ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
18.03.2014 р.

Справа N 904/5984/13

Про стягнення коштів

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т. Б. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І. (за участю представників сторін: позивача - Л. Д. В., дов. [...]; відповідача - П. М. І., дов. [...]), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову від 18.12.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 904/5984/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 98855,04 грн., встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків за нарахування та списання з особового плати за користування вагонами у сумі 87503,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року (суддя Красота О. І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (головуючий суддя Прудніков В. В., судді Орєшкіна Е. В., Широбокова Л. П.) скасоване. Позовні вимоги задоволено. З Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто 98855,04 грн. збитків та 2965,65 грн. судового збору.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року залишити без змін.

Скаржник посилається на те, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник вважає, що апеляційним судом невірно викладені обставини справи, не в повній мірі досліджено і розглянуто по суті докази, не правильно застосовані норми статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пункти 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, Розділ V Тарифного керівництва N 1.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи взаємовідносини щодо подачі та забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором N ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці" від 06.11.2008 року.

Пунктом 16 Договору передбачено, що збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Відповідно до статті 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Згідно пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 864/5085 розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору.

Судами встановлено, що розрахунки між сторонами у справі здійснюються на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги N ПР/ДН-2-074/НЮп/672а від 28.12.2006 року.

Пунктом 3.2 зазначеного договору передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних первинних документів, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з застосуванням електронного цифрового підпису).

Судами встановлено що у серпні 2012 року на під'їзду колію Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" при станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці в адресу останнього подавалися вагони під вивантаження та навантаження.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 року N 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99 року за N 165/3458, встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Облік часу перебування вагонів на під'їзній колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" проводився ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 NN 04092797, 05092799.

Відповідно до вищевказаних відомостей, ДП "Придніпровська залізниця" за користування вагонами нарахована плата у розмірі 98855,04 грн. Вказана плата списана з особового рахунку Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується переліком, який включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів N 20120906 від 06.09.2012 року.

Підставою для звернення до суду із даним позовом стало те, що позивач вважав, що плата за користування вагонами нарахована відповідачем та списана з його особового рахунку неправомірно, чим позивачу завдано збитків.

Частиною 1 статтею 225 Глави 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 226 Глави 25 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року N 856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за N 1316/9915, встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва N 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума позову складається із плати за користування вагонами по відомостям плати ф. ГУ-46 NN 04092797, 05092799 в сумі 98855,04 грн., яка була нарахована на підставі актів про затримку вагонів ф. ГУ-23а та актів - загальної форми ГУ-23 складених на станціях затримок Тік, Павлопілля, Мудрьона згідно наказів NN 234, 235, 259.

Відповідачем надано до відзиву на позовну заяву, зазначені вище акти ф. ГУ-23а, ГУ-23, накази на затримку вагонів NN 234, 235, 259, Положення зайнятості колій по ст. Кривий Ріг з моменту прибуття спірних вагонів на станцію затримки до моменту закінчення дії наказів на їх затримку.

Судом встановлено, що акти ф.ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника (т. 2, а. с. 44 - 45) підписані лише представниками залізниці.

Посилання на зазначені акти загальної форми, як на підтвердження затримки вагонів на колії станції Кривий Ріг з вини одержувача, зазначені у Положеннях про зайнятість колій (т. 2, а. с. 70 - 78), апеляційний суд відхилив з огляду на те, що їх складено в порушення вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, згідно з яким, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником. Надані позивачем акти загальної форми підписано лише представниками залізниці, тому не можуть служити належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Посилання позивача на п. 3 Правил складання актів, колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованим, оскільки Правила користування вагонами та контейнерами є спеціальною правовою нормою, яка визначає порядок і умови користування вагонами та контейнерами, порядок визначення плати за їх користування. Доводи про те, що на станціях Допоміжна та Кривий Ріг, відсутні повноважні представники вантажоотримувача до уваги не прийняті, оскільки згідно залізничних накладних станцією призначення є станція Кривий Ріг, де і були складені акти загальної форми. Докази виклику представників вантажоотримувача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку визначеному Правилами користування вагонами та контейнерами позивач не надав. Акти загальної форми про відмову в підписанні спірних актів не складались, до справи позивачем не залучено. Не узгодженість сторонами порядку та місця підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника не позбавляє позивача від обов'язку складання актів в порядку, визначеному законодавством, а саме пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами.

Також, представник відповідача надав пояснення (т. 2, а. с. 59 - 65), відповідно до якого для подачі спірних вагонів на колії станції, колії повинні бути вільними протягом мінімального часу у разі затримки на станції Тік - 8 год. 40 хв., на станції Павлопілля - 12 год. 30 хв., на станції Мудрьона - 7 год. 20 хв.

Із Положення про зайнятість колій суд апеляційної інстанції встановив, що по наказам N 234, 235, 259 колія N 6 була вільна з 15:30 год. 29.08.2012 року до 07 год. 30 хв. 30.08.2012 року, (16 годин), з 22 год. 15 хв. 29.08.2012 року до 22 год. 30 хв. 30.08.2012 року (24 год. 15 хв.), колія N 9 була вільна з 10 год. 55 хв. 27.08.2012 року до 19 год. 20 хв. 27.08.2012 року (8 год. 25 хв.), колія N 12 з 00 год. 55 хв. 29.08.2012 року до 15 год. 50 хв. 29.08.2012 року (14 год. 55 хв.), колія N 1б з 15 год. 20 хв. 26.08.2012 року, до 03 год. 35 хв. 27.08.2012 року (12 год. 15 хв.) з 14 год. 30 хв. 01.09.2012 року до 00 год. 10 хв. 02.09.2012 року (9 год. 40 хв.).

Ні доказів неможливості подачі спірних вагонів на ці колії у зазначений час, ні доказів проведення маневрових робіт і обгону локомотива, позивач не надав.

Щодо колії N 1б, то відповідно до ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг - ця колія є також приймально-відправного призначення, у тому числі для парних та непарних вантажних поїздів.

Крім того, спірні вагони простояли на станції затримки протягом 8 діб, тоді як згідно з Положенням про зайнятість колій, в цей період залізниця здійснювала подачу відповідачу під завантаження-вивантаження інших вагонів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено факту неможливості подачі спірних вагонів, затриманих на станціях підходу, впродовж періоду їх затримки і як наслідок нарахування плати за їх користування, за час затримки, були відсутні, а відповідно не було підстав для списання спірних коштів, чим позивачу завдано збитків на суму 86040,36 грн.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що в порушення умов договору та нормативно-правових актів залізницею була неправомірно нарахована та списана з рахунку позивача плата за користування вагонами, що є його збитками в розумінні статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, які підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд також обґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи статті 315 Господарського кодексу України щодо обчислення позовної давності.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі N 904/5984/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя: Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

Л. Рогач