ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
28.01.2014 р. N К/9991/6483/11

Про скасування постанов

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Черпіцької Л. Т., суддів - Розваляєвої Т. С., Маслія В. І., при секретарі - Зубенко Д. В. (за участю представника позивача - Б. Т. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної служби експортного контролю України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі N 2а-13904/09/2670 за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" до Державної служби експортного контролю України про скасування постанов, встановила:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" звернулось з позовом до Державної служби експортного контролю України про скасування постанов N 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182 від 25.04.2009 р. про накладення штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надаючи звіти про використання зазначених разових дозволів фірма "Укрінмаш" не тільки діяла в межах строку передбаченого наказом N 375, а ще й ніяким чином не порушила законодавство у галузі державного експортного контролю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року, позов задоволено. Скасовано постанови про накладення штрафу на Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю від 25.06.2009 за N 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна служба експортного контролю України звернулась з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для здійснення експортних операцій Дочірньому підприємству Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державній госпрозрахунковій зовнішньоторговельній та інвестиційній фірмі "Укрінмаш" було видано 14 дозволів: N 26594400 від 12.06.2008 р., N 26637600 від 11.07.2008 р., N 26623600 від 26.06.2008 р., N 26560301 від 10.04.2008 р., N 26560302 від 10.04.2008 р., N 26560303 від 11.07.2008 р., N 26595500 від 12.06.2008 р., N 26621300 від 26.06.2008 р., N 26668800 від 21.08.2008 р., N 26278303 від 16.05.2008 р., N 26588300 від 30.05.2008 р., N 26711800 від 16.10.2008 р., N 26648800 від 07.08.2008 р., N 26688900 від 19.09.2008 р.

25.06.2009 р. Головою Державної служби експортного контролю України стосовно ДГЗІФ "Укрінмаш" винесено постанови N 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182 про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю. Кожною із постанов на позивача накладається штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн., а всього на суму 170000,00 грн.

Позивач у адміністративному порядку оскаржив вказані постанови, однак відповідач постановами про розгляд скарг N 163/1, 164/1, 165/1, 166/1, 167/1, 168/1, 169/1, 170/1, 171/1, 172/1, 173/1, 174/1, 175/1, 176/1, 177/1, 178/1, 179/1, 180/1, 181/1, 182/1 від 21 жовтня 2009 року скарги ДГЗІФ "Укрінмаш" залишив без задоволення, а постанови про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на відсутність в разових дозволах інформації щодо обґрунтування конкретних термінів подання звітів про використання дозвільних документів, а також на те, що отримані позивачем дозволи підписані посадовими особами відповідача, які не мали повноважень на зміну терміну звітування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (далі - Закон) державний експортний контроль за виконанням кінцевими споживачами в Україні зобов'язань щодо використання у заявлених цілях імпортованих товарів здійснюється на підставі результатів аналізу звітів суб'єктів підприємницької діяльності - кінцевих споживачів про фактичне застосування товарів, а також шляхом проведення планових вибіркових перевірок фактичного використання товарів за призначенням їх кінцевими споживачами. Такі перевірки можуть проводитися уповноваженими посадовими особами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю або утвореними ним з цією метою міжвідомчими контрольними комісіями.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 24 Закону порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому цієї статті, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 25 Закону спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю накладає на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи за порушення, передбачені абзацом дев'ятим статті 24 цього Закону, - в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 830 від 13.06.2007 р., Держекспортконтроль є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю. Держекспортконтроль у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Наказом Державної служби експортного контролю України "Про затвердження форми висновку про можливість проведення переговорів, форм звітів про використання дозвільних документів та встановлення строків звітності" від 21.12.2004 р. N 375 встановлений граничний термін подання звіту про фактичне (часткове) здійснення міжнародної передачі товару на підставі отриманого висновку/дозволу (разового/відкритого/генерального) до Держекспортконтролю України в три місяці з дати закінчення строку дії відповідного дозвільного документа. В окремих обґрунтованих випадках за рішенням Голови Держекспортконтролю України в конкретних дозвільних документах можуть бути встановлені конкретні строки подання звітів.

Наказом Держекспортконтролю України "Про встановлення термінів надання звітів для разових дозволів на міжнародні передачі звітних категорій товарів" від 23.07.2007 р. N 103 визначено, що в окремих випадках, виходячи з міжнародних зобов'язань України, у графі 17 "Особливі умови використання дозволу та додаткова інформація" дозволів на експорт (імпорт) звітних категорій товарів може встановлюватися термін надання звіту про використання дозволу від 15 до 30 днів з дня фактичного відвантаження (отримання) кожної партії товару в залежності від категорії товару або протягом трьох місяців після закінчення дії дозволу (у разі його невикористання, часткового використання).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, дозволи, за якими щодо позивача винесені постанови про накладення штрафу, не містять обґрунтування конкретного (скороченого) строку стосовно подання звітів про використання даних дозволів, а самі дозволи підписані заступником Голови Держекспортконтролю України і не містять посилання на Рішення Голови Держекспортконтролю про встановлення скороченого строку по кожному дозволу. При цьому, в графах 17 вказаних дозволах містяться такі формулювання: "Звіт про використання дозволу надається протягом 30 днів з дня фактичного відвантаження кожної партії товару або протягом трьох місяців після закінчення дії дозволу (у разі його невикористання, часткового використання)".

Крім того, в п. 1 наказу від 21.12.2004 р. N 375 "Про затвердження форми висновку про можливість проведення переговорів, форм звітів про використання дозвільних документів та встановлення строків звітності" зазначено, що в окремих обґрунтованих випадках за рішенням Голови Держекспортконтролю України в конкретних дозвільних документах можуть бути встановлені конкретні строки подання звітів. Проте, вказані дозволи не місять зазначених обставин.

Також, отримані позивачем дозволи підписані посадовими особами відповідача (заступниками Голови Держекспортконтролю України), які не мали повноважень на зміну терміну звітування, оскільки наказом Державної служби експортного контролю України N 28 від 21.03.2008 р. "Про розподіл функціональних обов'язків та ступінь відповідальності заступників Голови Держекспортконтролю України" не передбачено право (обов'язок) заступників вносити зміни в дозволи щодо терміну звітування, і як вбачається з наказу таке право надано Голові Держекспортконтролю України.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано також зазначено, що наказ Державної служби експортного контролю України від 23.07.2007 р. N 103 "Про встановлення термінів надання звітів для разових дозволів на міжнародні передачі звітних категорій товарів" не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731. А наданий відповідачем наказ від 23.10.2009 N 92 "Про скасування наказу Держекспортконтролю від 23.07.2007 N 103 "Про встановлення термінів надання звітів для разових дозволів на міжнародні передачі звітних категорій товарів" та наказ Державної служби експортного контролю України від 05.10.2009 N 86, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.10.2009 за N 994/17010, "Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форм звітів та встановлення строків звітності" прийняті та зареєстровані в Міністерстві юстиції України вже після накладання на позивача штрафів за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю.

Крім того, доказів того, що товари, на які були видані вказані дозволи, належать до звітних категорій товарів, надано не було.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судами, що позивачем строки подання до Держекспортконтролю звітів про використання вказаних разових дозволів порушено не було.

Колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Державної служби експортного контролю України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: