КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Соціальний робітник територіального центру обслуговує платний і
безоплатний контингент: як сплачувати зарплату

(коментар до листа Мінсоцполітики
від 13.08.2014 р. N 9090/0/14-14/014)

У листі, що коментується, Мінсоцполітики розглянуло особливості оплати праці соціальних робітників територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), далі - терцентри. Перш ніж зупинитися на конкретних питаннях, зазначимо загальні моменти, пов'язані з діяльністю таких установ соціального захисту населення.

Базовим нормативним документом, що регламентує діяльність терцентрів, є Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджене постановою КМУ від 29.12.2009 р. N 1417 (далі - Типове положення N1417).

Згідно з цим документом терцентри забезпечують соціальне обслуговування й надають соціальні послуги певним категоріям громадян як на безоплатній основі, так і за плату.

Зокрема, соцобслуговування й надання соцпослуг за місцем проживання таких громадян забезпечують соціальні робітники відділення соціальної допомоги вдома терцентру. Кількість громадян, яких повинен обслуговувати соціальний робітник, обсяг його роботи визначає завідувач (заступник завідувача) такого відділення з урахуванням факторів, наведених у п. 23 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 р. N 1417 (далі - Переліків 1417).

Відповідно до цієї норми, а також розд. 2 Типових штатних нормативів чисельності працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджених наказом Мінпраці від 10.06.2010 р. N 134 (далі - Типові штати N 134), навантаження соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома на одну ставку становить (один із цих показників):

а) 6 осіб у сільській (приміській) місцевості, інших місцевостях, що не мають транспортного сполучення, приватному або державному секторі без комунальних зручностей;

б) 10 осіб у містах з комунальними зручностями;

в) дві непрацездатні особи з V групою рухової активності.

Соціальний робітник обслуговує платний і
безоплатний контингент: чи це можливо?

Це перше питання, яке розглянуло Мінсоцполітики в листі, що коментується. Розберімося в ньому разом.

Вище ми зазначили, що кількість громадян, яких повинен обслуговувати соціальний робітник, обсяг його роботи визначає завідувач (або його заступник) відділення соціальної допомоги вдома. При цьому головну роль відіграють фактори, наведені у п. 23 Переліку N 1417, а саме:

- стан здоров'я громадянина, його вік, рівень рухової активності, здатність до самообслуговування;

- місце та умови проживання громадянина, наявність транспортного сполучення;

- інші фактори, що можуть вплинути на обслуговування та якість надання соцпослуг.

Закріплюючи за соціальним робітником громадян для обслуговування, зважають саме на ці фактори без урахування контингенту (платний чи безоплатний). У результаті за одну робочу зміну соціальний робітник може обслуговувати як безоплатний контингент, так і бути зайнятим у наданні платних послуг.

Як у такому разі сплачувати соціальному
робітнику зарплату?

Якщо соціальний робітник виконує норму на ставку, але при цьому обслуговує як платний, так і безоплатний контингент, йому виплачують зарплату як із загального, так і зі спеціального фонду. Пояснимо це докладніше.

Надходження від плати за послуги, які надають терцентри відповідно до їхньої основної діяльності, зараховують до спецфонду кошторису. Вони поповнюють першу підгрупу першої групи власних надходжень відповідно до ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ). У цій нормі вказано також напрямки їх використання. Так, витрачати кошти від платних послуг дозволено на покриття витрат, пов'язаних з організацією й наданням таких послуг.

Згідно з п. 3 Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2005 р. N 268 (далі - Порядок N 268) однією зі складових собівартості платної соціальної послуги є прямі витрати на оплату праці. Отже, при встановленні вартості платної соціальної послуги до її собівартості закладають, зокрема, зарплату соціальних робітників, залучених до надання платних соціальних послуг. Останню обчислюють згідно з Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005р. N 308/519 (далі - Умови N 308/519).

Витрати на оплату праці обчислюють і планують у складі спецфонду залежно від обсягу діяльності. При плануванні таких витрат має бути враховано положення п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2002 р. N 228, яким установлено послідовність планування видатків спецфонду кошторису за рахунок власних надходжень.

При цьому розпорядник бюджетних коштів коригує обсяги взятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов'язаннями зі спецфонду кошторису.

З урахуванням ч. 4 ст. 13 БКУ кошти на зарплату соціальних робітників, враховані у собівартості платної соцпослуги, а також заплановані в кошторисі видатків за спецфондом, спрямовують тільки на оплату праці таких працівників.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Кошти загального фонду кошторису заборонено спрямовувати на забезпечення видатків спецфонду, у тому числі на виплату зарплата працівникам, які надають платні послуги.

Отже, якщо соціальний робітник у межах місячної норми робочого часу обслуговує безоплатний контингент і надає платні соцпослуги, то його зарплату слід розподілити між джерелами фінансування пропорційно до навантаження (відпрацьованого часу), а саме:

- роботу, що виконується на платних умовах, оплатити зі спецфонду;

- роботу з обслуговування безоплатного контингенту оплатити за рахунок коштів загального фонду.

Приклад 1. Соціальний робітник працює на ставку і й обслуговує б осіб у сільській (приміській) місцевості: трьох на безоплатній основі і трьох за плату. Тобто формально він працює на 0,5 ставки за загальним фондом і на 0,5 ставки за спецфондом. Зважаючи на це, йому виплачують зарплату за рахунок кожного джерела пропорційно до навантаження,

Зауважимо: така робота не має будь-яких особливостей щодо оформлення трудових відносин із соціальним робітником. Він є штатним працівником терцентру, який працює за основним місцем роботи на підставі укладеного трудового договору. Просто йому виплачують зарплату із двох джерел (загального та спецфонду кошторису).

Чи можна за обслуговування платного
контингенту встановити доплату?

У Мінсоцполітики попросили роз'яснити такі питання. Якщо соціальний робітник у межах місячної норми робочого часу (без перевищення норми навантаження) обслуговує як безоплатний контингент, так і надає платні соцпослуги, чи є це суміщенням посад? Чи можна за обслуговування платного контингенту працівнику встановити доплату за суміщення посад?

Вважаємо, що в такому випадку встановити доплату за суміщення посад не можна з двох причин.

По-перше, під суміщенням професій (посад) розуміють виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). Як звернуло увагу Мінсоцполітики в листі, що коментується, передумовою для суміщення професій (посад) є наявність у штатному розписі незаповненої посади, що залишається вакантною. За відсутності вакансії суміщення неможливе. Крім того, суміщення передбачає виконання роботи за іншою професією (посадою). Оскільки в нашій ситуації соціальний робітник не виконує додаткову роботу за вакантною посадою й за іншою професією, то про такий спосіб побудови трудових відносин не йдеться.

По-друге, оплачувати роботу соціального робітника за обслуговування платного контингенту шляхом установлення доплати не можна. Адже в собівартості платної соціальної послуги, як зазначалося вище, закладені прямі витрати на зарплату (тобто основна й додаткова заробітна плата, премії, індексація зарплати, матеріальна допомога, оплата відпусток тощо), а недоплата.

Тому, якщо соціальний робітник у межах місячної норми робочого часу (без перевищення норми навантаження) обслуговує не лише безоплатний контингент, але й надає платні соцпослуги, то це не є виконанням додаткової роботи, за яку встановлюють доплату.

Інша справа, якщо в межах основного робочого часу соціальний робітник обслуговує більше громадян, ніж передбачено за нормою. Тоді, як підкреслило Мінсоцполітики, йому може бути встановлено відповідну доплату. Ідеться про доплату за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт).

У разі встановлення цієї доплати пам'ятайте про такі нюанси.

Доплата за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) визначається наявністю одержаної економії за тарифними ставками й окладами, що могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників.

Отже, основною умовою, за якої може бути встановлено доплату за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт), як і при суміщенні професій (посад), є наявність у штатному розписі установи вакантної посади. За відсутності вакансії встановити таку доплату неможливо, оскільки немає ані відповідних тарифних ставок і окладів, ані економії, розрахованої за цими ставками, окладами.

У цьому разі працівник поряд зі своєю основною роботою, закріпленою у трудовому договорі, виконує додаткову роботу за тією ж професією (посадою) протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (зміни). Взагалі-то цей спосіб побудови трудових відносин мало чим відрізняється у питаннях оплати праці від суміщення професій (посад), але при оформленні кадрових та інших документів потрібні точні формулювання.

У разі встановлення соціальному робітникові доплати за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) виникає запитання: до якого посадового окладу встановити таку доплату й за рахунок якого фонду (загального чи спеціального) її виплатити? Пояснимо це на прикладах.

Приклад 2. Соціальний робітник обслуговує 10 громадян у місті з комунальними зручностями (норма на ставку). При цьому 5 із них на безоплатній основі, а інші 5 - за плату. У грудні 2014 року у зв'язку зі звільненням іншого соціального робітника його "довантажують" ще одним підопічним, який обслуговується на безоплатній основі. Додаткову роботу він буде виконувати в основний робочий час.

Приклад 3. Соціальний робітник обслуговує 10 громадян у місті з комунальними зручностями (норма на ставку) на безоплатній основі. У грудні 2014 року у зв'язку зі звільненням іншого соціального робітника його "довантажують" ще одним підопічним, який обслуговується на платній основі. Додаткову роботу він буде виконувати в основний робочий час.

З одного боку, у прикладі 2, оскільки працівника довантажено "безоплатним" підопічним, то доплату потрібно виплатити за рахунок коштів загального фонду, встановивши її до частини посадового окладу, яку працівник отримує за рахунок цього фонду.

З іншого - у такому разі працівник несправедливо втрачає в заробітку, адже розмір доплати буде занижено. Наприклад, якщо б соціальний робітник обслуговував тільки безоплатний контингент і його "довантажили" ще одним таким же підопічним понад норму, то доплату він отримав би від Повного посадового окладу.

Аналогічно виникають питання, якщо працівника "довантажено" громадянами, які обслуговуються за плату.

У прикладі 3 так само неоднозначна ситуація. Як ми зазначали вище, за обслуговування платного контингенту працівник не може отримувати доплату. Тому його зарплату слід розподілити між джерелами фінансування пропорційно до навантаження (оплата за обслуговування одного підопічного за рахунок спецфонду, а за інших - за рахунок загального фонду кошторису). Проте оскільки його навантаження перевищує норму, то йому може бути встановлено доплату за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт за рахунок коштів загального фонду до частини посадового окладу, яку працівник отримує за рахунок цього фонду.

Як ми зазначали вище, умови й розміри оплати праці соціальних робітників терцентрів, у тому числі й залучених до надання платних соціальних послуг, встановлено Умовами N 308/519.

Згідно з п.п. 3.1.2 Умов N 308/519, якщо працівники виконують роботу меншою чисельністю, ніж за встановленими нормами (нормативами), то їм встановлюють доплату за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт у розмірі до 50% посадового окладу працівника за основною посадою.

Конкретний розмір цієї доплати в межах 50% встановлює керівник установи залежно від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваних робіт.

Доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт обчислюється виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника, який йому встановлено у графі 12 тарифікаційного списку (додаток 1 до Умов N 308/519) і відповідно у штатному розписі закладу з урахуванням усіх належних підвищень.

Враховуючи, що ситуації, розглянуті у наведених вище прикладах, усе ж недостатньо врегульовано законодавчо, у таких випадках можна вдатися до інших варіантів, наприклад:

- залучення сторонніх осіб для надання соцпослуг за договорами цивільно-правового характеру (далі - договір ЦПХ);

- оформлення сумісництва із соціальними робітниками терцентру.

