ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
30.01.2014 р. N К/800/39707/13

Про визнання протиправним та скасування припису

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Зайця В. С., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі N 826/26/13-а за позовом приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, встановила:

У грудні 2012 року приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулося в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 14.12.2012 р. N 05/780/п про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зроблені хибні висновки в акті перевірки, щодо порушення позивачем природоохоронного законодавства, що призвело до винесення необґрунтованого припису.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року в задоволення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалене нове рішення про задоволення позову. Визнаний протиправним та скасований припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 14.12.2012 року N 05/780п.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 22.11.2012 р. по 12.12.2012 р. проведена планова перевірка ПрАТ "Фарлеп-Інвест" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів та поводження з відходами і небезпечними хімічними речовинами. При проведенні перевірки встановлені порушення позивачем норм природоохоронного законодавства, а саме: здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без спеціального дозволу, двома дизель-генераторами (Sunlight SIS-100) в порушення ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; ПрАТ "Фарлеп-Інвест" не стоїть на державному обліку у галузі охорони атмосферного повітря в порушення ст. 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", постанови КМУ N 1655 від 13.12.2001 р.; позивач не складає та не подає державну статистичну звітність за формою 2-ТП (повітря) в порушення ст. 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", постанови КМУ N 1655 від 13.12.2001 р.; не призначена відповідальна особа у сфері поводження з відходами в порушення пункту "й" частини 1 ст. 17 Закону України "Про відходи"; не розроблений план організації роботи у сфері поводження з відходами в порушення пункту "к" частини 1 ст. 17 Закону України "Про відходи"; відсутній дозвіл на розміщення відходів та відсутні ліміти на утворення та розміщення відходів на 2012 рік. (Зафіксовані наступні види відходів: люмінесцентні лампи, брухт кабелю, тверді побутові відходи, акумулятори з автотранспорту, оргтехніка) в порушення пункту "а" ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи", ч. 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ПрАТ "Фарлеп-Інвест" не складає та не подає державну статистичну звітність за формою 1 відходи (річна) в порушення пункту "г" ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відходи", п. 5 Порядку, затвердженого постановою КМУ N 2034 від 01.11.99 р.

За результатами перевірки складений акт N 05/1634 від 12.12.2012 р., підписаний позивачем із запереченнями.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища ПрАТ "Фарлеп-Інвест", відповідачем винесений припис від 14.12.2012 р. N 05/780/п.

Згідно припису позивача зобов'язано: відповідно до акту перевірки від 12.12.2012 р. розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, копію наказу та план організаційно-технічних заходів надати відповідачу в термін - 10 днів після одержання акту; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел в термін до 31.12.2012 р.; стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря в термін до 31.12.2012 р.; надати копії статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) до Державної екологічної інспекції в місті Києві в термін до 31.12.2012 р., надалі постійно; призначити відповідальну особу у сфері поводження з відходами в термін до 31.12.2012 р.; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами в термін до 31.12.2012 р.; надати копії статистичної звітності по формі 1 відходи (річна) до Державної екологічної інспекції в місті Києві в термін до 31.12.2012 р., надалі постійно; отримати дозвіл на розміщення відходів на ліміт на утворення та розміщення відходів та надати копію до Державної екологічної інспекції в місті Києві в термін до 31.12.2012 р.

Позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки не встановлені та не доведені порушення природоохоронного законодавства.

Обставини справи сторонами не оспорюються.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послався на ті обставини, що експлуатація позивачем дизель-генераторів можлива лише після отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно діючого законодавства; підприємство повинно проводити інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, шляхом складання та подання звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві до органів статистики, згідно форм затверджених наказом Державного комітету статистики України N 233 від 21.06.2010 р.; оскільки позивач являється утворювачем відходів, які відносяться до різних класів небезпеки, то він повинен мати відповідний дозвіл, однак, у позивача, у порушення вимог чинного законодавства відсутній дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив з того, що оскільки позивачем укладений договір з ТОВ "Екопровайд", яке забезпечує зберігання, збір та подальшу утилізацію на підставі відповідних Ліцензій, позивач є лише замовником отримання відповідних послуг, основним видом його діяльності є надання телекомунікаційних послуг, тому ПрАТ "Фарлеп-Інвест" не є суб'єктом, що здійснює господарську діяльність, пов'язану з необхідністю виконання зазначених в Приписі відповідача вимог.

Колегія суддів, Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності припис від 14.12.2012 р. N 05/780/п про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Відповідно Положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України N 136 від 12.12.2011 р., Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо: виконання запланованих і затверджених, загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання; порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Відповідно абз. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу, (п. 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 7 від 10.02.95 р.).

Таким чином, виходячи з аналізу чинного законодавства, експлуатація позивачем дизель-генераторів (Sunlight SIS-100), можлива лише після отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно абз. 5 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" обов'язком підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря є здійснення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. N 1655, встановлений порядок ведення державного обліку в галузі охорони здоров'я.

Відповідно п. 1 Порядку даний Порядок визначає єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів (далі - об'єкти, які справляють шкідливий вплив).

Згідно п. 4, п. 5 Порядку державний облік включає: взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах. Взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держкомстатом. Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Виходячи з наведених законодавчих норм підприємство зобов'язане проводити інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, шляхом складання та подання звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві до органів статистики, згідно форм, затверджених наказом Державного комітету статистики України N 233 від 21.06.2010 р. "Про затвердження форм державних статистичних спостережень із лісового господарства й охорони навколишнього природного середовища".

З матеріалів справи встановлено, що позивач являється утворювачем відходів, (відпрацьовані люмінесцентні лампи, брухт кабелю, тверді побутові відходи, акумулятори з автотранспорту та комп'ютерна оргтехніка) які відносяться до різних класів небезпеки. Разом з тим, у позивача, у порушення вимог чинного законодавства відсутній дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Стаття 17 Закону України "Про відходи" встановлює обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, а саме: суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; с) мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінетів міністрів України від 03.08.98 р. N 1218, ліміт на утворення відходів-максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях (п. 2). Ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику (п. 3). Ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику (п. 4). Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів (п. 5).

Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів (п. 6). Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів (п. 20). Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснює Держекоінспекція та її територіальні органи (п. 21).

Згідно п. "а" ст. 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються

Статтею 34 Закону України "Про відходи" у встановлено, що усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Жодних доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого органу - позивачем до суду надано не було.

Позивачем та апеляційним судом не наведені докази щодо спростування висновків відповідача відносно порушень у сфері природоохоронного законодавства, встановлених при проведенні перевірки та наведених у приписі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та наведені законодавчі норми колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог

Разом з тим, суд апеляційної інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про наявність підстав задоволення позову та помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права та скасована апеляційним судом помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року скасувати, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: