Особливості використання праці іноземців

В Україні іноземці мають рівні з громадянами України права, свободи і обов'язки, за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України.

Працевлаштування іноземних громадян в Україні регламентується, зокрема, Законом про зайнятість та Порядком N 437.

Отримання дозволу для використання праці іноземців

Іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців, виданого в порядку, визначеному Законом про зайнятість, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розмір плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства становить чотири мінімальні заробітні плати, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Плата за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства не справляється для:

- осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;

- осіб, які подали документу для продовження дії дозволу.

Дозвіл видається на строк, зазначений у трудовому договорі (контракті), але не більш як на один рік. Якщо трудовий договір (контракт) є безстроковим, то дозвіл видається на один рік. Дія такого дозволу може бути продовжена необмежену кількість разів на той самий строк (п. 18 Порядку N 437).

Дозвіл на застосування прац: іноземців чи осіб без громадянства, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії", видається не більш як на три роки. Дія такого дозволу може бути продовжена на два роки необмежену кількість разів (п. 19 Порядку N 437).

Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видається на строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, але не більш як на один рік. Дія дозволу може бути продовжена у разі продовження дії такої довідки (п. 20 Порядку N 437).

У разі застосування роботодавцем праці іноземців:

- на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (абзац 2 ч. 5 ст. 53 Закону про зайнятість);

- на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну, особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (абзац 3 ч. 5 ст. 53 Закону про зайнятість).

Роботодавцеві потрібно також вести трудову книжку на іноземця, яка є основним документом про трудову діяльність і оформляється на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад 5 днів. В Україні в бланках трудових книжок передбачено їх заповнення тільки українською мовою.

В якій валюті виплачується заробітна плата іноземцям

За загальним правилом заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України (ст. 23 Закону про оплату праці). Нагадуємо, що єдиним законним засобом платежу на території України є валюта України - гривня.

Юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (п. 5.1 Правил N 200).

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюється, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України) (п. 5.4 Інструкції N 492).

Нерезидентами є фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України (п. 6 ст. 1 Декрету N 15-93).

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України для цілей оподаткування нерезидентом є особа, яка не є резидентом України.

Резидент, у свою чергу, - це фізична особа, яка постійно проживає в Україні (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

У загальному випадку, іноземець, для якого оформлюється в центрі зайнятості дозвіл на працевлаштування і який в'їжджає в Україну з імміграційною візою ІМ-1, для цілей оподаткування буде нерезидентом, оскільки не мас постійного місця проживання в Україні.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків

Для відображення інформації про отриману заробітну платну у звітності підприємству потрібно мати реєстраційний номер облікової картки платника податків - іноземця.

Необхідність отримання іноземними громадянами реєстраційного номера платника податків у разі виплати їм доходів із джерелом їх походження в Україні передбачена ст. 70 гл. 6 розд. II ПК України.

Відмовитися від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, наприклад з-за релігійних переконань, іноземні громадяни, які отримують доходи в Україні, не можуть.

Таким чином, іноземний громадянин, для отримання доходів в Україні, обов'язково повинен надати підприємству копію картки платника податків.

Момент, коли іноземець має пройти реєстрацію, на законодавчому рівні чітко не визначено. Водночас, враховуючи, що інформація про реєстраційний номер зазначається у трудовому договорі (контракті), який укладається з іноземцем, можна дійти висновку про те, що його необхідно отримати до моменту укладення такого договору.

Порядок оподаткування доходів іноземців

ПДФО. Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розд. IV ПК України).

Виняток для оподаткування заробітної плати нерезидентів передбачено тільки для випадків застосування податкової соціальної пільги (ПСП). За загальним правилом до зарплати нерезидента застосовувати ПСП не можна.

Якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайня-тою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом,умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 розд. IV ПК України).

Оподаткування зарплати іноземця здійснюється за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 розд. IV ПК України -15 (20) %:

- ставка 15 % застосовується до бази оподаткування заробітної плати (її частини), сума якої за місяць не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року;

- ставка 20% - до бази оподаткування заробітної плати (її частини), сума якої за місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 164.4 ст. 164 розд. IV ПК України при нарахуванні (отриманні) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей чи інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті чи міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів, ПДФО, утриманий з доходів нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БК України (пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 розд. IV ПК України).

В формі N 1ДФ заробітну плату нерезедента відображають з ознакою доходу "101", винагороду за цивільно-правовим договором - з ознакою "102".

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про єдиний внесок, платниками ЄСВ є, зокрема, наймані працівники, у тому числі іноземці, та їх роботодавці- юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, а також фізичні особи - підприємці.

Будь-яких пільг для працівників-іноземців, працевлаштованих у юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, а також у фізичних осіб - підприємців, ні щодо визначення бази справляння ЄСВ, ні щодо розміру ЄСВ Законом про єдиний внесок не встановлено.

Таким чином, ЄСВ за працівників-іноземців сплачується роботодвцями на загальних підставах.

Обчислення ЄСВ із сум доходу, нарахованого в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахунку таких сум у національну валюту України за офіційним курсом, установленим НБУ на день обчислення ЄСВ.

Військовий збір. Фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, є платником військового збору.

Об'єктом оподаткування військовим збором згідно з пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України є доходи, що визначені ст. 163 розд. IV ПК України.

Зменшувати суму доходу іноземця в вигляді заробітної плати на утриману суму ЄСВ не можна. Це спірне твердження, податківців, яке викладено в консультації інформаційно-довідкового ресурсу "ЗІР" (категорія 132.02). Так, контролюючі органи вважають, що військовий збір утримується з суми доходу, що є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 163 розд. IV ПК України, нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань.

На думку автора публікації "збільшення" податківцями бази оподаткування військовим збором на суму, що не оподатковується ПДФО, є прямим порушенням норм ст. 163 розд. IV ПК України, згідно з якою об'єктом оподаткування військовим збором нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні. З утриманого ЄСВ із заробітної плати ПДФО не утримується.

Резидентський статус отримувача доходу для утримання військового збору значення не має. Розмір ставки військового збору -1,5%.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон про зайнятість - Закон України від 05.07.2012 p. N 5067-VI "Про зайнятість населення"

Закон про єдиний внесок - Закон України від 08.07.2010 p. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. за N 108/95-ВР "Про оплату праці"

Декрет N 15-93 - Декрет KM України від 19.02.1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Інструкція N 492 - Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. N 492

Порядок N 437 - Порядок видачі, продовження та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений Постановою КМУ від 27.05.2013 р. N 437

Правила N 200 - Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. N 200

"Консультант бухгалтера" N 9 (781) 5 травня 2015 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)