ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
16.01.2014

N К/800/46636/13

Про скасування вимоги про сплату недоїмки

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі N 805/7797/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги N Ф-850 від 13.05.2013 року про сплату недоїмки у розмірі 1194,03 грн., встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, в якому просив скасувати вимогу N 850 від 13 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 4178,04 грн., як незаконну.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він отримує пільгову пенсію за віком за списком N 1, відповідно частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Скасована вимога управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька N Ф-850 від 13.05.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1194,03 грн.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, здійснює діяльність на умовах сплати єдиного внеску, взятий на облік в УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька, є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком N 1.

Відповідачем сформована та надіслана на адресу позивача вимога N Ф-850 від 13.05.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1194,03 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. ОСОБА_1 не погоджується з вказаною вимогою з тих підстав, що він являється пенсіонером за віком та отримує пільгову пенсію, тому від сплати єдиного податку звільнений.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року N 3609-VI, який набув чинності з 6 серпня 2011 року, ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з серпня 2011 року доповнена ч. 4, згідно якої особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач, як пенсіонер за віком, звільнений від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо правомірності нарахування відповідачем боргу по сплаті єдиного внеску позивачу, який являється пенсіонером за віком з призначенням пенсії на пільгових умовах та займається підприємницькою діяльністю.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року N 2464-VI (далі - Закон N 2464-VI), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон N 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII від 05.11.91 р. (далі - Закон N 1788).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Згідно з пп. 3 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону N 2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст. 6 Закону N 2464 встановлені обов'язки платників єдиного внеску: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком і зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду як платник єдиного внеску; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

З 6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", яким внесені зміни до ч. 4 ст. 4 Закону N 2464. Відповідно до цих змін фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з наведеного зазначеною нормою визначені дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.

Згідно ст. 1 Закону N 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законом N 1058 передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону N 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з абз. 6, 7 ч. 2 ст. 5 Закону N 1058 виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Від сплати єдиного внеску звільняються особи, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону N 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України N 1788 "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Позивачу призначена пенсія за віком із застосуванням ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно ст. 12 наведеного Закону право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років при стажі не менше 25 років, а ст. 13 визначає підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах із скороченням віку передбаченого ст. 12.

Виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняються від сплати за себе єдиного внеску саме особи, якщо вони є пенсіонерами за віком, тобто чоловіки, які відповідно ст. 12 Закону України N 1788 "Про пенсійне забезпечення" та ст. 26 Закону N 1058 досягли 60 років, іншого визначення терміну "пенсіонер" чи пенсіонер за віком законодавчими нормам не передбачено. Таким чином даною законодавчою нормою не передбачене звільнення від єдиного внеску за видами призначених пенсій, а осіб пенсіонерів за віком чи інвалідів, які отримують пенсії незалежно від її виду.

Отже, позивач не є пенсіонером за віком у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати.

Згідно з п. 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 р. N 4-1 "Про Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах" (далі - Постанова) документом, який підтверджує призначення громадянину пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4 Додатка до згаданої Постанови посвідчення є документом, що підтверджує право на одержання пенсії і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплати сум пенсій, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення.

Одночасно відповідно до п. 45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. N 22-1, документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25.03.2004 р.

Отже, наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

З огляду на зазначене, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, які не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про наявність підстав щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги.

Відповідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих та незаконних рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги N Ф-850 від 13.05.2013 року про сплату недоїмки у розмірі 1194,03 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: