­рахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН у встановле­ному порядку.

Підприємство - платник ПДВ займається роздрібною тор­гівлею нафтопродуктами. Згідно з пп. 212.1.11 Податко­вого кодексу це підприємство є платником акцизного по­датку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Чи потрібно відображати суму акцизного податку в подат­ковій накладній?

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затвер­джені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за N 1235/26012, пунктом 15 якого визначено порядок за­повнення окремих рядків податкових накладних.

У податковій накладній відображається, зокрема, окремо вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Кодексом та вказаним Порядком не передбачено.

Податок на нерухомість

У підприємства у власності є нерухоме майно, розташо­ване в Донецькій області. Яким чином подати декларацію з податку на нерухомість на 2015 рік і сплачувати податок за місцем реєстрації цієї нерухомості?

Законом України від 2 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено тимчасові заходи для забезпечення підтрим­ки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на те­риторії проведення антитерористичної операції.

Звільнення від подання звітності та сплати податку на неру­хоме майно, відмінне від земельної ділянки, цим Законом не передбачено.

Функціональні обов'язки з обслуговування платників по­датків, які перебувають на обліку в територіальних органах ДФС, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території До­нецької та Луганської областей, у межах компетенції покладені на територіальні органи ДФС відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07.11.2014 р. N 256 "Про пере­міщення та закінчення простою", розміщеному на офіційному веб-порталі ДФС.

За інформацією про рахунки та банківські реквізити для пе­рерахування податку на нерухоме майно, відмінне від земель­ної ділянки, можна ознайомитись у районних ДПІ та на офіцій­ному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki

Основний вид діяльності підприємства згідно з реєст­раційними документами - оптова торгівля. Але підприє­мство займається також виробництвом продукції (цей вид діяльності зазначено як неосновний). Чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за будівлі, у яких виробляється продукція, а також за склади для зберігання готової про­дукції? Чи застосовуються до таких будівель норми пп. "є" пп. 266.2.2 ПК?

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначе­но, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежит­лової нерухомості.

Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та не­житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Кодексу об­'єкти житлової нерухомості - це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено перелік об'єктів нерухомості, що не є об'єктами оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової не­рухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої зако­ном на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази опо­даткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Кодексу).

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено, що на 2015 рікставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 Кодексу, не можуть перевищувати 1 відс. мінімальної заро­бітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (подат­кового) року за 1 кв. м для об'єктів нежитлової нерухомості.

Водночас слід зазначити, що відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, який сплачується на відповідній територіїз об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігій­них організацій України, статути (положення) яких зареєстро­вані у встановленому законом порядку та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (по­ложеннями).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особа­ми) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні спо­руди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та скла­ди" (код 125) належить клас "Будівлі промислові" (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Група "Будівлі офісні" (код 122) включає клас "Будівлі офісні" (код 1220) та шість підкласів, у тому числі "Адміністративно-по­бутові будівлі промислових підприємств" (код 1220.5).

Отже, з метою з'ясування належності об'єктів нежитлової не­рухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на не­рухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та ДК 018-2000.

Підприємці на загальній системі оподаткування

Чи має право підприємець на загальній системі опо­даткування включити до витрат проценти за користуван­ням кредитом і фіксовану плату за надання кредиту?

Чи може підприємець на загальній системі оподаткування включити до витрат вартість ремонту автомобіля, який використовується в його господарській діяльності? Як відобразити такі витрати в Книзі обліку доходів і вит­рат?

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюєть­ся статтею 177 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витра­тами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяль­ності на загальній системі оподаткування:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купо­ваних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути без­посередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оп­лата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домо­вленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільня­ються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законо­давством, внески платника податку на обов'язкове страхуван­ня життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених за­коном;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що по­в'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговуван­ня, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що вико­ристовується в господарській діяльності (включаючи витрати на ремонт автомобіля), на транспортування готової продукції (то­варів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних по­слуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, відсотки за користування кредитом та фіксована плата за надання кредиту не включаються до витрат фізичної особи-підприємця.

Лист ДФСУ від 09.06.2015р. N 11999/6/99-99-19-01-01-150