ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
03.04.2014 р. N К/9991/5146/11

Про визнання частково незаконним рішення

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Чалого С. Я., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання частково незаконним рішення та за позовом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання виконати рішення сесії сільської ради, встановила:

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 16 липня 2009 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Скасовано п. 1.2 та п. 1.3 рішення Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області від 19 вересня 2008 року. Відмовлено Шупиківській сільській раді Богуславського району Київської області в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконати п. 1.2 та п. 1.3 рішення Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області від 19 вересня 2008 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання частково незаконним рішення. Задоволено позов Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання виконати рішення сесії сільської ради.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, позивачі звернулися з касаційною скаргою, у якій просять його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, пунктами 1.2, 1.3 рішення Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області від 19.09.2008 року N 204-29-V зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5 до 01 березня 2009 року розмістити пасіки відповідно витримавши розміри санітарно-захисних зон до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів не менше ніж 300 м., також на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг, не менше 1 км від тваринницької ферми та 5 км від радіолокаційної станції, погодити розміщення пасіки з органами державного управління ветеринарної медицини, витримавши розмір площі під пасіку, виходячи з розрахунку 30 - 35 кв. м на одну бджолосім'ю.

Так, відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджільництва, ефективного використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення, інших видів запилювальної флори, створення умов для підвищення продуктивності бджіл і сільськогосподарських культур, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом визначено Законом України "Про бджільництво".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бджільництво" бджільництво - це галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості.

Законом України "Про бджільництво" визначено, що законодавство України про бджільництво базується на Конституції України та складається з цього Закону, законів України "Про захист рослин", "Про ветеринарну медицину", "Про племінну справу у тваринництві", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про бджільництво" державне управління в галузі бджільництва здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та його органи на місцях, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про бджільництво" право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт.

Порядок реєстрації пасік визначено Порядком реєстрації пасік, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року N 184/82.

Пунктом 6 Порядку реєстрації пасік визначено, що власники повинні виконувати вимоги законодавства України з питань бджільництва.

Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про бджільництво", з метою запобігання захворюванню бджіл та додержання ветеринарно-санітарних норм і правил у галузі бджільництва здійснюється державний ветеринарний контроль у порядку, визначеному Законом України "Про ветеринарну медицину".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ветеринарну медицину" державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Статтею 12 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначено посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону України "Про бджільництво", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1277 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001 року N 9 затверджено Інструкцію щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл (надалі - "Інструкція").

Розділом I Інструкції встановлено вимоги щодо розміщення і облаштування пасік.

Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.

Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл встановлено, зокрема, вимоги щодо розміщення і облаштування пасік.

Так, стаття 15 Закону України "Про бджільництво" містить пряму вказівку на те, що пасіки розміщуються на земельних ділянках відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Пункт 1.2 Інструкції містить ветеринарно-санітарне правило - вимогу щодо розміщення і облаштування пасік.

Як вірно зазначено апеляційним судом, право на облаштування пасіки для бджіл обумовлено відповідними законодавчими вимогами (ветеринарно-санітарними правилами розміщення пасік), які є загальнообов'язковими для виконання.

Разом з тим, судом не здійснено посилання на конкретну норму права, яка б встановлювала обов'язок розмістити пасіки відповідно витримавши розміри санітарно-захисних зон до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів не менше ніж 300 м.

Крім цього, відповідно до висновків Управління ветеринарної медицини в Богуславському районі Київської області, викладених в листі N 28 від 19 жовтня 2011 року та висновків Департаменту ветеринарної медицини (N 15-2-20/10269 від 24 листопада 2011 року) утримання бджолосімей відповідає наявній площі, порушень згідно ЗУ "Про бджільництво" та Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл не виявлено, пасіка перебуває під постійним ветеринарно-санітарним контролем та наглядом, є благополучною щодо інфекційних та інвазійних захворювань бджіл. Поряд з цим, забороняється будь-яке транспортування вуликів, щоб не розтрусити клуб, що може призвести до загибелі бджолосімей.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Оскільки норми чинного законодавства не містять вимог щодо розміщення пасіки, витримуючи при цьому розміри санітарно-захисних зон до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів не менше ніж 300 м, як встановлено спірним рішенням сільради, а будь-яке транспортування вуликів може призвести до загибелі бджолосімей, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення, не допущено при цьому порушень норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке прийнято відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року скасувати, а постанову Богуславського районного суду Київської області від 16 липня 2009 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: