КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
26.11.2014 р.

Справа N 826/6130/13-а

Про визнання незаконною та нечинною постанову
N 1177 від 13.09.2012
р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Гром Л. М.; суддів: Бєлової Л. В., Міщука М. С., при секретарі судового засідання - Мотилю В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року (Постанова N 826/6130/13-а) за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, третя особа: Міністерство енергетики та вугільної промисловості про визнання незаконною та нечинною постанову N 1177 від 13.09.2012 р., встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконною та нечинною з дня її офіційного опублікування (з дня набрання чинності) постанову відповідача від 13.09.2012 р. N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року (Постанова N 826/6130/13-а) в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрнафта" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою (Постанова N 826/6130/13-а) суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" (Положення N 1059/2011), відповідачем видана оскаржувана постанова від 13.09.2012 р. N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

Позивач вважає таку постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з перевищенням наданих відповідачу законами повноважень та порушує його права та законні інтереси.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушень, з боку відповідача, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не вбачається, крім того, оскаржувана постанова узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнята відповідно до обставин, що склалися, в межах наданих відповідачу повноважень.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вже було вище зазначено, 13 вересня 2012 року відповідачем було прийнято постанову N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток". Постанову зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2012 р. за N 1705/22017. Зазначеною постановою затверджено Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток (далі - порядок N 1177).

Відповідно до пп. 1.1 порядку N 1177 цей порядок розроблений відповідно до Законів України "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про ціни і ціноутворення", "Про захист економічної конкуренції" та інших законодавчих актів, якими регулюються питання забезпечення проведення цінової політики на ринку природного газу.

Згідно із пп. 1.2 порядку N 1177 цей порядок визначає механізм формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, із забезпеченням єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ.

Відповідно до порядку N 1177 під суб'єктом господарювання, що здійснює видобуток природного газу, слід розуміти підприємство, частка держави у статутному фонді якого становить 50 відсотків та більше, господарське товариство, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) якого перебуває у статутному фонді іншого господарського товариства, контрольним пакетом акцій якого володіє держава, а також дочірнє підприємство, представництво та філія такого підприємства і товариства, учасника договору про спільну діяльність та/або особа, уповноважена договором про спільну діяльність, укладеним за участю зазначеного підприємства (а саме учасник договору про спільну діяльність, відповідно до якого вартість вкладу підприємства, частка держави у статутному фонді якого становить 50 відсотків та більше, господарського товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) якого перебувають у статутному фонді іншого господарського товариства, контрольним пакетом акцій якого володіє держава, а також дочірнього підприємства, представництва та філії такого підприємства і товариства становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладу учасника договору про спільну діяльність).

Позивач, відповідно до наданих ним пояснень та наявних у матеріалах справи доказів, є господарським товариством, 50 відсотків плюс одна акція якого належить іншому господарському товариству, контрольним пакетом акцій якого володіє держава, а саме: Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".

Таким чином, позивач належить до газодобувних товариств, на яких поширює свою дію порядок N 1177.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно із п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" НКРЕ уповноважена затверджувати, зокрема і порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього закону.

Відповідно до пояснень відповідача та положень порядку N 1177 його прийнято на виконання саме зазначених норм Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Положення ж порядку N 1177 спрямовані на формування, розрахунок та встановлення закупівельних цін на товарний природний газ, які є обов'язковими для застосування згаданими у ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" суб'єктами при здійсненні продажу видобутого ними товарного природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Оскільки результатом застосування положень порядку N 1177 є встановлення закупівельних цін на природний газ, що підлягає продажу у порядку, визначеному ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", обсяг повноважень НКРЕ при формулюванні норм такого порядку повинен визначатись з урахуванням вимог законодавства, що визначають цінову політику держави та регулюють правовідносини у сфері формування та застосування цін як на ринку природного газу, так і за його межами.

Стаття 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вказує на те, що закупівельні ціни на природний газ відповідно до затвердженого НКРЕ порядку встановлюються для кожного суб'єкта, згаданого у ній, окремо. При цьому даний закон не деталізує вимог щодо встановлюваних НКРЕ закупівельних цін на товарний природний газ, як і не містить особливих вимог до порядку їх формування і встановлення.

Відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України одним із основних напрямків економічної політики держави є цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Згідно із ст. 12 Господарського кодексу України одним з основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно із ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Таким чином, закупівельні ціни на природний газ суб'єктів, зазначених у ст. 10 Закону України "Про засаді функціонування ринку природного газу", встановлювати які уповноважена НКРЕ, є державними регульованими цінами.

За таких обставин порядок встановлення закупівельних цін на газ як державних регульованих цін зокрема, а також політика ціноутворення в цілому при формуванні та встановленні таких цін визначаються з урахуванням положень Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" цей закон визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ціноутворення - процес формування та встановлення цін. При цьому формування ціни - це механізм визначення рівня ціни товару; встановлення ціни - затвердження (фіксація) її рівня.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення, зокрема необхідних економічних гарантій для виробників, орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації)).

Таким чином, державні регульовані ціни повинні бути визначені в економічно обґрунтованому розмірі та у такому ж розмірі встановлені.

Оскільки інше не передбачено Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", у економічно обґрунтованому розмірі повинні бути сформовані та встановлені і закупівельні ціни на природний газ, продаж якого здійснюється в порядку, визначеному ст. 10 такого закону. Тобто положення порядку N 1177, як правильно зазначає позивач, покликані гарантувати кожному суб'єкту, для якого за результатами застосування такого порядку встановлюється державна регульована ціна, її формування та встановлення в економічно обґрунтованому розмірі, тобто у розмірі, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" забезпечує відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" газодобувні підприємства зобов'язані подавати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, інформацію про заплановані на наступний календарний рік показники повної собівартості видобутого природного газу, рентної плати, а також прогнозованих обсягів видобування природного газу для формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобування, відповідно до Порядку, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У ч. 2. ст. 17 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", яка відповідно до її назви та змісту встановлює особливості бухгалтерського обліку та фінансової звітності учасників ринку природного газу, методичні рекомендації щодо застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відповідно до галузевих особливостей нафтогазової галузі (зокрема в частині калькуляції собівартості видобутої вуглеводневої сировини) затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.

Інших положень, які б прямо чи опосередковано визначали правила ціноутворення на газ таких суб'єктів, як позивач, Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" не містить.

Зазначені норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вказують на те, що дані планової повної собівартості природного газу є орієнтиром при формуванні та встановленні закупівельних цін. Саме з метою формування, розрахунку та встановлення цін вони і подаються до НКРЕ. Крім цього, процитовані положення вказують також на те, що основою для формування таких даних є дані бухгалтерського обліку газодобувного товариства.

Положення ж Закону України "Про ціни і ціноутворення" зобов'язують сформувати державну регульовану ціну на газ, а також визначити і порядок формування та встановлення такої ціни у розмірі, що забезпечує відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Відповідно до п. 1.5 порядку N 1177 ціни, розраховані відповідно до цього Порядку, повинні забезпечувати суб'єктам господарювання, що здійснюють видобуток природного газу: покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва на планований період; отримання прибутку, достатнього для забезпечення виконання інвестиційної програми, окремо по кожному родовищу з видобутку природного газу на планований період; сплату всіх податків і зборів відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пп. "б" п. 3.2 порядку N 1177 для встановлення ціни газодобувні підприємства подають до НКРЕ розрахунок ціни на природний газ для суб'єкта господарювання, що здійснює його видобуток (додаток 2), за попередній період, базовий період та на планований період за статтями виробничої собівартості, елементах адміністративних та інших витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат. До розрахунків цін на природний газ надаються розшифровки всіх статей витрат із детальним обґрунтуванням і розрахунками.

Зміст розрахунку ціни на природний газ для суб'єкта господарювання, що здійснює його видобуток (додаток 2 до порядку N 1177), вказує на те, що ціна, яку обґрунтовує на етапі звернення до НКРЕ суб'єкт господарювання та яку встановлює НКРЕ, формується за рахунок повної собівартості газу, податку на прибуток, податку на додану вартість, рентабельності. При цьому показники зазначаються за три періоди: попередній період, базовий період та на планований період.

Таким чином, положення порядку N 1177 передбачають формування, розрахунок з метою подальшого встановлення закупівельної ціни на товарний природний газ за рахунок планової повної собівартості, як на те вказує ст. 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", та за рахунок витрат на виробництво газу, його реалізацію та прибутку від такої реалізації, як того вимагає Закон України "Про ціни і ціноутворення".

При цьому, як вбачається із положень порядку N 1177, а також зазначених норм Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Закону України "Про ціни і ціноутворення", джерелом інформації про витрати суб'єкта господарювання, за рахунок яких формується ціна природного газу, є дані саме бухгалтерського обліку. Це, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що правила ведення бухгалтерського обліку є незастосовними при формуванні, розрахунку та встановлені ціни на газ, оскільки не покликані відображати планові витрати.

Позивач вказує на те, що НКРЕ при прийнятті оскаржуваної постанови та визначенні правил формування, розрахунку та встановлення ціни на природний газ зазначених у ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" суб'єктів, а саме - при визначенні правил та способів розрахунку окремих складових такої ціни, встановила не передбачені законами обмеження.

Саме з метою отримання додаткових доказів, які потребують спеціальних знань, у справі призначалась судово-економічна експертиза.

У висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.09.2014 р. N 1379/1380/14-45 (далі - Висновок експертів) зазначено, що ціна, яка обґрунтовувалась та розрахунки якої подавались до НКРЕ, формувалась позивачем за рахунок витрат на виробництво товарного природного газу, його продаж та прибутку від його продажу. Такі ж складові відповідно до ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" формують показник економічно обґрунтованого розміру державної регульованої ціни.

У Висновку експертів зазначається, що розрахунки цін ПАТ "Укрнафта", які наявні у матеріалах справи та подавались НКРЕ для формування, розрахунку та встановлення цін на газ, здійснені з врахуванням внутрішніх інструкцій позивача, які в свою чергу враховують специфіку нафтогазовидобувної галузі, за своїм змістом та положеннями відповідають меті бухгалтерського обліку та розроблені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. N 318, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291.

При цьому експертами також зроблено висновок про те, що положення порядку N 1177 не забезпечують в повному обсязі відшкодування витрат, що формують повну собівартість газу позивача, а також отримання прибутку, необхідного для фінансування капіталовкладень.

У Висновку експертів наведено перелік економічно обґрунтованих витрат, розмір яких обмежено нормами порядку N 1177.

Так, відповідно до Висновку експертів, на що вказує і позивач, обмеження складу та розміру витрат, що враховуються при формуванні, розрахунку та встановленні цін на товарний природний газ, встановлено п. 2.3 порядку N 1177. Відповідно до п. 2.3 порядку N 1177 не включаються до розрахунку цін на природний газ витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Зазначене обмеження імплементовано у інші положення порядку N 1177.

З посиланням на норми Податкового кодексу України як на джерело правил щодо визначення складу та розміру витрат, що формують ціну на газ, відповідачем сформульовано положення пп. 2.9.2 "прямі витрати на оплату праці", що формують відповідно до порядку N 1177 планову виробничу собівартості газу.

Обмежує положеннями Податкового кодексу України склад та розмір витрат і підпункт 2.9.3 порядку N 1177 в частині розрахунку амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що входить до складу виробничої собівартості природного газу.

Підпунктом 2.9.4 порядку N 1177 передбачено обмеження складу та розміру загальновиробничих витрат з прив'язкою до положень Податкового кодексу України, що також формують собою виробничу собівартість газу.

Встановленими Податковим кодексом України правилами обмежено і склад та розмір адміністративних витрат у п. 2.10 порядку N 1177, витрат на збут у п. 2.11 порядку N 1177, інших операційних витрат у п. 2.12 порядку N 1177.

Узагальнене обмеження складу та розміру витрат положеннями Податкового кодексу України містить абз. 3 п. 1.3 порядку N 1177, вказуючи на те, що економічно обґрунтованими витрати на планований період є витрати суб'єкта господарювання, що здійснює видобуток природного газу, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм, технологічних регламентів, обмежених нормами Податкового кодексу України, які складаються з витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, та фінансових витрат (крім витрат на створення кваліфікаційних активів).

Абзацом 3 п. 2.4 порядку N 1177 передбачено, що при розрахунку цін на природний газ обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу при його видобутку, підготовці до транспортування, а також обсяги газу, що використовуються для власних потреб суб'єкта господарювання, що здійснює видобуток природного газу, у грошовому виразі не оцінюються.

Абзацом 12 п. 2.10 порядку N 1177 встановлено, що адміністративні витрати включаються до ціни на природний газ у розмірі, що не перевищує 5 відсотків планованої виробничої собівартості.

Усі зазначені витрати є складовими повної собівартості природного газу, що підтверджується і змістом розрахунку ціни на природний газ для суб'єкта господарювання, що здійснює його видобуток (додаток 2 до порядку N 1177). Відповідно до Висновку експертів їх включення до складу повної собівартості природного газу узгоджується із нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням (стандартом) Бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. N 318, тощо.

Позивач надав суду обґрунтування того, що обмеження, встановлені порядком N 1177, зокрема з прив'язкою до положень Податкового кодексу України, в частині адміністративних витрат, інших операційних витрат тощо зменшили б розмір повної собівартості природного газу ПАТ "Укрнафта" на прикладі собівартості такого газу за дев'ять місяців 2012 року на 65665 тис. грн.

Водночас НКРЕ у наданих нею суду запереченнях зазначає, що ціни на природний газ для газодобувних підприємств є складовою середньої ціни реалізації природного газу, що використовується для потреб населення, і будь-яка їх зміна прямо впливає на її рівень. Саме з метою недопущення, як зазначає відповідач, перекладання на споживачів (населення) та відповідного суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, всіх витрат суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, зокрема і витрат, не пов'язаних з видобутком природного газу, запроваджені певні обмеження щодо витрат собівартості з видобутку природного газу, у тому числі і обмеження, встановлені Податковим кодексом України.

Таким чином, НКРЕ підтверджує обмеження нормами порядку N 1177, спрямованими на формування, розрахунок та встановлення ціни на газ, складових такої ціни, що формують його собівартість, а також вказує на те, що такі обмеження запровадженні у тому числі шляхом посилання на положення Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 17 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" методичні рекомендації щодо застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відповідно до галузевих особливостей нафтогазової галузі (зокрема в частині калькуляції собівартості видобутої вуглеводневої сировини) затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі. Таким центральним органом відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року N 382/2011, є саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

У матеріалах справи наявний лист від 15.01.2010 р. N 08/10-025, відповідно до якого Міністерство палива та енергетики України на виконання доручення Кабінету Міністрів України з розроблення єдиних рекомендацій щодо застосування національних стандартів бухгалтерського обліку, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині визначення собівартості видобутих корисних копалин, погодило ведення обліку витрат на видобуток нафти і газу відповідно до вимог Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, затвердженої рішенням Правління ВАТ "Укрнафта" (протокол N 01 від 04.01.2007 р.). У Висновку експертів зазначається, що наявні у матеріалах справи та здійснювані позивачем розрахунки цін, які подаються НКРЕ, формуються з урахуванням зазначеної інструкції.

Інших рекомендацій, зокрема методичних рекомендацій щодо застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відповідно до галузевих особливостей нафтогазової галузі, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не впроваджено.

Обґрунтовуючи наявність у Комісії повноважень для визначення правил формування собівартості природного газу шляхом встановлення обмежень щодо складу та розміру витрат, що її формують, НКРЕ послалась, зокрема, на положення Закону України "Про природні монополії".

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" останній визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні. Згідно із ст. 2 Закону України "Про природні монополії" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що позивач здійснює свою діяльність на ринку, що підлягає регулюванню нормами Закону України "Про природні монополії", а тому при визначенні обсягу та змісту повноважень НКРЕ посилання на даний закон у межах даної справи є необґрунтованим.

Жоден інший нормативно-правовий акт не наділяє НКРЕ повноваженнями визначати склад та правила формування собівартості природного газу, що у свою чергу є елементом економічно обґрунтованої ціни на газ.

Посилання НКРЕ на те, що аналогічні обмеження властиві при регулюванні тарифів у інших сферах та на інші продукти, що здійснюється відмінними від Комісії органами державної влади, не приймаються до уваги, оскільки нормативно не обґрунтовано впровадження таких обмежень при визначені правил формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на газ суб'єктів, зазначених у ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Склад економічно обґрунтованої ціни визначено положеннями Закону України "Про ціни і ціноутворення", а змістове наповнення та розмір складових витрат такої ціни, які і формують собою собівартість природного газу, як і будь-якого іншого продукту, визначається Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, методичними рекомендаціями до їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином дані обов'язкового бухгалтерського обліку є основою для, зокрема для податкового обліку, а не навпаки. Цілі та мета ведення зазначених видів обліку відрізняються. Тому посилання на положення Податкового кодексу України при визначені розміру економічно обґрунтованої ціни суперечать як ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", так і положенням ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Імплементація ж обмежень, встановлених нормами Податкового кодексу України у порядок формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на газ для суб'єктів, зазначених у ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", в частині визначення повної собівартості газу, суперечить і ч. 2 ст. 17 та п. 3 ч. 2 ст. 22 зазначеного Закону, та одночасно свідчіть про перевищення НКРЕ наданих їй зазначеними законами повноважень.

Необґрунтованими нормативно та такими, що суперечать засадам, встановленим Законом України "Про ціни і ціноутворення" та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є і обмеження в частині встановлення максимального розміру адміністративних витрат у складі повної собівартості природного газу.

Так, Закон України "Про ціни і ціноутворення" вказує на те, що економічно обґрунтованою визнається ціна, яка відповідає, зокрема, витратам на виробництво продукції.

Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Будь-яких обмежень щодо максимального розміру адміністративних витрат у складі повної собівартості продукції, у тому числі природного газу, зазначений стандарт не містить.

Не обмежують положення Закону України "Про ціни і ціноутворення", як і положення Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, і можливість формувати повну собівартість продукції, зокрема природного газу, за рахунок оцінки у грошовому виразнику вартості використаного на власні потреби, пов'язані із здійсненням виробництва продукції, продуктів власного виробництва підприємства.

Таким чином, зазначеними вище положеннями порядку N 1177 в частині встановлення правил формування та розрахунку ціни на природний газ відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у її витратній складовій НКРЕ встановлено обмеження, які унеможливлюють формування та встановлення такої ціни у її економічно обґрунтованому розмірі, як того вимагає ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Положеннями порядку N 1177 передбачено також включення до складу ціни на газ суми коштів, необхідних на капіталовкладення для забезпечення видобутку природного газу.

Відповідно до п. 2.14 порядку N 1177 розрахунковий прибуток суб'єкта господарювання, що здійснює видобуток природного газу, формується з урахуванням витрат на виконання інвестиційної програми у планованому періоді, за вирахуванням амортизаційних відрахувань та інших джерел, що залучаються для виконання цієї програми, витрат на сплату податку на прибуток та відрахувань частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету. У разі відсутності затвердженої відповідно до чинного законодавства інвестиційної програми щодо діяльності з видобутку природного газу, витрати на виконання інвестиційної програми під час визначення ціни на природний газ враховуються на мінімально можливому рівні.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Таким чином, положення абз. 2 п. 2.14 порядку N 1177 в частині встановлення можливості НКРЕ самостійно на мінімальному рівні визначати розмір інвестиційної складової у складі ціни на газ суперечить ч. 4 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до п. 2.15 порядку N 1177 інвестиційна програма передбачає здійснення заходів, пов'язаних з розвитком газодобувної галузі, та відповідатиме вимогам п. 2.14 порядку N 1177 у випадку її затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, тобто Міністерством енергетики та вугільної промисловості.

Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року N 382/2011, не містить згадки про інвестиційну програму здійснення заходів, пов'язаних з розвитком газодобувної галузі.

Таким чином, положення п. 2.14 та 2.15 порядку N 1177 встановлюють додаткові обмеження для ПАТ "Укрнафта", зокрема і в частині неможливості виконання вимог зазначених пунктів порядку N 1177 позивачем, при формуванні, розрахунку та встановленні ціни на газ, що не забезпечує встановлення такої ціни у її економічно обґрунтованому розмірі.

Оскаржуваний порядок N 1177 складається із трьох розділів. Положення розділу другого порядку N 1177 у взаємозв'язку із положеннями першого розділу такого порядку, які встановлюють правила формування та розрахунку закупівельних цін на газ, як зазначено вище при аналізі положень таких розділів, не забезпечують формування та розрахунок таких цін у їх економічно обґрунтованому розмірі. Як результат, оскільки призначенням розділу третього порядку N 1177 є визначення процедурних аспектів встановлення сформованих та розрахованих за правилами попередніх розділів порядку N 1177 цін, такі положення не спрямовані на самостійну дію, а у сукупності із попередніми розділами порядку N 1177 не забезпечать формування, розрахунок та встановлення цін на товарний природний газ, про який іде мова у ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у їх економічно обґрунтованому розмірі.

Враховуючи зазначене, наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем обґрунтування обмежувального характеру положень порядку N 1177, що підтверджені Висновком експертів, колегія суддів дійшла висновку про те, що положення порядку N 1177 не спрямовані на формування та встановлення закупівельних цін на природний газ відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у їх економічно обґрунтованому розмірі, не забезпечують формування, розрахунок та встановлення таких цін у розмірі, відповідному витратам на виробництво природного газу, його збут (реалізацію) та прибутку від такого збуту (реалізації).

Оскільки норми порядку N 1177 у своїй взаємодії визначені відповідачем як такі, що спрямовані на досягнення єдиної мети - встановлення закупівельних цін на газ шляхом попереднього їх формування та розрахунку відповідно до положень порядку N 1177, обмеження, встановлені окремими положеннями такого порядку, що унеможливлюють формування, розрахунок та встановлення таких цін у їх економічно обґрунтованому розмірі, вказують на необхідність захисту прав та законних інтересів позивача шляхом визнання оскаржуваної постанови, якою затверджено порядок N 1177, незаконною та нечинною в цілому з дати набрання нею чинності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, відповідно до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 р. (Постанова N 826/6130/13-а) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконною та нечинною з дня її офіційного опублікування (з дня набрання чинності) постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 01.12.2014 р.

Головуючий суддя Л. М. Гром

Судді:

Л. В. Бєлова

М. С. Міщук