ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У М. КИЄВІ
НАКАЗ
07.05.2013 N 255/6
Зареєстровано
в Головному управлінні юстиції у місті Києві
13 травня 2013 р. за N 28/1020
Про внесення змін до Порядку подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві
та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом
Головного управління юстиції у м. Києві
від 18 квітня 2007 року N 97/02
Відповідно до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року N 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за N 1759/19497, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 1992 року N 731, наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за N 381/10661, з метою приведення нормативно-правового акту Головного управління юстиції у м. Києві у відповідність до чинного законодавства наказую:
1. Унести зміни до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Головного управління юстиції у м. Києві від 18 квітня 2007 року N 97/02, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 19 квітня 2007 року за N 9/744 (у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 27 квітня 2011 року N 633/02), виклавши його в новій редакції, що додається.
2. Відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства забезпечити державну реєстрацію цього наказу в установленому законодавством порядку.
3. Наказ набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника начальника Головного управління юстиції у м. Києві Кравченко Н. В.
Начальник Головного управління юстиції у м. Києві С. І. Семерга
Затверджено
Наказ Головного управління юстиції у м. Києві
18.04.2007 N 97/02
(у редакції наказу
Головного управління юстиції у м. Києві
07.05.2013 N 255/6)
Зареєстровано
в Головному управлінні юстиції у місті Києві
13 травня 2013 р. за N 28/1020
Порядок
подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію
до Головного управління юстиції у м. Києві та
проведення їх державної реєстрації
I. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (зі змінами), Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 (зі змінами) (далі - Положення), наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно правових актів" (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за N 381/10661.
1.2. Цей Порядок установлює процедуру підготовки та подання до Головного управління юстиції у м. Києві нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації, її структурних підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, акти яких підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, а також єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві.
1.3. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї (далі - Конвенція), міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Державного реєстру нормативно-правових актів.
1.4. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
втрата чинності нормативно-правового акта - припинення в установленому законодавством порядку застосування зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві нормативно-правового акта;
інструкція - нормативно-правовий акт, який детально визначає зміст і методичні питання правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
наказ - вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення;
нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається;
нормопроектувальна техніка - система вироблених практикою нормотворення вимог та способів створення найбільш доцільних за формою і досконалих за структурою, змістом та викладом нормативно-правових актів;
положення - звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади, органів державного управління, органів господарського управління та контролю, посадових та інших осіб у певних сферах діяльності;
постанова - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
правила - нормативно-правовий акт, який конкретизує нормативні приписи загального характеру з метою регулювання поведінки суб'єктів правовідносин у певних галузях і вирішує процедурні питання;
рішення - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
розпорядження - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції на основі і на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання;
скасування нормативно-правового акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Головному управлінні юстиції у м. Києві нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації.
II. Порядок підготовки нормативно-правових актів, які підлягають
державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві
2.1. Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:
повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;
не повинен дублювати приписів інших нормативно-правових актів;
не повинен містити суперечливих нормативних приписів.
2.2. При розробці нормативно-правового акта слід виходити з необхідності правового регулювання управлінської діяльності суб'єкта нормотворення, однією з форм реалізації якої є видання розпорядчих документів, вид яких (наказ, розпорядження) визначається законодавчими актами та положеннями.
Розпорядчий документ виготовляється на бланку та повинен мати обов'язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення, а саме: найменування суб'єкта нормотворення, назву виду документа, дату і номер, місце видання, структурні складові, підпис, візи.
Датою розпорядчого документа є дата його підписання, яка проставляється у лівій верхній частині бланка і оформляється цифровим або словесно-цифровим способом. Елементи дати наводяться арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік.
Номер документа проставляється у правому верхньому куті.
Під номером необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).
Розпорядчий документ підписується керівником суб'єкта нормотворення. У разі відсутності керівника суб'єкта нормотворення розпорядчий документ підписується особою, яка виконує його обов'язки. При цьому суб'єкт нормотворення надає Головному управлінню юстиції у м. Києві інформацію з цього питання, підтверджену відповідним структурним підрозділом суб'єкта нормотворення.
2.3. Розпорядчий документ містить такі структурні складові:
а) заголовок;
б) преамбулу;
в) нормативний корпус:
положення щодо сфери застосування (за потреби);
загальні та спеціальні нормативні приписи;
способи реалізації нормативних приписів;
карно-правові положення (за потреби);
г) корелятивні зміни (за потреби);
ґ) форму оприлюднення (за потреби);
д) положення про набрання чинності;
є) додатки (за потреби).
2.4. Заголовок розпорядчого документа повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання, відповідати на питання "про що?" та розміщуватися у лівій частині бланка під датою документа. Якщо в документі йдеться про кілька питань, його заголовок може бути узагальнений.
Розпорядчий документ не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності (скасування).
2.5. Розпорядчий документ повинен містити преамбулу - вступну частину, яка містить посилання на відповідну структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта і підлягає врахуванню при роз'ясненні та застосуванні нормативно-правового акта. Преамбула не може містити нормативних приписів і не повинна дублювати інших структурних одиниць нормативно-правового акта.
2.6. Розпорядчий документ може містити такі структурні одиниці: пункти, підпункти, абзаци.
Структурні одиниці розпорядчого документа починаються з абзацу і повинні мати:
пункти - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад: 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою.
Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).
Кожна структурна одиниця розпорядчого документа (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.
2.7. Не допускається включення до одного розпорядчого документа структурних одиниць, якими затверджуються, змінюються або визнаються такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, та акти, які не підлягають державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві. Наприклад, типовий договір (підлягає державній реєстрації) та примірний договір (не підлягає державній реєстрації) мають бути затверджені різними розпорядчими документами.
2.8. Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, містить такі структурні складові:
а) заголовок;
б) визначення термінів (за потреби);
в) нормативний корпус:
положення щодо сфери застосування;
загальні та спеціальні нормативні приписи;
способи реалізації нормативних приписів;
карно-правові положення (за потреби);
г) прикінцеві положення (за потреби);
ґ) додатки (за потреби).
2.9. Заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання і відповідати заголовку, сформульованому у відповідній структурній одиниці розпорядчого документа, що його затверджує.
Нормативно-правовий акт не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта.
2.10. Нормативно-правовий акт повинен включати визначення термінів лише в разі, коли вони необхідні.
Визначення термінів не можуть містити нормативних приписів.
Структурна складова нормативно-правового акта, яка містить у собі визначення термінів, розміщується після заголовка. Визначення термінів наводяться в алфавітному порядку і в називному відмінку. Зміни до такої структурної складової у вигляді доповнень новими термінами вносяться із збереженням алфавітного порядку.
Терміни мають відповідати нормам ділового мовлення і не повинні суперечити їх загальновживаному значенню.
Спеціальні терміни, необхідні для врегулювання конкретного виду суспільних відносин, використовуються у нормативно-правовому акті тільки в тому розумінні, у якому вони вживаються в даній спеціальній сфері.
Зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу.
Можливе посилання на пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах, наприклад: "У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про доступ до публічної інформації".
2.11. Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, може містити такі структурні одиниці: розділи, глави, пункти, підпункти, абзаци.
Основною, первинною структурною одиницею нормативно-правового акта є пункт. Пункт може містити підпункти, які за своїм змістом уточнюють, конкретизують і розвивають пункт. Пункти нормативно-правового акта можуть об'єднуватись в глави - самостійні відокремлені частини предмета правового регулювання. Глави, пов'язані за змістом і предметом правового регулювання, можуть об'єднуватись в розділи.
Структурні одиниці нормативно-правового акта повинні мати:
розділи і глави - короткий, чітко сформульований заголовок;
розділи - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається римськими цифрами з крапками;
глави - наскрізну в межах розділу порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
пункти - наскрізну в межах глави (розділу) порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками і позначається з абзацу;
підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад, 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою, і починаються з абзацу.
Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).
У тексті нормативно-правового акта посилання на номери розділів, глав, статей, пунктів нормативно-правового акта зазначаються цифрами, номери частин статей і абзаців - словами, номери підпунктів - цифрами або літерами в лапках. Наприклад: "згідно з розділом II", "главою 5", "у статті 40", "пунктом 9", "частина перша статті 2", "в абзаці восьмому підпункту "в" пункту 21", "у підпункті "г" пункту 4 глави 5 розділу IV", "підпункт 2.16 пункту 2 глави 2 розділу V".
Кожна структурна одиниця нормативно-правового акта (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.
Не допускається розміщення у розділі однієї глави, у главі - одного пункту, у пункті - одного підпункту.
Не дозволяється в межах однієї структурної одиниці нормативно-правового акта групувати нормативні приписи під проміжними назвами.
Структурні одиниці, які дублюються або не мають смислового навантаження, у нормативно-правовому акті не допускаються.
2.12. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови, не повинні вживатися звороти розмовної мови та її експресивних форм, нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики.
Положення нормативно-правового акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення.
Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять. Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того самого поняття. Уживання синонімів для виразу одного й того самого поняття слід уникати. Не повинні вживатися іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові. Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються тільки після наведення повних назв чи відповідних пояснень.
У тексті нормативно-правових актів наводяться повні найменування державних органів або їх офіційні скорочення, зазначені в законодавчих актах, положеннях.
Дати в тексті нормативно-правового акта оформляються цифровим або словесно-цифровим способом відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242 (далі - Типова інструкція).
2.13. Мовні конструкції в тексті нормативно-правового акта викладаються, як правило, в активній формі, яка є необхідною для покладення обов'язку або надання повноваження.
Нормативно-правовий акт викладається в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.
2.14. Одним із прийомів нормотворчої техніки є застосування відсильних приписів. Розвантаження нормативно-правового акта відбувається через відсилання до інших нормативних приписів однакової або вищої юридичної сили, унаслідок чого поширюється дія інших нормативно-правових актів на цей предмет правового регулювання. Відсилання у нормативно-правовому акті до його окремих положень, а також до інших нормативно-правових актів, їх окремих положень застосовуються у разі, якщо необхідно підкреслити взаємний зв'язок нормативних приписів або уникнути дублювань.
Відсилання можуть бути до нормативно-правового акта в цілому або до його структурних одиниць. Не допускається відсилання до нормативного припису, який, у свою чергу, відсилає до іншого нормативного припису.
Вказівка на нормативно-правовий акт або його окремі положення в цьому самому акті застосовуються з використанням указівного займенника "цей" та виду нормативно-правового акта з великої літери (наприклад, це Положення, ця Інструкція, пункт 2 глави 1 цих Правил). Відсилання до "попередньої" чи "наступної" структурної одиниці нормативно-правового акта не допускаються.
У разі відсилання до іншого нормативно-правового акта зазначаються вид акта, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття (крім законів), заголовок, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дата і номер його державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві. При посиланні на закон зазначається тільки його заголовок (крім законів про внесення змін).
У разі, якщо нормативно-правовий акт викладено в новій редакції, посилання робиться на його першу редакцію із зазначенням у дужках нової редакції, а заголовок нормативно-правового акта наводиться в новій редакції.
Посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, територіального органу центрального органу виконавчої влади, іншого органу, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та Головному управлінні юстиції у м. Києві, не допускається.
2.15. Бажано уникати включення до нормативно-правових актів приміток. Примітки допускаються, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити нормативних приписів.
2.16. До розпорядчого документа можуть бути додані:
додатки, що вводяться в дію розпорядчим документом і позначаються грифом "Додаток", - це переліки актів, що визнаються такими, що втратили чинність, тощо;
додатки, що затверджуються розпорядчим документом і позначаються грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", - це нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила тощо, які становлять невід'ємну частину розпорядчих документів, якими затверджені, і мають однакову з ними юридичну силу); зміни до нормативно-правових актів.
При цьому до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, можуть бути додані додатки, що пояснюють або доповнюють його зміст і позначаються грифом "Додаток".
За наявності кількох додатків, що позначаються словом "Додаток", на них вказуються порядкові номери. Знак "N " перед цифровим позначенням не ставиться. Наприклад: Додаток 1, Додаток 2 тощо. Якщо обсяг додатка перевищує одну сторінку, то на кожній наступній сторінці додатка (угорі праворуч) слід зазначати слова "Продовження додатка 1 (або 2, 3...)".
2.17. Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, розміщується на стандартних аркушах, містить посилання на дату і номер цього розпорядчого документа. Відмітка до додатка розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:
Додаток
до розпорядження виконавчого органу
Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації)
13 лютого 2013 року N 1008
Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, підписується керівником структурного підрозділу суб'єкта нормотворення на лицьовому боці останнього аркуша. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.
2.18. Затверджений розпорядчим документом нормативно-правовий акт розміщується на стандартних аркушах, без оформлення титульного аркуша та змісту. У правому верхньому куті першого аркуша нормативно-правового акта розміщується гриф за такою формою:
Затверджено
Наказ Головного управління юстиції у м. Києві
20 січня 2013 року N 150
Під грифом необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).
Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, підписується керівником структурного підрозділу суб'єкта нормотворення на лицьовому боці останнього листа. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.
Нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, додаються у послідовності, у якій вони затверджені у розпорядчому документі.
2.19. Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, доповнюють, пояснюють окремі питання нормативно-правового акта або акт у цілому (переліки суб'єктів, об'єктів, форми, зразки документів, таблиці, графіки, схеми, інші відомості, спрямовані на застосування нормативно-правового акта). Про наявність додатків зазначається у відповідних структурних одиницях нормативно-правового акта, наприклад, за такою формою: "згідно з додатком", "зразок розрахунку наводиться у додатку 2".
Назва додатка в тексті нормативно-правового акта повинна дослівно відповідати назві самого додатка.
Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, оформляються на стандартних аркушах. Відмітка до додатка уключає номер додатка та заголовок нормативно-правового акта і розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:
Додаток 5
до Порядку оздоровлення та відпочинку дітей
У разі наведення в додатку таблиці, що розміщується на декількох аркушах, на кожному аркуші, крім першого, у правому верхньому куті повинні розміщуватись напис "Продовження таблиці" та її номер. Знак "N " при цьому не ставиться.
Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, не підписуються.
2.20. Розпорядчий документ, нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, та додатки до них повинні мати окрему нумерацію сторінок арабськими цифрами, яка розміщується посередині верхнього поля без слова "сторінка" та розділових знаків. Перша сторінка не нумерується.
2.21. Унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб'єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законодавством.
Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб'єктом нормотворення. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законодавством порядку.
У разі припинення нормотворчих повноважень відповідного суб'єкта нормотворення питання про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'єкта нормотворення вирішуються уповноваженим відповідно до Конституції чи законів України органом.
2.22. Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено:
заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення;
нову редакцію розділів, глав, пунктів, підпунктів, абзаців, речень;
доповнення розділами, главами, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.
2.23. Зміни вносяться до основного нормативно-правового акта, а не де акта про внесення змін до нього.
Унесення зміни до нормативно-правового акта про внесення змін є можливим у виняткових випадках. У такому разі зміни вносяться тільки до пункту розпорядчого документа, який стосується порядку набрання ним чинності, зокрема якщо необхідно змінити термін набрання актом чинності. При цьому внесення таких змін є можливим виключно до набрання чинності розпорядчим документом про внесення змін.
2.24. Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ.
Зміни до розпорядчого документа формулюються виключно у розпорядчому документі. При цьому у відповідному пункті розпорядчого документа зазначаються вид розпорядчого документа, до якого вносять зміни, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, заголовок, дата і номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві і після двокрапки в лапках викладається текст змін. Наприклад: "Унести до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 січня 2011 року N 15 "Про регулювання цін на основні продовольчі товари", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 31 січня 2011 року за N 2/861, такі зміни".
У разі внесення змін до заголовка нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, відповідні зміни повинні бути внесені також до заголовка та тексту розпорядчого документа.
Якщо зміни до нормативно-правового акта мають незначний обсяг (як правило, до двох сторінок), їх викладають у розпорядчому документі. При цьому, якщо зміни вносяться лише до однієї структурної одиниці нормативно-правового акта, у відповідному пункті розпорядчого документа зазначаються ця структурна одиниця, заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві і після двокрапки в лапках викладається текст зміни. Наприклад: "абзац четвертий пункту 9.4 глави 4 Інструкції про порядок видачі територіальними та місцевими органами державного пожежного нагляду м. Києва дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженої наказом Головного управління МНС України в м. Києві від 12 березня 2007 року N 195, зареєстрованої в Головному управлінні юстиції у м. Києві 23 березня 2007 року за N 21/754, викласти в такій редакції".
У разі внесення змін до кількох структурних одиниць нормативно-правового акта вони об'єднуються в один пункт з таким формулюванням: "Унести до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві) такі зміни".
У нормативно-правовому акті не дозволяється передбачати нормативні приписи із зазначенням про те, що вони приймаються "на заміну", "на часткову заміну", "у додаток до" відповідної структурної одиниці чинного акта.
При внесенні змін до кількох нормативно-правових актів вони наводяться в хронологічному порядку.
2.25. У разі внесення до нормативно-правового акта значних за обсягом змін (більше двох сторінок), до розпорядчого документа окремо додається текст змін під грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", а в розпорядчому документі дається таке формулювання: "Затвердити Зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, дата та номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві), що додаються".
На окремому аркуші у верхньому правому куті зазначається гриф "ЗАТВЕРДЖЕНО", під яким залишається місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта, а нижче розміщується заголовок та текст змін. Наприклад:
Затверджено
Наказ Департаменту освіти і науки, молоді та
спорту виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
11 березня 2013 року N 90
Місце для напису про державну реєстрацію (6 х 10 см)
Зміни
до Положення про порядок проведення міського
конкурсу проектів програм молодіжних та
дитячих громадських організацій
(текст змін)
2.26. У разі внесення до нормативно-правового акта (структурної одиниці) змін, що за обсягом становлять більше половини тексту або істотно впливають на зміст, акт (структурну одиницю) доцільно викласти в новій редакції.
2.26.1. При викладенні нормативно-правового акта в новій редакції в розпорядчому документі дається таке формулювання: "Унести зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, дата та номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві), виклавши його в новій редакції, що додається". Наприклад: "Унести зміни до Положення про Почесну грамоту Київської міської державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації 21 січня 2011 року N 65, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 17 березня 2011 року за N 5/864, виклавши його в новій редакції, що додається".
2.26.2. У грифі "ЗАТВЕРДЖЕНО" дається посилання на дату і номер розпорядчого документа, яким було затверджено первинний акт, та зазначається, що акт наведено в редакції розпорядчого документа, яким він затверджується, за такою формою:
Затверджено
Розпорядження виконавчого органу
Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації)
11 березня 2011 року N 344
(у редакції розпорядження виконавчого
органу Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації)
від 18 квітня 2011 року N 508)
2.26.3. Якщо додаток до розпорядчого документа, який вводиться ним у дію, викладено в новій редакції, відмітка до нього оформлюється за такою формою:
Додаток
до розпорядження виконавчого органу
Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації)
04 серпня 2009 року N 873
(у редакції розпорядження
виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
26 серпня 2010 року N 890
2.26.4. Якщо в новій редакції викладається додаток до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом (правила, положення, інструкції тощо), то відмітка до нього оформляється за формою, наведеною в пункті 2.19 цього розділу.
2.27. У разі, коли зміни вносяться до нормативно-правового акта, який викладено в новій редакції, зміни вносяться до тексту його оновленої редакції з посиланням на розпорядчий документ, яким затверджено першу редакцію, із зазначенням дати та номера державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, а в дужках вказується розпорядчий документ, яким затверджено нову редакцію, без реквізитів державної реєстрації. Посилання на попередні редакції оновленого нормативно-правового акта не робляться. Наприклад: "Унести до Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальній громаді м. Києва у Державному архіві м. Києва, затвердженого наказом Державного архіву м. Києва від 18 червня 2002 року N 56, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 28 червня 2002 року за N 13/459 (у редакції наказу Державного архіву м. Києва від 30 серпня 2005 року N 187), такі зміни".
2.28. У разі доповнення нормативно-правового акта новими структурними одиницями або виключення з нормативно-правового акта структурних одиниць поточна нумерація його структурних одиниць відповідно змінюється. Наприклад:
"у пункті 5 абзац другий виключити. У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий уважати відповідно абзацами другим - четвертим;
доповнити пункт 6 після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "...". У зв'язку з цим абзаци другий і третій уважати відповідно абзацами третім і четвертим".
При цьому наступні структурні одиниці нормативно-правового акта позначаються з урахуванням доповнення або виключення.
2.29. Не допускається визнання такими, що втратили чинність, структурних одиниць нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, та додатків до нього.
2.30. У разі доповнення нормативно-правового акта новою структурною одиницею з посиланням на новий додаток або виключення з тексту нормативно-правового акта структурної одиниці, яка містить посилання на відповідний додаток, нумерація додатків та відповідні посилання на них у тексті нормативно-правового акта змінюються. Наприклад: "Доповнити Положення новим додатком 19 (додається). У зв'язку з цим додатки 19 - 34 уважати відповідно додатками 20 - 35. У тексті Положення посилання на додатки 19 - 34 замінити посиланнями відповідно на додатки 20 - 35".
2.31. При внесенні змін до пункту (підпункту), який налічує декілька абзаців (речень), слід обов'язково вказувати місце розташування цих змін. Наприклад: "пункт 5 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту".
Якщо абзац, яким доповнюється пункт, є останнім, його номер не зазначається. Наприклад: "пункт 7 доповнити новим абзацом такого змісту".
У разі необхідності внесення доповнення або уточнення нормативного припису можлива заміна однієї структурної одиниці кількома. Наприклад:
"підпункт "б" пункту 4 замінити двома новими підпунктами такого змісту"; "підпункт 1.2 пункту 7 замінити двома новими підпунктами такого змісту".
2.32. Одноманітні зміни в усьому тексті нормативно-правового акта слід об'єднувати і розташовувати наприкінці нормативно-правового акта. Наприклад: "У тексті Положення слова "Київське міське управління юстиції" замінити словами "Головне управління юстиції у м. Києві" в усіх відмінках та числах".
2.33. У зв'язку з прийняттям суб'єктом нормотворення нормативно-правового акта підлягають визнанню такими, що втратили чинність, усі раніше прийняті ним нормативно-правові акти, якщо вони суперечать уключеним до нового акта нормативним приписам, виявилися такими, що поглинуті ним або фактично втратили своє значення.
Перелік таких нормативно-правових актів повинен міститися в окремому пункті розпорядчого документа, яким затверджено новий нормативно-правовий акт, або оформлятися додатком до розпорядчого документа.
Нормативно-правові акти тимчасового характеру, строк дії яких минув, до переліку не включаються, оскільки не потребують визнання такими, що втратили чинність. Якщо віднесення нормативно-правового акта до такої категорії викликає сумнів, він уключається до переліку актів, що втратили чинність.
Разом з нормативно-правовим актом, який визнається таким, що втратив чинність, визнаються такими, що втратили чинність, усі нормативно-правові акти, якими до нього внесено зміни.
У переліках нормативно-правових актів, які підлягають визнанню такими, що втратили чинність, акти розміщуються в хронологічному порядку.
При підготовці пропозицій про визнання нормативно-правових актів такими, що втратили чинність, необхідно встановити, чи поширювалася їх дія наступними актами, та врахувати ці обставини для того, щоб визнати такими, що втратили чинність, також акти про їх поширення.
Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність.
У разі необхідності визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, та за відсутності у такому розпорядчому документі інших необхідних нормативних приписів таким, що втратив чинність, визнається розпорядчий документ. Якщо розпорядчий документ містить інші нормативні приписи, що продовжують застосовуватись, визнається такою, що втратила чинність, структурна одиниця розпорядчого документа про затвердження нормативно-правового акта, що втрачає чинність.
2.34. Нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількома суб'єктами нормотворення або одним із них за узгодженням з іншими.
Нормативно-правовий акт уважається прийнятим спільно, якщо він підписаний керівниками декількох суб'єктів нормотворення.
Спільний розпорядчий документ викладається на стандартному аркуші, у верхній частині якого розмішується малий Державний Герб України, нижче - на одному рівні найменування суб'єктів нормотворення, що приймають нормативно-правовий акт.
Спільний розпорядчий документ приймається за однією датою. Номер спільного документа складається з номерів, присвоєних суб'єктами нормотворення, проставлених через дріб у відповідній послідовності.
При підписанні розпорядчого документа кількома особами з однаковими посадами їх підписи розмішуються на одному рівні і засвідчуються гербовими печатками цих установ.
У разі, якщо спільний нормативно-правовий акт приймається суб'єктами нормотворення, які мають різні види розпорядчих документів, кількість розпорядчих документів має відповідати кількості суб'єктів нормотворення, при цьому такі розпорядчі документи повинні мати одну дату та однаковий заголовок.
2.35. У випадках, передбачених законодавством, або в разі наявності в нормативно-правовому акті положень та доручень, що поширюються на інші органи, проект такого акта повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами.
Зовнішнє погодження нормативно-правового акта оформляється грифом, який ставиться нижче підпису на лицьовому боці останнього аркуша розпорядчого документа, і включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи, якою погоджується проект документа (ураховуючи найменування органу), підпис, ініціали, прізвище та дату погодження, а також засвідчення печаткою.
Зовнішнє погодження може оформлюватися шляхом складання "Аркуша погодження", про що робиться відмітка в самому документі на місці грифа "ПОГОДЖЕНО", наприклад: "Аркуш погодження додається". Це доцільно робити, коли проект нормативно-правового акта погоджується кількома зацікавленими органами.
При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" проекти регуляторних актів, які розробляються місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.
Випадки необхідності погодження нормативно-правових актів з Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України передбачено пунктом 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01 квітня 1994 року N 4-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 1994 року за N 78/287 (із змінами).
Проекти нормативно-правових актів, які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок (частина третя статті 21 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
III. Порядок подання нормативно-правових актів до Головного
управління юстиції у м. Києві на державну реєстрацію
3.1. Державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві підлягають нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації, її структурних підрозділів, а також територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
3.2. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:
зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з вказаних ознак, так і декілька.
3.3. Зміни до зареєстрованих нормативно-правових актів незалежно від того, містять вони правові норми чи ні, а також акти про втрату чинності зареєстрованих нормативно-правових актів підлягають державній реєстрації в загальновстановленому порядку.
При необхідності внесення змін до нормативно-правового акта, прийнятого до запровадження державної реєстрації, якщо він має ознаки, наведені в пункті 3.2 цього розділу, розробляється і подається на державну реєстрацію єдиний нормативно-правовий акт, а основний документ визнається таким, що втратив чинність.
3.4. На державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;
в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;
ґ) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
д) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення тощо) нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
3.5. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб'єктами нормотворення протягом п'яти робочих днів після їх прийняття.
У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, указаним у пункті 3.2 цього розділу, такі акти також підлягають направленню на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації в таких випадках приймає Головне управління юстиції у м. Києві після проведення їх правової експертизи.
3.6. Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та законодавству України, Конвенції, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правилам нормопроектувальної техніки, узгоджуватися з раніше прийнятими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами українського правопису та вимогами Типової інструкції.
3.7. Разом з нормативно-правовим актом до Головного управління юстиції м. Києві подаються відомості про офіційне внутрішнє погодження нормативно-правового акта із зацікавленими структурними підрозділами суб'єкта нормотворення, у тому числі пропозиції юридичної служби щодо подання цього акта до Головного управління юстиції у м. Києві для державної реєстрації.
Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту документа посадовими особами суб'єкта нормотворення, які відповідно до їх компетенції займаються питаннями, порушеними в нормативно-правовому акті. Віза включає: найменування посади, підпис, ініціали і прізвище особи та дату візування. Внутрішнє погодження здійснюється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша нормативно-правового акта.
Якщо посадова особа, підпис якої передбачений для погодження, відсутня, документ візує (погоджує) особа, яка виконує її обов'язки, або її заступник. При цьому обов'язково зазначаються посада особи, яка підписала документ, і її прізвище. Виправлення вносяться чорнилом або машинописним способом, наприклад: "в. о.", "заст.", не допускається підписання документа з прийменником "за" або проставлянням косої риски перед найменуванням посади.
3.8. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію у трьох примірниках: оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови), а також затверджених ним правил, положення, інструкції тощо і додатків до них.
Копії розпорядчого документа, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, додатки до розпорядчого документа та до нормативно-правового акта, затверджених розпорядчим документом, повинні бути чіткими для прочитання, завірені в установленому Типовою інструкцією порядку, на аркушах формату А4 без звороту.
Крім того, подаються також дискета, компакт-диск або інший електронний носій з текстами документів, які повертаються суб'єкту нормотворення після державної реєстрації нормативно-правового акта. Тексти мають бути підготовлені у Microsoft Word, формат RTF, з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14, таблиці, діаграми тощо - у Microsoft Excel.
3.9. Спільно прийнятий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію суб'єктом нормотворення, який є головним розробником. При цьому оригінал нормативно-правового акта подається в кількості примірників, що дорівнює кількості органів, які прийняли цей акт.
Нормативно-правові акти, прийняті спільно або за погодженням з іншими органами, змінюються або визнаються такими, що втратили чинність, спільно або за погодженням з відповідними органами, враховуючи при цьому правонаступництво ліквідованих або реорганізованих органів, а також відповідні зміни в законодавстві, пов'язані з необхідністю такого узгодження.
3.10. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію разом із супровідним листом, у якому вказуються прізвище уповноваженого працівника суб'єкта нормотворення та номер його телефону.
У разі, якщо нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію повторно, а також якщо він прийнятий замість акта, у державній реєстрації якого відмовлено, у супровідному листі необхідно вказати дату і номер листа Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання або відмову в державній реєстрації.
3.11. Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Головного управління юстиції у м. Києві подаються:
а) пояснювальна записка, у якій зазначаються обґрунтування підстав та мета розроблення нормативно-правового акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо джерел покриття витрат (якщо реалізація нормативно-правового акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), відомості про наявність або відсутність у нормативно-правовому акті правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, прогнозуються очікувані соціально-економічні результати реалізації нормативно-правового акта. Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати чотирьох сторінок. До неї долучається завірена в установленому законодавством порядку копія висновку юридичної служби суб'єкта нормотворення, складеного за результатами проведеної юридичної експертизи проекту нормативно-правового акта, за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 06 липня 2011 року N 1805/5 "Про затвердження форми висновку юридичної служби міністерства, Іншого центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів, місцевих державних адміністрацій за результатами проведення юридичної експертизи проекту нормативно-правового акта", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2011 року за N 826/19564;
б) відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про нормативно-правові акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта;
в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;
г) відомості про офіційне погодження нормативно-правового акта із зацікавленими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та дві копії);
ґ) оригінал та дві копії рішення територіального органу Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про погодження проекту нормативно-правового акта або оригінал та дві копії рішення Апеляційної регуляторної комісії про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
д) висновок Головного управління юстиції у м. Києві щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У разі відсутності цього документа суб'єкт нормотворення надає копію супровідного листа про подання до Головного управління юстиції у м. Києві комплекту документів, необхідного для отримання висновку Головного управління юстиції у м. Києві щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини;
є) інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності);
є) висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
3.12. Супровідний лист, пояснювальна записка, довідка про відповідність проекту нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини, інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів підписуються керівником суб'єкта нормотворення або його заступником.
3.13. Відділ розгляду звернень та прийому громадян, документального забезпечення та контролю Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення проводить реєстрацію документів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві, відповідно до вимог Типової інструкції і передає їх на розгляд керівництву Головного управління юстиції у м. Києві.
Повернуті керівництвом Головного управління юстиції у м. Києві нормативно-правові акти в той самий день передаються до відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення.
IV. Проведення державної реєстрації
нормативно-правових актів
4.1. Нормативно-правові акти, що надійшли до відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення (далі - Відділ), заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві, який ведеться у відділі.
4.2. Спеціалісти Відділу проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.
Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб'єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його відповідності законодавству, якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.
4.3. Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в Головному управлінні юстиції у м. Києві становить 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до Головного управління юстиції у м. Києві.
У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) строки можуть бути продовжені начальником Головного управління юстиції у м. Києві, але не більш як на 10 робочих днів. У цьому разі працівник Відділу, який проводить правову експертизу нормативно-правового акта (далі - виконавець), готує доповідну записку за підписом начальника Відділу, яка в подальшому візується начальником Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення, заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків) та подається на узгодження начальнику Головного управління юстиції у м. Києві.
У разі продовження строку проведення державної реєстрації нормативно-правового акта про це повідомляється суб'єкт нормотворення.
4.4. Виконавець у разі виявлення за результатами правової експертизи нормативно-правового акта порушень правил правопису та нормопроектувальної техніки може провести робочу зустріч із уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, під час якої має висловити зазначені зауваження до нормативно-правового акта.
Суб'єкт нормотворення може протягом строку, встановленого для проведення державної реєстрації нормативно-правового акта, врахувати зазначені зауваження та направити до Головного управління юстиції у м. Києві супровідним листом оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії відповідних сторінок опрацьованого нормативно-правового акта із зазначенням на зворотному боці цих сторінок прізвища, ініціалів, підпису уповноваженого працівника суб'єкта нормотворення та дати візування.
4.5. За результатами правової експертизи Головне управління юстиції у м. Києві в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про державну реєстрацію нормативно-правового акта. Таке рішення приймається, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції, законодавству України, Конвенції, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та встановленим вимогам, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується стаття 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві.
Наказ про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути оформлений окремо щодо кожного зареєстрованого нормативно-правового акта або включати список нормативно-правових актів, щодо яких прийнято рішення про державну реєстрацію.
До наказу додається висновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта (додаток 1), який підписується виконавцем, начальником Відділу, погоджується начальником Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення Головного управління юстиції у м. Києві і затверджується заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків);
б) про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання. Таке рішення може бути прийнято на прохання суб'єкта нормотворення або з власної ініціативи, якщо суб'єктом нормотворення порушено вимоги Положення або цього Порядку, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується пункт 111 Положення, у розпорядчій частині наказу викладаються рішення Головного управління юстиції у м. Києві та строк доопрацювання. Наказ про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.
Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання на прохання суб'єкта нормотворення такий суб'єкт направляє до Головного управління юстиції у м. Києві відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконує його обов'язки) або заступником керівника.
У разі повернення нормативно-правового акта з власної ініціативи до наказу про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання додається висновок про доопрацювання нормативно-правового акта (додаток 2), який підписується виконавцем, начальником Відділу, погоджується начальником Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення і затверджується заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків);
Копія наказу про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом заступника начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у Відділі.
Якщо протягом доби після підписання листа про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві відправляє листа поштою.
Під час доопрацювання суб'єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Головним управлінням юстиції у м. Києві зауваження, усунути виявлені порушення та протягом місяця повторно подати нормативно-правовий акт на державну реєстрацію або надати Головному управлінню юстиції у м. Києві копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання;
в) про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта. Таке рішення приймається у випадках, установлених пунктом 13 Положення, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується підпункт пункту 13 Положення, який є підставою відмови в державній реєстрації, у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві. Наказ про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.
До наказу додається висновок про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта (додаток 3), з викладенням підстав відмови, який підписується виконавцем, начальником Відділу, погоджується начальником Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення і затверджується заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Копія наказу про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у Відділі.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві.
Якщо протягом доби після підписання листа про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві відправляє листа поштою.
Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у Відділі.
Суб'єкт нормотворення, якому відмовлено в державній реєстрації нормативно-правового акта, має право протягом десяти днів після отримання листа про відмову звернутися до начальника Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про перегляд прийнятого рішення щодо поданого на державну реєстрацію нормативно-правового акта з поданням додаткових матеріалів, що обґрунтовують потребу в такому перегляді. Зазначена заява розглядається протягом десяти робочих днів.
Крім того, рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта може бути оскаржене до Міністерства юстиції України з дотриманням зазначеного десятиденного строку або до суду в порядку адміністративного судочинства. При цьому подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень (частина третя статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню суб'єктом нормотворення у 5-денний строк з дня отримання листа Головного управління юстиції у м. Києві про відмову в його державній реєстрації чи відповідного рішення. Копія розпорядчого документа про скасування нормативно-правового акта в цей самий строк направляється до Головного управління юстиції у м. Києві. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції у м. Києві про відмову в державній реєстрації;
г) про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації. Таке рішення приймається протягом п'яти робочих днів, якщо поданий на державну реєстрацію акт не містить ознак, установлених Положенням та цим Порядком, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується пункт Положення, який є підставою для визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві. Наказ про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, готується щодо кожного акта окремо.
До наказу додається висновок про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації (додаток 4), з відповідним обґрунтуванням, який підписується виконавцем, начальником Відділу, погоджується начальником Управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення і затверджується заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Копія наказу про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у Відділі.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві.
Якщо протягом доби після підписання листа про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві відправляє листа поштою.
Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у Відділі.
Акти, визнані Головним управлінням юстиції у м. Києві такими, що не підлягають державній реєстрації, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у Відділі.
Акт, визнаний Головним управлінням юстиції у м. Києві таким, що не підлягає державній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що його прийняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначається органом, що його прийняв.
V. Занесення нормативно-правових актів до Державного реєстру
нормативно-правових актів та набрання ними чинності
5.1. Після підписання начальником Головного управління юстиції у м. Києві наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта відділ реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Державний реєстр).
Нормативно-правовий акт заноситься до Державного реєстру за датою підписання наказу про його державну реєстрацію, відповідно до чого йому присвоюється реєстраційний номер, що складається з двох частин: число перед дробом - це порядковий номер, що починається з 1 січня кожного року, після дробу - це число, що означає загальну кількість нормативно-правових актів, зареєстрованих у Головному управлінні юстиції у м. Києві з дня запровадження державної реєстрації нормативно-правових актів. Застосування у Державному реєстрі поряд з цифровою літерної нумерації не допускається.
У разі, якщо одним розпорядчим документом затверджуються декілька нормативно-правових актів, нормативно-правовому акту, що затверджується першим, присвоюється реєстраційний номер розпорядчого документа, а іншим нормативно-правовим актам - наступні реєстраційні номери в такому порядку, як вони зазначені в розпорядчому документі.
5.2. Після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру на оригіналі цього акта та двох копіях (першій сторінці розпорядчого документа та затвердженого ним нормативно-правового акта) проставляється штамп з написом, зразок якого наведений у додатку 1 до Положення.
5.3. Наступного дня оригінал нормативно-правового акта разом із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві повертається суб'єкту нормотворення.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про повернення зареєстрованого нормативно-правового акта, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі Державного реєстру.
Якщо протягом доби після підписання листа Головного управління юстиції у м. Києві, оригінал нормативно-правового акта не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві відправляє його поштою.
5.4. Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.
При цьому нормативно-правові акти, які визначають права та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня доведення до відома населення (стаття 57 Конституції України).
5.5. В окремих випадках є необхідність надання певного строку для проведення підготовчої роботи для застосування нового нормативно-правового акта. Тому у відповідних пунктах розпорядчих документів можуть застосовуватися такі формулювання: "набирає чинності через (кількість днів) після опублікування в засобах масової інформації", "набирає чинності з (число, місяць, рік)". У разі неодночасного набрання чинності окремими положеннями нормативно-правового акта про це зазначається в розпорядчому документі. При цьому слід конкретно вказати пункти розпорядчого документа або структурні одиниці затвердженого ним нормативно-правового акта та момент набрання ними чинності. Наприклад: "Цей наказ набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, крім пункту 7, що набирає чинності з 1 вересня 2013 року".
Окремі структурні одиниці нормативно-правового акта не можуть набирати чинності раніше набрання чинності розпорядчим документом, яким він затверджений.
У разі прийняття тимчасового нормативно-правового акта в ньому зазначається положення щодо обмеження дії, наприклад: "діє до (зазначається дата)"; "на період проведення експерименту".
5.6. Суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та оприлюднення.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акті вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
Посилання на дату і номер державної реєстрації зареєстрованого нормативно-правового акта є обов'язковим.
VI. Включення зареєстрованих нормативно-правових
актів до Регіонального реєстру
6.1. Виконавець після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру передає спеціалісту із систематизації актів законодавства копію на паперовому та електронному носіях для включення нормативно-правового акта до Довідкової системи "Регіональний реєстр".
6.2. Включення нормативно-правового акта до Довідкової системи "Регіональний реєстр" провадиться спеціалістом, відповідальним за систематизацію актів законодавства, протягом 5 робочих днів з дня занесення їх до Державного реєстру.
6.3. Спеціаліст, відповідальний за систематизацію актів законодавства перевіряє відповідність електронної копії тексту зареєстрованого нормативно-правового акта паперовій копії. Текст нормативно-правового акта, що на папері повинен бути ідентичний тексту цього акта в електронному вигляді.
Начальник Управління з питань звернень громадян,
правового та документального забезпечення
О. В. Ковалькова
Додаток 1
до Порядку подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до Головного управління
юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації
Висновок
про державну реєстрацію нормативно-правового акта
Висновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта (Додаток 1) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
Додаток 2
до Порядку подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до Головного управління
юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації
Висновок
про доопрацювання нормативно-правового акта
Висновок про доопрацювання нормативно-правового акта (Додаток 2) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
Додаток 3
до Порядку подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до Головного управління
юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації
Висновок
про відмову в державній реєстрації
нормативно-правового акта
Висновок про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта (Додаток 3) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
Додаток 4
до Порядку подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до Головного управління
юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації
Висновок
про визнання акта таким, що не
підлягає державній реєстрації
Висновок про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації (Додаток 4) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".