КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Матеріальне забезпечення та соціальні
послуги для внутрішньо переміщених осіб

За Законом України від 20.10.2014 p. № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - АТО), мають право на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема на допомогу по тимчасовій непрацездатності безпосередньо в робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Який порядок надання такого забезпечення; хто має сплатити податок на доходи фізичних осіб: застрахована особа чи Фонд, який виконуватиме функції податкового агента щодо оподаткування такої допомоги; чи справляється з неї військовий збір; як сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) йтиметься далі.

За частиною 1 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - ВПО) реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - постанова № 531) установив, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО (далі - застраховані ВПО), мають право на матеріальне забезпечення (якщо страховий випадок стався до моменту переміщення застрахованої особи) та соціальні послуги відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонди) за фактичним місцем проживання (перебування) в порядку, встановленому правліннями Фондів.

Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим ВПО в установленому порядку через банки.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються за умови подання документів, що підтверджують право застрахованих ВПО на їхнє надання, а в разі відсутності таких документів - на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За відсутності в цьому Реєстрі потрібних відомостей матеріальне забезпечення надається в мінімальному розмірі, встановленому правліннями Фондів, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на його надання.

Аналогічні норми щодо права ВПО на одержання безпосередньо в робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем їхнього проживання, перебування матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, були внесені Законом України від 28.12.2014 p. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон № 77) до ст. 7 Закону № 1706.

При цьому Законом № 77 передбачено утворити Фонд соціального страхування України, реорганізувавши через злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Законом № 77 також установлено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їхні робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Нормативно-правові та розпорядчі акти названих Фондів діють до затвердження відповідних рішень новоствореним Фондом;

Крім того, відповідно до Закону № 77 особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням ВПО визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вимог постанови № 531 правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності постановою від 26.02.2014 р. № 37, зареєстрованою в Мін'юсті України 21.01.2015 р. за № 68/26513, затвердило Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - Порядок).

Порядок, зокрема, визначає механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - матеріальне забезпечення), за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) за видами матеріального забезпечення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим ВПО, які не реалізували свого права на одержання матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240) та не можуть реалізувати свого права на одержання матеріального

забезпечення відповідно до Закону України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону № 77, далі - Закон № 1105) через переміщення з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи (пп. 1 п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку датою переміщення застрахованої особи вважається дата, зазначена в довідці про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, виданій у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі - довідка) та Законом № 1706.

Дня одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності застраховані особи звертаються особисто або через законного представника до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за фактичним місцем проживання/перебування (далі - робочий орган Фонду) із заявою, яка має містити реквізити банківської установи та номер поточного рахунку застрахованої особи для зарахування матеріального забезпечення, і пред'являють паспорт громадянина України дбо інший документ, що посвідчує особу, та довідку. Якщо заяву подає законний представник застрахованої особи, додатково пред'являється документ, шо посвідчує особу законного представника, і документ, шо підтверджує повноваження цієї особи як законного представника.

Також подаються такі документи:

листок непрацездатності, виданий у встановленому порядку, який є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності;

копія першої-четвертої, одинадцятої-шістнадцятої сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті);

копія довідки;

довідка, видана застрахованій особі банківською установою, про відкриття поточного рахунку для зарахування матеріального забезпечення (за наявності);

копія трудової книжки (за наявності);

довідка про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячне) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин) (за наявності);

за потреби для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці п'ятому ч. 1 ст. 37 Закону № 2240 або п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу;

копія свідоцтва про народження дитини (для встановлення віку дитини для оплати листка непрацездатності для догляду за хворою дитиною);

копія договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) та наявна інформація про сплачені суми єдиного внеску, зокрема копії квитанцій про сплату єдиного внеску, для добровільно застрахованих осіб (п. 4 з урахуванням вимог п. 5 і 8 Порядку).

Відповідно до п. 10 Порядку названі копії документів завіряються працівником робочого органу Фонду згідно з пред'явленими оригіналами.

За пунктом 11 Порядку за зверненнями застрахованих осіб робочі органи Фонду надають всебічну підтримку та допомогу. За потреби допомагають зібрати потрібну інформацію та документи для подальшого одержання матеріального забезпечення.

При цьому у разі відсутності в застрахованої особи:

трудової книжки або належним чином завіреної її копії або документів, що підтверджують періоди трудової діяльності та страхового стажу, договору про добровільну участь та квитанцій про сплату єдиного внеску (для добровільно застрахованих осіб) - матеріальне забезпечення таким, особам надається на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

довідки про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячне) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин) - робочий орган Фонду провадить розрахунок середньої заробітної плати та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, в календарних днях (п. 12 Порядку).

Згідно з п. 13 Порядку за відсутності в застрахованої особи можливості підтвердити свій страховий стаж, а також за відсутності відповідних даних у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування робочий орган Фонду провадить розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності незалежно від страхового стажу в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу).

За пунктом 16 Порядку на підставі поданих застрахованою особою (або одержувачем допомоги) документів робочі органи Фонду не пізніше від 10 днів з дня їхнього отримання призначають матеріальне забезпечення та виплачують його не пізніше від 10 робочих днів з дня призначення такого матеріального забезпечення.

Кошти матеріального забезпечення перераховуються на поточний рахунок застрахованої особи (або одержувача допомоги), відкритий в установі банку (п. 14 Порядку).

Згідно з п. 21 Порядку послуги банківської установи щодо перерахування Матеріального забезпечення на рахунок застрахованої особи (або одержувача допомоги) оплачують за рахунок коштів Фонду за статтею бюджету «Витрати по виконанню обов'язків страховика».

Водночас у разі подання застрахованою особою документів та/або отримання в установленому законодавством порядку робочим органом Фонду відомостей з інших джерел щодо страхового стажу, фактично нарахованої заробітної плати та іншої інформації, що впливає на розмір уже виплаченого матеріального забезпечення, робочий орган Фонду за заявою застрахованої особи провадить перерахунок матеріального забезпечення (п. 17 Порядку).

Пунктом 15 Порядку визначено, що в разі подання застрахованою особою (або одержувачем допомоги) недостовірних документів (відомостей у цих документах) для одержання матеріального забезпечення за цим Порядком робочий орган Фонду впродовж трьох робочих днів після їхнього отримання виносить рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення та повідомляє застраховану особу (або одержувача допомоги) про відмову в призначенні матеріального забезпечення із зазначенням причин відмови не пізніше від п'яти днів після винесення відповідного рішення та одночасно надсилає відповідну інформацію до правоохоронних органів.

При цьому відповідно до п. 18 Порядку надміру виплачені суми матеріального забезпечення за цим Порядком унаслідок подання документів з недостовірними відомостями застрахованою особою (або одержувачем допомоги) повертаються Фонду на вимогу робочого органу Фонду в добровільному порядку або стягуються в судовому порядку відповідно до законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний резидентами або нерезидентами, в тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентального шельфу, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас за абзацом третім пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 розділу IV Кодексу, якщо платник податку одержує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або хвороби, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, та в інших випадках їхнього оподаткування такі доходи (їхня частина) відносяться до відповідних податкових періодів їхнього нарахування.

При цьому відповідно до абзацу другого пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 розділу IV Кодексу податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку інших, ніж заробітна плата.

Ураховуючи викладене, виплати за листками непрацездатності, що провадяться робочими органами Фонду ВПО з метою обкладення податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати.

Водночас слід наголосити, що п. 164.6 ст. 164 розділу IV Кодексу встановлено, що під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати, зокрема допомоги по тимчасовій непрацездатності, база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, страхових внесків до накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, тобто у 2015 р. - 15 і 20%.

За підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (в грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 і розділом IV Кодексу.

При цьому пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 розділу IV Кодексу встановлено, що особою, яка не є податковим агентом, вважається лише нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Особою, відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету для оподатковуваних доходів з джерела їхього походження в Україні, є податковий агент (пп. «а» п. 171.2 ст. 171 розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податок сплачується (перерахується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Крім того, сьогодні відповідно до пп. 1.2 з урахуванням норм пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доходи у вигляді заробітної плати, в тому числі допомога по тимчасовій непрацездатності, підлягають обкладенню військовим збором заставкою 1,5%.

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу, тобто податковий агент повинен сплатити (перерахувати) військовий збір до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Податковий агент є відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ураховуючи викладене, робочий орган Фонду, який виплачує матеріальне забезпечення на користь платників податку - ВПО (в нашому випадку - допомогу по тимчасовій непрацездатності), повинен виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету за рахунок таких осіб податку на доходи фізичних осіб та військового збору з таких доходів.

Щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску з таких доходів ВПО слід зазначити, що відповідно до абзацу сьомого п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є зокрема, органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, зазначених, зокрема, п. 11 цієї частини.

Водночас п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є також особи, які одержують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

При цьому платники єдиного внеску, зазначені п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 2 ст. 4 Закону № 2464).

А відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені п. 1 ч. 1 цієї статті, є страхувальниками для названих платників єдиного внеску - застрахованих осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску за платників, зазначених п. 11 ч. 1 ст. 4 цього Закону, провадиться платниками, зазначеними п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахрваний.

Базою нарахування єдиного внеску є суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 12 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених п. 11 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється в розмірі 2% суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 установлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Довідково. За частиною 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи.

На виконання вимог ч. 10 ст. 4 Закону № 1706 Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2014 р. № 509 затвердив Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - Порядок № 509, довідка).

Довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, котрі постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

За пунктом 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня ВПО звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік (далі - заява) до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій виконавчих органів міських. районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Форму заяви затверджено наказом Мінсоцполітики України від 08.10.2014 p. № 738, зареєстрованим у Мін'юсті України 08.10.2014 р. за №1209/25986.

Для отримання довідки про взяття на облік неповнолітніх дітей, які перемішуються без батьків або членів сім'ї, заяву подає їхній опікун чи піклувальник або законний представник.

Якщо ВПО розміщується регіональним штабом з питань, пов'язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО (далі - регіональний штаб), заява подається посадовій особі уповноваженого органу, залученій в установленому порядку до участі в роботі регіонального штабу.

Прийняття заяв та видача довідок про взяття на облік можуть провадитися в місцях проживання ВПО працівниками житлово-експлуатаиійних організацій або уповноваженими особами, визначеними виконавчими органами сільських і селищних рад за погодженням з уповноваженим органом.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 разом із заявою ВПО - громадянин України пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу; а переміщені іноземець або особа без громадянства - паспортний документ, посвідку на постійне проживання або інший документ, що посвідчує особу.

У разі втрати або викрадення документів, що посвідчують особу, ВПО повідомляє про це територіальним підрозділам ДМС за місцем перебування, які в одноденний строк видають тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, іноземця або особу без громадянства.

У разі подання заяви законним представником ВПО додатково пред'являються: документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Довідка за встановленою формою безоплатно видається в день подання заяви - роздруковується на папері формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу, включаючи як першу видачутакої довідки, такі в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

Відомості про неповнолітніх осіб, які переміщуються разом з батьками або членами сім'ї, зазначаються в довідці одного із заявників (п. 6 Порядку № 509).

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу повинна поінформувати ВПО, яка береться на облік, про можливості розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновлення соціальних виплат, потребу відкриття рахунка в уповноваженому банку в разі набуття права на грошову допомогу, надати інформацію про місцезнаходження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, згідно з п. 7-1 Порядку № 509 посадова особа уповноваженого органу інформує ВПО про обов'язок повідомити впродовж 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення ВПО про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє в разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці.

Довідка не дійсна без проставлення на її зворотному бош такої відмітки.

За частиною 8 ст. 4 Закону № 1706 термін довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

У разі продовження обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, термін такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців для чого ВПО має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

У разі відмови в продовженні терміну такої довідки заявникові письмово повідомляються підстави такої відмови (ч. 11 ст. 4 Закону № 1706).

Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, проводить щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання ВПО (не менш як 10% загального числа таких осіб), та в разі непідтвердження таких відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для ухвалення рішення щодо зняття з обліку ВПО.

Відповідно до п. 7-1 Порядку № 509 уповноважений орган за наявності підстав ухвалює рішення про зняття з обліку ВПО.

Підставою для відновлення на обліку таких осіб є інформація територіального підрозділу ДМС про підтвердження їхнього фактичного місця проживання.

Слід звернути увагу, шо заявникові у видачі довідки може бути відмовлено:

якщо відсутні обставини, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО;

утрачено або викрадено документи, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їхнього відновлення.

У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови (п. 8 Порядку № 509).

Частиною 11 ст. 4 Закону № 1706 визначено, що особа має право звернутися із заявою повторна, якщо в неї з'явилися підстави для отримання довідки, або оскаржити таке рішення про відмову до суду.

У разі неотримання довідки або письмово оформленого рішення про відмову впродовж одного дня з такого звернення особа має право звернутися до суду щодо оскарження, протиправних дій чи бездіяльності такого органу та його посадових осіб.

Водночас наголошуємо, що за п. 9 Порядку № 509 у разі зміни місця тимчасового перебування заявник звертається за видачею довідки до іншого уповноваженого органу, а раніше видана довідка вилучається.

Згідно з п. 10 Порядку № 509 у разі втрати або псування довідки уповноважений орган замість неї видає дублікат на підставі заяви особи, якій видавалася довідка.

Крім того, частиною 1 ст. 12 Закону № 1706 визначено підстави для скасування довідки. Такими підставами є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

подала заяву про відмову від довідки;

скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; утягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

повернулася до покинутого місця постійного проживання;

виїхала на постійне місце проживання за кордон;

подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування довідки надається уповноваженим органом у сфері міграції ВПО впродовж трьох днів з моменту ухвалення такого рішення.

При цьому за ч. 11 ст. 4 Закону № 1706 у разі скасування довідки заявникові письмово повідомляються підстави такої відмови.

Рішення, дії чи бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законом (ст. 13 Закону № 1706).

Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА

"Праця i зарплата" N 19 (935), 20 травня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214