Ухвала : Про визнання нечинним розпорядження та зобов'язання вчинити дії

Документ втратив чиннiсть!

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
02.04.2015 р. N 826/18327/14

(Ухвалу скасовано на підставі Ухвали
Вищого адміністративного суду України
N К/800/19383/15 від 28.07.2015)

Про визнання нечинним розпорядження
та зобов'язання вчинити дії

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л. О., суддів: Троян Н. М., Бужак Н. П., за участю секретаря: Кінзерської Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року (Постанова N 826/18327/14) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження та зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що дії відповідача щодо зупинення дії розпорядження від 30 жовтня 2014 року N 1053 та подальша бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині незатвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, є порушенням п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та призводить до порушення прав позивача, оскільки останній не має можливості застосувати п. 9-3 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Просив суд визнати нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053" та зобов'язати Кабінет Міністрів України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року (Постанова N 826/18327/14) позов задоволено частково.

Визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ГУ Міндоходів у Донецькій області та є платником єдиного внеску.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. N 1669-VII розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнений пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану".

Пунктом 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053-р, до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI.

Відповідно до ст. 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Також встановлено, що на час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. N 1669-VII.

Відповідно до ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, частиною 4 ст. 11 передбачено внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11, NN 13 - 17, ст. 112; 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88, N 15, ст. 108, N 32, ст. 413; 2014 р., N 6-7, ст. 80, N 13, ст. 220, N 20 - 21, ст. 712, N 29, ст. 942), а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються".

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону необхідно: - забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; - затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення; - у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік; - привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

У свою чергу, на виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження N 1053-р від 30.10.2014 р., яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Умова, буд. 1/1, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 24.10.2005 р. за N 387 та на даний час перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

З огляду на викладене, встановлено, що положення, передбачені п. 9-3 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з листом від 14.11.2014 р. N 17-701 до АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вимогою виконати зарахування грошових коштів, що не були зараховані банком 13.11.2014 р. на карти працівників ТОВ "Тар Альянс" без перерахування ЄСВ, керуючись нормами чинного законодавства України.

У свою чергу, АТ "Райффайзен Банк Аваль" надав відповідь листом від 19.11.2014 р., в якому зазначив, зокрема, що відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінет Міністрів України визначає перелік населених пунктів, де проводиться АТО. Однак, починаючи з 05.11.2014 р. зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження вказаного переліку. Що призводить до фактичної неможливості визначити перелік фізичних і юридичних осіб, до яких застосовуються положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Як встановлено, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає відповідно до Конституції України Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 року N 794-VII.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Статтею 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Вказаним Законом не передбачено право Кабінету Міністрів України зупиняти чи скасовувати прийняті ним акти.

В той час, згідно з п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом (ч. 6 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

З аналізу викладених правових норм вбачається відсутність у Кабінету Міністрів України права зупиняти прийняті ним акти, які є чинними, оскільки вони можуть лише бути зупинені Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України та оскаржені до суду в порядку та у випадках, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині позовних вимог про визнання нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053" та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання Кабінету Міністрів України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція уже затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053-р відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та на час розгляду справи є чинним.

Доказів того, що відповідачем затверджено новий перелік населених пунктів немає.

Більш того, м. Горлівка Донецької області, в якому позивач здійснює свою діяльність та перебуває на обліку в органах державної податкової служби, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053-р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки визнання нечинним оскаржуваного розпорядження автоматично поновить дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в порушення зазначених вимог законодавства не було додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції від 19.09.2013 року, та у відповідності до суми мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач разом з апеляційною скаргою подав клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відтак, попередньо ставки судового збору обраховуватимуться виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1 218 грн., який встановлений та буде діяти станом на 01.01.2015 року до утвердження нового розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судовий збір по даній справі мав бути сплачений у розмірі 36,54 грн., відповідно до підпункту 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (73,08 / 2 = 36,54).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року (Постанова N 826/18327/14) - без змін.

Стягнути з Кабінету Міністрів України до Державного бюджету судовий збір в сумі 36,54 грн. який несплачено при подачі апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 07 квітня 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено - 02 квітня 2015 року.

Головуючий, суддя Л. О. Костюк

Судді: Н. М. Троян

Н. П. Бужак