ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
06.02.2014 р. N К/9991/22936/12

Про визнання розпорядження та наказу незаконними і
скасування державної реєстрації наказу

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Сіроша М. В., суддів - Блажівської Н. Є., Усенко Є. А., секретаря - Бовкун В. В. (за участю представників Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" - Л. К. Б., Є. М. В., Міністерства внутрішніх справ України - Г. М. М., Міністерства юстиції України - Ж. М. С.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року (Постанова N 2а-3026/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року (Ухвала N 2а-3026/11/2670) у справі за адміністративним позовом Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, треті особи - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство оборони України, про визнання розпорядження та наказу незаконними і скасування державної реєстрації наказу, встановила:

У березні 2011 року Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда-Україна" (далі - Центр) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) та Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) про визнання незаконним розпорядження КМУ N 2355-р від 29.12.2010 року (далі - Розпорядження N 2355-р) щодо здійснення експерименту з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ та наказу N 590 МВС України від 01.12.2010 року (далі - Наказ N 590) щодо затвердження порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів МВС України та скасування державної реєстрації Наказу N 590.

На обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані Розпорядження N 2355-р та Наказ N 590 суперечать Конституції України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про освіту", Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" та іншим правовим актам, а також міжнародним документам в галузі права людини, які ратифіковані Україною.

16 червня 2011 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року (Ухвала N 2а-3026/11/2670), у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржуване Розпорядження N 2355-р направлене на вирішення організаційно-розпорядчих питань, спрямування і координацію роботи міністерств, є актом організаційно-правового характеру і не впливає на права та інтереси Центру.

Посилання Центру на те, що Наказ N 590 прийнятий на підставі Розпорядження N 2355-р не відповідає матеріалам справи, оскільки, як вбачається з дати прийняття оскаржуваних актів Розпорядження N 2355-р прийняте пізніше Наказу N 590, у зв'язку з чим вони між собою не пов'язані.

Центр звернувся із касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.12.2010 року МВС України прийнятий наказ N 590 "Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів МВС України", яким був затверджений однойменний Порядок відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів МВС України (далі - Порядок) та встановлені вимоги до рівня освіти, віку кандидатів на навчання у вищих навчальних закладів МВС за державним замовленням.

29 грудня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження N 2355-р "Про експеримент з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ" відповідно до якого прийнята пропозиція МВС України щодо здійснення у 2011 році експерименту з організації набору осіб до вищих навчальних закладів МВС України та їх подальшого навчання за програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за схемою "курсант-військовослужбовець-курсант" (далі - експеримент).

Відповідно до ст. 2 та ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" віднесено забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 50 цього Закону Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні Кабінету Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного Розпорядження N 2355-р необхідно зробити висновок, що цей акт не містить норм права, а отже немає нормативно-правового характеру. Натомість, зазначене розпорядження, яке стосується організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, адресоване конкретно визначеним суб'єктам: МВС, Міносвіти, Міноборони, є актом індивідуальної дії організаційно-правового характеру.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Розпорядження N 2355-р прийняте КМ України у межах компетенції та відповідно до законодавства з метою спрямування і координації діяльності міністерств, яким воно адресоване і не порушили права та інтереси Центру та права її членів.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Наказ N 590 за своїм характером є нормативно-правовим. Центром не були надані докази та не доведений факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних правовідносин, на які поширює дію цей акт.

Крім того, відповідно до наказу Центру N 14 від 31.05.2011 року, з 01.06.2011 року ОСОБА_6 прийнята до членства Центру, а з адміністративним позовом до суду Центр звернувся 02.03.2011 року.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила:

Касаційну скаргу Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року (Постанова N 2а-3026/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року (Ухвала N 2а-3026/11/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

М. В. Сірош

Н. Є. Блажівська

Є. А. Усенко