ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03.09.2014 р.

Справа N 911/642/14

Про розірвання договору оренди земельної ділянки

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кравчука Г. А., суддів - Гоголь Т. Г., Коробенка Г. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. у справі господарського суду N 911/642/14 Київської області за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Приватного акціонерного товариства "АВТОП" про розірвання договору оренди земельної ділянки (в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - не з'явились; відповідача - М. Є. В., дов. [...]; Я. О. Н., дов. [...]); встановив:

У лютому 2014 р. Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі - Рада) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просила розірвати укладений з Приватним акціонерним товариством "АВТОП" (далі - Товариство) договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6518 га, кадастровий номер 322188600:02:087:0157, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Баліцька, земельна ділянка, 1 (один).

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувала тим, що Товариство неналежно виконує умови договору оренди землі в частині використання землі за цільовим призначенням, зокрема, не здійснює будівельних робіт на орендованій земельній ділянці. Вважає вказані обставини підставою для припинення права користування відповідною земельною ділянкою у судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі від 14.12.2006 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. (суддя Мальована Л. Я.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. (колегія суддів: Федорчук Р. В., Лобань О. І., Майданевич А. Г.) рішення господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів недоведеності належними та допустимими доказами доводів Ради про порушення Товариством умов спірного договору. Водночас на підставі матеріалів справи судами було встановлено, що після укладення договору Товариством здійснювались заходи, спрямовані на виконання його умов, у тому числі, в частині здійснення забудови спірної земельної ділянки, а також враховано наявність кризових явищ у фінансовій сфері, які підтверджені на законодавчому рівні.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. і рішення господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. ст. 525, 526, 611, 617, 629 ЦК України, ст. ст. 141, 143 ЗК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій".

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Ради, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 29.08.2013 р. N 03-05/1547 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г. А. (головуючого), Гоголь Т. Г. та Коробенка Г. П.

02.09.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання представника Ради - адвоката ОСОБА_1 N б/н від 02.09.2014 р. про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату у зв'язку із його тимчасовою непрацездатністю.

У судовому засіданні 03.09.2014 р. представники Товариства проти заявленого клопотання заперечили та просили колегію суддів Вищого господарського суду України відмовити у його задоволенні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, до клопотання не додано доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, по-друге: ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 р. явка представників сторін у судове засідання 03.09.2014 р. обов'язковою не визнавалась, відтак відсутність представника Ради у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 03.11.2006 р. N 169 між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) 14.12.2006 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає орендарю в оренду, тобто строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6518 га, з них: 0,2300 га ріллі, 0,1987 га вулиць, набережних площ, 0,2231 га земель комерційного та іншого використання, для адміністративного корпусу зі складським приміщенням та пунктом громадського харчування в селі Нові Петрівці, вул. Мазепи, 1 (один), Вишгородського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:02:0870004 (далі - Договір). Земельну ділянку передано орендарю за актом приймання-передачі 14.12.2006 р.;

- відповідно до п. 1.2 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (адміністративний корпус зі складським приміщенням та пунктом громадського харчування);

- за приписами п. 3.1 Договору його укладено на 49 років;

- в подальшому сторонами до Договору вносились зміни, зокрема, 13.03.2008 р. сторони підписали договір про внесення змін до Договору оренди, яким внесли зміни до нормативної оцінки земельної ділянки, як це передбачено законодавством та, відповідно збільшили розміри орендної плати;

- 16.10.2013 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до Договору, яким внесено зміни до нормативної оцінки земельної ділянки, змінено цільове призначення земельної ділянки та присвоєно їй новий кадастровий номер на виконання рішення Ради "Про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" від 25.12.2012 р. Пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції: "Орендодавець передає орендарю в оренду, тобто строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6518 га, з них: 0,6518 га забудовані землі, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в селі Нові Петрівці, вул. Баліцька, земельна ділянка, 1 (один) Вишгородського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:02:087:0157."; пункт 1.2. розділу викладено в такій редакції: "Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування будівель торгівлі"; пункт 1.3. викладено в такій редакції: "Зазначена земельна ділянка, що надається для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в селі Нові Петрівці, вул. Баліцька, земельна ділянка, 1 (один) Вишгородського району Київської області, що знаходиться в межах населеного пункту і передається в оренду на підставі рішення восьмої сесії п'ятого скликання N 169 від 03.11.2006 року Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. На даній земельній ділянці будівлі відсутні";

- вважаючи, що Товариство не використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, зокрема, не здійснює на ній жодних будівельних робіт Рада звернулась до суду з даним позовом.

Частиною першою ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

В силу п. "а" ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Абзацом 2 п. 2.21 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом (п. 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6).

За результатами дослідження положень спірного Договору та наявних у матеріалах справи доказів господарськими судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що:

- у спірному Договорі сторонами не було узгоджено граничного строку здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та не передбачено строку, протягом якого орендар зобов'язаний розпочати будівництво;

- після укладення Договору Товариством здійснювались заходи, спрямовані на виконання умов договору оренди в частині здійснення забудови земельної ділянки, що підтверджується витягом з Робочого проекту водозабору підземних вод із артезіанської свердловини для господарсько-питного водопостачання адміністративно-складського корпусу АТЗТ "АВТОП", договором про постачання електричної енергії N 168 від 04.01.2007 р., договором N 122 від 18.12.2006 р. на будівництво телефонних мереж до АТЗТ "АВТОП" в с. Нові Петрівці, договором поставки N 02/1601 від 16.01.2007 р., актом на передачу кабельно-провідникової продукції і матеріалів в монтаж без зміни власника від 17.01.2007 р., контрактом N 14/8 від 14.08.2006 р. на роботи по проектуванню робочої документації та підготовчих робіт з будівництва адміністративного корпусу з складським приміщенням та пунктом громадського харчування з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007 року та актом N 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року;

- Товариство замовило, оплатило та отримало проект на розробку свердловини, уклало з ЗАТ "А. Е С. Київобленерго" договір на постачання електричної енергії та проклало телефонну мережу до адмін. корпусу;

- начальником відділу містобудування та архітектури Товариству було затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування будівництва та обслуговування магазину продовольчих та не продовольчих товарів по вул. Баліцька (ділянка 1), с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська обл.;

- наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями по сплаті орендних платежів підтверджується належне виконання орендарем своїх обов'язків з плати за землю, що не заперечується Радою.

За встановлених обставин справи господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Товариство виконує умови спірного Договору належним чином, у тому числі, використовувало та використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснюючи комплекс дій з метою її забудови, у зв'язку із чим визнали позовні вимоги необґрунтованими та відмовили у їх задоволенні, натомість Рада не погоджуючись з даним висновком судів просить касаційний суд надати іншу правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111-7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами перегляду справи у касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Ради правомірними та обґрунтованими, а оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з урахуванням роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. у справі N 911/642/14 господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий, суддя: Г. А. Кравчук

Суддя: Т. Г. Гоголь

Суддя: Г. П. Коробенко