ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
03.04.2014 р. N К/9991/37707/12

Про визнання незаконним та нечинним порядку
формування, розрахунку та встановлення цін
на природній газ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Калашнікової О. В., Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року (Постанова N 2а-11259/11/2670) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконним та нечинним порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природній газ, установила:

В серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулось до суду з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України), в якому з урахуванням уточнень, просило визнати незаконним та нечинним Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затверджений постановою НКРЕ України від 22.01.2009 року N 35 (далі - Порядок N 35).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки оскаржуваний Порядок N 35 прийнято не у спосіб, передбачений ст. 10 Закону України "Про основні засади функціонування ринку природного газу" та з порушенням вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" N 493/92 від 03.10.92 року, тому є необґрунтованим, необ'єктивним, прийнятий нерозсудливо та без дотримання балансу несприятливих наслідків для суб'єктів господарювання та державних інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2011 року (Постанова N 2а-11259/11/2670) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року (Постанова N 2а-11259/11/2670) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки оскаржуваний Порядок N 35 не набрав чинності та не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, він не створює жодних правових наслідків для ПАТ "Укрнафта" та не може застосовуватися відповідачем при встановленні ціни на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, у тому числі при встановленні ціни на газ. Крім цього, оскаржуваний Порядок N 35 не може порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові щодо мотивів відмови в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуваний Порядок N 35 належним чином офіційно оприлюднений, є чинним і обов'язковим для виконання та таким, що не підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України, твердження позивача щодо неузгодженості його з вимогами Закону України "Про ціни та ціноутворення" (Закон N 5007-VI), "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку є необґрунтованими та безпідставними та відсутні правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до указів Президента України від 14.03.95 року N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України", від 19.08.97 року N 853/97 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій" та від 24.10.2008 року N 965/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 жовтня 2008 року "Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України" відповідачем 22 січня 2009 року прийнято Порядок N 35, яким затверджено порядок формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів з господарювання, що здійснюють його видобуток.

При цьому слід звернути увагу на те, що станом на 22 січня 2009 року повноваження відповідача - Національної комісії регулювання електроенергетики України визначалися Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік", статтею 3, зокрема, якого передбачено, що НКРЕ уповноважена затверджувати ціни на природний газ, що підлягав реалізації суб'єктами господарювання.

В подальшому, 24 липня 2010 року набрав чинність Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", після вступу в дію якого та на його виконання 10 лютого 2011 року відповідачем за погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва прийнято постанову N 222, якою внесено зміни до зазначеного вище Порядку N 35.

Слід зауважити, що відповідно до п. 11 ст. 4 цього Закону, відповідач наділений повноваженнями не затверджувати ціни на природний газ, як передбачено Порядком N 35, а встановлювати ціни на такий газ.

Відповідно до визначення нормативно-правового акта, яке міститься у наказі Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій Указом Президента України від 03.10.92 р. N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" постановлено установити, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 2 цього Указу державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Згідно статті 6 Указу Кабінету Міністрів України постановлено затвердити до 1 грудня 1992 року Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що набула чинності з 01.03.93 року (далі - Положення).

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення (із змінами та доповненнями), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

В пункті 5 Положення наведено акти, що не подаються на державну реєстрацію, до яких віднесено акти:

- персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

- дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

- оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

- якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

- спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

- рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Згідно із Указом Президента України "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 грудня 1996 року N 1207/96 у інформаційному бюлетені публікуються державною мовою: закони України; укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер; акти Конституційного Суду України; нормативно-правові акти Національного банку України; міжнародні договори України, що набрали чинності; нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України.

Згідно матеріалів справи, оскаржуваний Порядок N 35 визначає механізм розрахунку, установлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Пунктом 1.2 Порядку N 35 передбачено, що цей документ є нормативним документом, що визначає механізм розрахунку, установлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно із п. 1.3 оскаржуваного Порядку його положення поширюються на суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, і є обов'язковими для виконання.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки зазначений Порядок N 35, яким затверджувалися ціни на газ, підлягає неодноразовому застосуванню, визначає права та обов'язки певного кола суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток газу, тобто має не персоніфікований характер, містить норми права, що регулюють процес ціноутворення у галузі газовидобування, то відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 03.10.92 року N 493/92, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731, цей підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо державної реєстрації Порядку N 35 в строки та порядку, передбаченому зазначеними вище правовими нормами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 року N 781/11/13-10 визначено, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.

Таким чином, оскільки оспорюваний Порядок N 35 не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не мав сили нормативно-правового акта, тобто була порушена процедура приведення офіційного документа до вимог діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових наслідків для позивача у зв'язку з його прийняттям та фактів порушення прав та законних інтересів АТ "Укрнафта". Отже, оскільки правовому захисту згідно вимог КАС України, підлягає порушене право, а беручи до уваги те, що оскаржуваним Порядком N 35 не порушуються права позивача, підстав для задоволення позову щодо визнання незаконним та нечинним спірного акту - немає.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення апеляційного суду слід скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, яке скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року (Постанова N 2а-11259/11/2670) скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2011 року (Постанова N 2а-11259/11/2670) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: