ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
09.02.2015 р. N 826/18330/14

Про визнання протиправним та скасування розпорядження

(Щодо втрати чинності додатково див. Ухвалу
Вищого адміністративного суду України
N К/800/19984/15 від 30.09.2015)

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Саніна Б. В., суддів - Кобилянському К. М., Сокочок Т. О., при секретарі судового засідання - Дмитрієвій В. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання "Головань і партнери" до Кабінету Міністрів України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш", про визнання протиправним та скасування розпорядження, встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Адвокатського об'єднання "Головань і Партнери" (надалі - Позивач / АО "Головань і Партнери") до Кабінету Міністрів України (надалі - Відповідач / КМ України), в якому просить суд:

1. Визнати нечинним розпорядження КМ України N 1079-р від 05.11.2014 р. "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 р. N 1053" (надалі - Розпорядження N 1079-р).

2. Зобов'язати КМ України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (надалі - Закон N 1669) затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" N 405/2014 від 14.04.2014 р., у період з 14.04.2014 р. до її закінчення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 р. було відкрито провадження, призначено до судового розгляду та зобов'язано Відповідача провести публікацію в офіційному виданні оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі.

В зв'язку із не проведення публікації Відповідачем оголошення, судове засідання було відкладено та ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 р. Відповідача було повторно зобов'язано провести публікацію про дату, час та місце судового засідання в офіційному виданні.

31.12.2014 р. в друкованому виданні "Офіційний вісник України" N 103 було розмішено оголошення про судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2015 р. було продовжено строк розгляду справи на місяць.

В судовому засіданні було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш".

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (надалі - Закон N 794), під час винесення оскаржуваного рішення, зокрема, як зазначає представник Позивача, КМ України не наділений повноваженнями зупиняти дію власних розпоряджень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного розпорядження. Крім того, представник Відповідача зазначає, що дія оскаржуваного розпорядження не поширюється на Позивача, так як на нього і не поширювалась дія розпорядження КМ України N 1053-р від 30.10.2014 р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (надалі - Розпорядження N 1053-р).

В судове засідання не з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш", із врахуванням положень ч. 6 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомлено, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подавалось.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Закону N 1669 цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

В п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1669 передбачено, що КМ України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" N 405/2014 від 14.04.2014 р., у період з 14.04.2014 р. до її закінчення.

30.10.2014 р. КМ України було прийнято Розпорядження N 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05.11.2014 р. КМ України було прийнято Розпорядження N 1079-р, яким було зупинено дію Розпорядження N 1053-р.

Позивач вважаючи, що Відповідачем під час винесення вказаних постанов було порушено охоронювані права та інтереси Позивача, тому звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 113 Конституції України КМ України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Аналогічна норма продубльована в положеннях ст. 1 Закону N 794.

Частиною 1 ст. 4 Закону N 794 передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Положеннями ст. 117 Конституції України передбачено, що КМ України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти КМ України підписує Прем'єр-міністр України.

В ч. 1 та ч. 3 ст. 49 Закону N 794 передбачено, що КМ України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМ України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень КМ України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що КМ України має право приймати акти, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Натомість, положеннями Закону N 794 не передбачено право КМ України зупиняти дію власних розпоряджень.

Більше того, суд приймає до уваги, що КМ України не може зупиняти свої попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між суб'єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна за змістом правова конструкція висвітлена в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 1-зп від 13.05.97 р. (у справі щодо несумісності депутатського мандата) та мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) щодо інших суб'єктів.

Суд додатково звертає увагу на ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону N 794, в яких визначено, що право ініціативи у прийнятті актів КМ України мають члени КМ України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Проекти актів КМ України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Аналогічна за змістом норма зафіксована в Регламенті Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою КМ України N 950 від 18.07.2007 р. (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) (надалі - Регламент N 950).

Положеннями ч. 1 ст. 51 Закону N 794 передбачено, що постанови та розпорядження КМ України приймаються на засіданнях КМ України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу КМ України, визначеного відповідно до ст. 6 цього Закону.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що в п. 1 та п. 2 пар. 24 гл. 2 р. 3 Регламенту N 950 за результатами засідання Кабінету Міністрів складається протокол, який є офіційним документом. У протоколі засідання зазначаються прізвища та ініціали членів Кабінету Міністрів, а також інших посадових осіб, які взяли участь у засіданні, питання, що розглядалися, та рішення, прийняті за результатами розгляду.

В п. 4 та п. 5 пар. 33 гл. 2 р. 4 Регламенту N 950 передбачено, що якщо питання, яке потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

Положеннями п. 1 пар. 44 та пар. 46 гл. 4 р. 4 Регламенту N 950 проект акта КМ України (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у п. 3 пар. 35 і п. 3 пар. 36 цього Регламенту. За результатами правової експертизи проекту акта КМ України Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємними частинами якого є висновки за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Одночасно, положенням п. 1 пар. 50 гл. 5 р. 4 Регламенту N 950 до проекту акта Кабінету Міністрів додаються:

- пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), відомості про наявність або відсутність у проекті акта правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, відсутність ознак дискримінації (крім позитивних дій), відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо визначення джерел покриття можливих втрат доходів або додаткових видатків бюджету, а також очікувані соціально-економічні результати реалізації акта, у тому числі зазначається про наявність або відсутність впливу реалізації акта на ринок праці. Якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, про це окремо зазначається в записці. До пояснювальної записки додаються фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до пунктів 2 і 3 § 34 цього Регламенту, а також пропозиції за результатами громадської антикорупційної експертизи проекту акта (у разі її проведення). Крім того, можуть додаватися довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта;

- довідка про погодження проекту акта;

- протокол узгодження позицій згідно з додатком 6 (у разі потреби);

- висновок Мін'юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань), до якого у разі проведення експертизи на відповідність проекту акта acquis communautaire додається офіційний переклад відповідних актів acquis communautaire на українську мову;

- порівняльна таблиця, оформлена згідно з додатком 7 (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів);

- проект акта та матеріали до нього разом з їх електронними копіями, що готуються у Microsoft Word (формат RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру). При цьому таблиці та діаграми готуються у Microsoft Excel.