Розглянемо обидва випадки докладніше.

Обслуговування платного
контингенту за сумісництвом

Як зазначило Мінсоцполітики в листі, що коментується, якщо соціальний робітник зайнятий наданням платних послуг понад норму його робочого часу й відповідно така робота підлягає оплаті за відпрацьований час, то штатним розписом повинні бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спецфонду.

Тобто, якщо соціальний робітник надає платні послуги за межами свого основного робочого часу, то це є роботою за сумісництвом. Із ним укладають окремий трудовий договір на виконання такої роботи з дотриманням вимог до її виконання та тривалості, визначених постановою КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. N 245.У такому разі зарплату на роботі за сумісництвом працівник отримує повністю за рахунок спецфонду.

Обслуговування платного контингенту
за договором ЦПХ

Договір цивільно-правового характеру - це угода між громадянином та установою на виконання першим певної роботи (надання послуг). При цьому трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство, не виникають. Укладають такий договір відповідно до вимог Цивільного кодексу України (договір підряду на виконання робіт - глава 61, договір про надання послуг - глава 63).

Як стає зрозумілим з листа, що коментується, Мінсоцполітики вважає, що різновидом такого договору може бути договір про надання соціальних послуг.

Відповідно до умов договору громадянин зобов'язується за винагороду надати для установи певні послуги. Порядок оплати визначають у договорі, але винагорода за таким договором має бути розрахована на тих же умовах і в тому ж розмірі, за якими здійснюється оплата праці відповідних штатних працівників. Винагороду за договором виплачують на підставі акта здачі-приймання наданих послуг за КЕКВ 2111 "Заробітна плата".

Однак підкреслимо: договори ЦПХ виключають залучення осіб для надання послуг на постійній основі.

Чи можна збільшити штатну чисельність
працівників за рахунок обслуговування
платного контнгенту?

Відповідь на це запитання однозначна: ні. Пояснимо чому.

Кількість соціальних робітників відділення соціальної допомоги вдома терцентру визначають згідно з розд. 2 Типових штатів N 134 залежно від кількості обслуговуваних громадян (сюди зараховують як безоплатний, так і платний контингент).

Приклад 4. Відділення соціальної допомоги вдома терцентру обслуговує 154 громадянина у місті з комунальними зручностями, у тому числі 4 непрацездатні особи з V групою рухової активності.

Отже, до штатного розпису відділення соціальної допомоги вдома може бути введено:

1) 17 штатних одиниць посади соціального працівника, у тому числі з обслуговування:

а) звичайних громадян:

150 осіб : 10 осіб х 1 шт. од. = 15 шт. од.;

б) непрацездатних осіб з V групою рухової активності:

4 особи : 2 особи х 1 шт. од. = 2 шт. од.

Разом із тим, завідувач (заступник завідувача) відділення соціальної допомоги вдома з урахуванням конкретних факторів, що впливають на обслуговування та якість надання соцпослуг, а саме: стану здоров'я громадянина, його віку, рівня рухової активності, здатності до самообслуговування, місця та умов проживання, наявності транспортного сполучення тощо, може закріпити за соціальним робітником відділення кількість громадян, яких він повинен обслуговувати, інакше:

2) 15,5 штатної одиниці посади соціального робітника:

154 особи : 10 осіб х 1 шт. од. = 15,5 шт. од. У цьому випадку, наприклад, на чотирьох соціальних працівників можуть бути покладені обов'язки з обслуговування 10 непрацездатних громадян, одному з яких установлено V групу рухової активності.

Потім певну кількість соціальних працівників розподіляють для обслуговування громадян як на платній, так і на безоплатній основі. У разі збільшення платного контингенту його включають до загальної кількості обслуговуваних громадян, залежно від якої розраховують кількість штатних одиниць посад соціальних робітників.

Світлана Коновал,
головний спеціаліст відділу оплати праці у бюджетній
сфері Міністерства соціальної політики України