КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
05.02.2015

Про визнання протиправною та скасування постанови

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Парінова А. Б., суддів - Грибан І. О., Губської О. А., при секретарі судового засідання - Арсенійчук М. В. (за участю представників сторін: від позивача - Н. Б. О., С. І. І., від відповідача - Ж. М. С.), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадської спілки "Асоціація виробників медичної техніки "УКРМЕДПРОМ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року (Постанова N 826/12376/14) у справі за позовом громадської спілки "Асоціація виробників медичної техніки "УКРМЕДПРОМ" до Кабінету Міністрів України (за участю третьої особи - Міністерства юстиції України) про визнання протиправною та скасування постанови, встановила:

В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови КМУ N 215 від 01.07.2014 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року (Постанова N 826/12376/14) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 215 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 754 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики vitro"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 755 "Про затвердження Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують"; постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 р. N 181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 N 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів", від 02.10.2013 N 754 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro", від 02.10.2013 р. N 755 "Про затвердження Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують"; від 27.05.2014 р. N 181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Обґрунтовуючи необхідність прийняття вказаної постанови, відповідач зазначає, що зміни, внесені до даних постанов, дозволяють вирішити питання, пов'язані з введенням в обіг та експлуатацію медичних виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації згідно із Порядком державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 N 1497, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України.

Крім того, оскаржувана постанова Уряду прийнята з метою запровадження перехідного періоду від процедури державної реєстрації медичних виробів до процедури оцінки відповідності шляхом продовження дії постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 року N 1497 "Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення" до 01.07.2015 року та недопущення позбавлення пацієнтів доступу до медичних виробів, зокрема, іноземного виробництва, аналогів більшої частини яких в Україні не виробляється.

Позивач, вважаючи дану постанову такою, що прийнята з порушенням встановленої законодавством процедури і такою, що суперечить положенням Закону України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між України і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами" від 10.11.94 року N 237/94-ВР" та Указу Президента від 12.03.2012 року N 187/2012 "Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінетом Міністрів України доведено суду дотримання ним під час розгляду питання про прийняття спірної постанови Кабінету Міністрів України N 215 вимог Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та Регламенту Кабінету Міністрів України.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено ст. 171 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 171 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року, якою Кабінет Міністрів України було зобов'язано опублікувати оголошення про дату, час і місце судового засідання по справі 826/12376/14 за позовом громадської спілки "Асоціація виробників медичної техніки "УКРМЕДПРОМ" до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 року N 215 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" відповідачем надано докази публікації оголошення в друкованому виданні "Офіційний вісник України" N 72 від 16.09.2014 (а. с. 59).

Таким чином, всі зацікавлені особи повідомлені про розгляд даної справи.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач зазначає, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 754 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики vitro"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 755 "Про затвердження Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують"; постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 р. N 181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" передбачалося обов'язкове застосування технічних регламентів щодо медичних виробів та перехід від державної реєстрації медичних виробів до процедури оцінки їх відповідності, починаючи з 01.07.2014 року. Оскаржуваною постановою КМУ N 215 від 01.07.2014 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" обов'язкове застосування технічних регламентів щодо медичних виробів було відтерміновано на рік - до 01.07.2015. Виходячи з цього, позивач зазначає, що положення оскаржуваної постанови не відповідають вимогам Закону України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами", посилаючись на ст. 51 цього Закону, згідно з вимогами якої сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства. Зокрема, приблизна адекватність законів матиме місце в таких галузях: закон про митницю, закон про компанії, закон про банківську справу, бухгалтерський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструкції стосовно ядерної енергії, транспорт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ані Угодою, ані Законом України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами" не встановлено терміни і строки виконання Угоди, а також здійснення відповідних заходів органами державної влади України.

Виходячи з цього, колегією суддів не встановлено невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Закону України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами".

Перевіряючи посилання асоціації на невідповідність спірної постанови Уряду Указу Президента "Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" від 12.03.2012 N 187/2012 (далі по тексту - Указ), колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним Указом затверджено Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" (п. 1 Указу).

Цим Указом, зокрема, передбачено вжиття заходів з метою забезпечення гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами, необхідних для впровадження технічних регламентів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про нормативно-правові акти" укази Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, мають вищу юридичну силу щодо правових актів Кабінету Міністрів України.

Проте зі змісту Указу вбачається, що ним врегульовано правовідносини та визначено завдання на 2012 рік, а тому в суду відсутні підстави для висновку про невідповідність оскаржуваної постанови Уряду, що прийнята у 2014 році, положенням Указу.

Таким чином, колегією суддів не встановлено невідповідності оскаржуваної постанови Уряду вимогам нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу.

Перевіряючи наявність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та шостою статті 51 зазначеного Закону встановлено, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку та прийняття актів Кабінету Міністрів України може Президент України. Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про підтвердження відповідності" Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповідності: забезпечує здійснення державної політики у сфері підтвердження відповідності; затверджує технічні регламенти; укладає міжнародні угоди у сфері підтвердження відповідності, приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації; затверджує порядок здійснення процедур призначення органів з оцінки відповідності, що перевіряють відповідність продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів.

Згідно статті 14 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", яка визначає повноваження Кабінету Міністрів України у сфері технічного регулювання, Кабінет Міністрів України: координує та спрямовує центральні органи виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, в тому числі розроблення технічних регламентів; затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законом, та плани заходів щодо їх застосування; укладає міжнародні договори України щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності та еквівалентності іноземних і національних технічних регламентів; здійснює інші повноваження в цій сфері, визначені законом.

Таким чином, вирішення питань, врегульованих оскаржуваною постановою, відноситься до повноважень Уряду.

Перевіряючи посилання апеляційної скарги позивача на порушення Кабінетом Міністрів України процедури прийняття постанови КМУ N 215 від 01.07.2014 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", колегія суддів зазначає наступне.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України "Про Кабінет Міністрів України".

Відповідно до ч. 1 ст. 49 цього Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 вказаного Закону постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначає Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (далі по тексту - Регламент).

Згідно з пунктом 1 параграфу 44 глави 4 розділу 4 зазначеного Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 35 і пункті 3 § 36 цього Регламенту.

Параграфом 45 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що Мін'юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза), а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire.

Згідно з параграфом 46 глави 4 розділу 4 зазначеного Регламенту за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємними частинами якого є висновки за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра. 2. Мін'юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів.

Висновок Мін'юсту в частині, що стосується експертизи на відповідність проекту акта Кабінету Міністрів acquis communautaire, повинен містити: інформацію про: належність проекту до пріоритетних сфер, визначених Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", та джерела acquis communautaire, які використовувалися розробником під час підготовки проекту; відповідність проекту положенням джерел acquis communautaire, які використовувалися розробником під час його підготовки, із зазначенням неврахованих положень таких джерел; порядок врегулювання в acquis communautaire відносин, які передбачається врегулювати в проекті; оцінку повноти врахування розробником джерел acquis communautaire; обґрунтування необхідності прийняття акта та строку його дії, подане розробником (у разі, коли проект повністю або частково не відповідає acquis communautaire); резюме з питання відповідності проекту acquis communautaire; пропозиції щодо можливих шляхів доопрацювання проекту (у разі потреби).

Згідно з пунктом 1 параграфу 49 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 950 від 18.07.2007, проект акта Кабінету Міністрів, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3).

Оскаржуваною постановою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 754 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики vitro"; постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 755 "Про затвердження Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують"; постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 р. N 181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", що підпадає під сферу дії Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

Відповідачем на вимогу суду надано належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для видання оскаржуваної постанови: пояснювальну записку до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (а. с 78 - 79), довідку про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" Міністерством фінансів України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (а. с. 80).

Зі змісту довідки про погодження встановлено, що проект постанови погоджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством фінансів України.

Стосовно висновку Мін'юсту листом від 10 липня 2014 року N 8790-0-26-14/7.2 (а. с. 81 - 82) Міністерство юстиції України повернуло надіслані для погодження матеріали без розгляду, оскільки проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" прийнято 01 липня 2014 року за N 215.

З наведеного вбачається, що постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 01 липня 2014 року N 215 була прийнята Урядом без отримання висновку за результатами проведення правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів, що не відповідає вимогам параграфу 46 глави 4 розділу 4 зазначеного Регламенту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 01 липня 2014 року за N 215 прийнята з порушенням процедури, встановленої законодавством.

Підставами для визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є невідповідність таких рішень вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов'язковою умовою визнання дій протиправним є також порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Зі змісту п. 3.1 статуту громадської спілки "Асоціація виробників медичної техніки України "УКРМЕДПРОМ" (далі по тексту - Асоціація) вбачаться, що метою діяльності асоціації є захист інтересів вітчизняних виробників медичної техніки та координація господарської діяльності Учасників без права втручання в їх виробничу і комерційну діяльність та прийняття управлінських рішень.

Цим самим позивач обґрунтовує порушення спірною постановою свої прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що після повідомлення в офіційному друкованому виданні про розгляд даної справи до суду не звернулися заінтересовані особи з метою залучення до участі у справі.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, що свідчив би про наявність порушень прав позивача з боку відповідача при прийнятті ним спірної постанови.

Таким чином, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що постанова КМУ N 215 від 01.07.2014 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" порушує будь-яким чином є права, інтереси чи свободи позивача або перешкоджає в їх реалізації, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу громадської спілки "Асоціація виробників медичної техніки "УКРМЕДПРОМ" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року (Постанова N 826/12376/14) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 09.02.2015 року

Головуючий, суддя А. Б. Парінов

Судді:

О. А. Губська

І. О. Грибан