Положеннями ч. 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 70 КАС України зафіксовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 р. суд вимагав від Відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було винесено оскаржуване Розпорядження N 1079-р.

В судовому засіданні 20.01.2015 р. представником Відповідача було вказано суду про наявність всіх документів, які визначені в положеннях Регламенту N 950 (протокол засідання КМ України, письмові погодження проекту, висновок Мінюсту та інші). Більше того, представником Відповідача зазначалось, що оскаржуване розпорядження було розроблено на виконання п. п. 1 п. 6 протоколу засідання КМ України від N 92 від 05.11.2014 р., який він бажав надати до суду.

Частинами 1 та 4 ст. 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою забезпечення змагальності учасників процесу, судом було встановлено додатковий строк для Відповідача для подання документів по справі до 27.01.2015 р.

Однак, на момент прийняття рішення, Відповідачем жодних документів надано не було, жодних обґрунтувань неможливості надання таких документів представником Відповідача до суду не надано.

В ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, ненадання Відповідачем витребовуваних документів унеможливлює встановити дотримання КМ України положень Закону N 794 та Регламенту N 950 під час винесення Розпорядження N 1079-р.

З огляду на вказане, суд зазначає про не доведення Відповідачем, що Розпорядження N 1079-р було прийнято із дотриманням положень Закону N 794 та Регламенту N 950.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Відповідача, щодо не поширення дії оскаржуваного розпорядження на Позивача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. "б" п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон N 2464) було доповнено п. 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону N 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону N 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" N 405/2014 від 14.04.2014 р., звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464, на період з 14.04.2014 р. до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас в ч. 1 ст. 2 Закону N 1669 передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 р. з населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Відповідачем, АО "Головань і партнери" взято на облік платника єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька, про що видано Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску N 5858 від 29.11.2012 р. Крім того, АО "Головань і партнери" взято на облік в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, про що видано Довідку про взяття на облік платника податків N 1115/10/18-2-213-2 від 21.11.2012 р.

Як вбачається із даного Позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням АО "Головань і партнери", станом на дату звернення до суду, було м. Донецьк, Калінінський район, проспект Ілліча, будинок 21-а.

Відповідно до наданих Позивачем платіжних доручень (N 1033 від 12.12.2014 р., N 1034 від 12.12.2014 р., N 1042 від 16.12.2014 р. та N 1043 від 16.12.2014 р.) вбачається, що АО "Головань і партнери" перераховувало на рахунки в ГУ ДКСУ у Донецькій області єдиний внесок за листопад 2014 р.

Таким чином, Розпорядження N 1053-р безпосередньо стосується Позивача, оскільки саме в даному розпорядженні зазначається перелік населених пунктів, в яких діє положення п. 9-3 р. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464, та в яких платники єдиного внеску які звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464.

Враховуючи, що оскаржуване Позивачем розпорядження зупиняє дію Розпорядження N 1053-р, тому колегія суддів погоджується із доводами Позивача, що оскаржуване Розпорядження N 1079-р безпосередньо стосується прав та інтересів Позивача.

Як наслідок, з врахуванням положень ч. 8 ст. 171 КАС України та постанови пленуму Вищого адміністративного суду України N 7 від 20.05.2013 р. "Про судове рішення в адміністративній справі", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання Розпорядження N 1079-р нечинним.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення другої позовної вимоги Позивач про зобов'язання КМ України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону N 1669 затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" N 405/2014 від 14.04.2014 р., у період з 14.04.2014 р. до її закінчення, з огляду на наступне.

Так, оскільки судом визнано незаконним Розпорядження N 1079-р, тому з моменту набрання законної сили даним рішенням, таке розпорядження втратить чинність, і як наслідок, буде відновлена дія Розпорядження N 1053-р, яким вже затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказаний перелік є чинним та не скасованим.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводи Позивача та не доведено правомірності своїх дій, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положення ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України понесені судові витрати підлягають відшкодуванню Позивачу частково.

Керуючись положеннями ст. 2, ст. 17, ст. 71, ст. 86, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 171, ст. 254 КАС України, суд постановив:

1. Адміністративний позов Адвокатського об'єднання "Головань і Партнери" до Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

2. Визнати нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України N 1079-р від 05.11.2014 р. "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 р. N 1053".

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Адвокатського об'єднання "Головань і Партнери" понесені судові витрати в розмірі 70 (сімдесят) грн. 08 коп. із видатків Державного бюджету України.

5. На виконання положень ч. 1 ст. 171 КАС України зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185 - 187 КАС України.

Головуючий, суддя Б. В. Санін

Судді:

К. М. Кобилянський

Т. О. Скочок