Утилізація відпрацьованих моторних мастил:
як не потрапити під відповідальність

(коментар до листа Мінекології
від 23.05.2014 р. N 7/1460-14)

У листі, що коментується, розглядається важлива проблема, пов'язана з порядком проведення утилізації використаних моторних мастил. Зокрема, Мінекології у листі акцентує увагу на тому, що норми Порядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою КМУвід 17.12.2012 р. N 1221 (далі - Порядок N 1221), поширюються і на кінцевих споживачів. До них належать і бюджетні установи, у яких наявні відпрацьовані мастила (оливи), зокрема, які утворюються в результаті діяльності автомобілів.

Відповідно до п. 7 Порядку N 1221 суб'єкт господарювання, в результаті діяльності якого утворилися відпрацьовані мастила (оливи):

- відображає в документах первинного обліку дані щодо придбання мастил (олив), а також дані щодо подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами);

- забезпечує роздільний збір відпрацьованих мастил (олив).

Для всіх суб'єктів господарювання - споживачів мастил (олив) норма збору та утилізації відпрацьованих мастил (олив) встановлюється в розмірі 40% від загального обсягу мастил (олив), які вони використовують (п. 10 Порядку N 1221).

Збір відпрацьованих мастил (олив) здійснюється через мережу стаціонарних та пересувних приймальних пунктів. Роздільний збір відпрацьованих мастил (олив) здійснюється в разі їх використання в різних агрегатах (п. 9 Порядку N 1221).

Мінекології в листі підкреслює, що на споживачів мастил (олив) повною мірою поширюються норми пп. 12, 13, 15 Порядку N 1221, а саме:

- резервуари для відпрацьованих мастил (олив) повинні бути оснащені пристроями для періодичного видалення відстояної води і осаду (п. 12 Порядку N 1221);

- конструкція резервуарів для зберігання відпрацьованих мастил (олив) повинна забезпечувати екологічно безпечне зберігання відпрацьованих мастил (олив), яке унеможливлює проникнення в резервуари води, механічних забруднювачів (п. 13 Порядку N 1221).

Крім того, суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з поводженням з відпрацьованими мастилами (оливами), вживають заходів щодо недопущення (п. 15 Порядку N 1221):

- потрапляння відпрацьованих мастил (олив) у поверхневі та підземні води, ґрунти, а також у каналізаційні системи та в контейнери для збирання побутових відходів;

- викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок здійснення операцій поводження з відпрацьованими мастилами (оливами);

- змішування відпрацьованих мастил (олив) з паливом, охолоджуючими та гальмівними рідинами, розчинниками та іншими подібними речовинами і матеріалами, а також їх захоронения;

- заміни відпрацьованих мастил (олив) у місцях, не призначених для цього, та зливання їх в ємності, які не відповідають нормативним вимогам;

- спалювання відпрацьованих мастил (олив) без наявності ліцензії на їх видалення.

Від себе додамо ось що.

Передача відходів (до яких належать і відпрацьовані мастила (оливи)) з порушенням встановлених правил зберігання, обробки або видалення підприємствам чи організаціям, які не мають відповідного дозволу на проведення таких операцій, тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від 2 до 5 нмдг, тобто від 34 грн до 85 грн (ст. 82-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення; далі - КпАП).

Передбачено також накладання штрафу на посадових осіб від 2 до 5 нмдг (від 34 грн до 85 грн) за змішування чи захоронения відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 82-4 КпАП).

Перевіряють ці питання державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України (ст. 242-1 КпАП) та органи державної санітарно-епідеміологічної служби України (ст. 236 КпАП).

Юридичні особи всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, у тому числі і бюджетні установи, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара, зобов'язані вести облік відходів, пакувальних матеріалів і тари, а також складати статистичну звітність за типовою формою N 1-ВТ, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 p. N 342. Це передбачено, зокрема, п. 5 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою КМУ від 01.11.1999 р. N 2034.

Ліміт на утворення та розміщення відходів бюджетній установі, як правило, отримувати не потрібно, оскільки відповідно до п. 8 Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУвід 03.08.1998 р. N 1218, звільняються від обов'язку отримувати ліміти власники відходів, обсяг яких становить менше 1000 умовних одиниць на рік. Обсяг відходів в умовних одиницях можна розрахувати за формулою, наведеною в п. 8 Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1998 р. N 1360 (далі - Порядок N 1360). Як правило, у звичайної бюджетної установи обсяг відходів не перевищує 1000 умовних одиниць.

Зазначимо також, що в п. 8 Порядку N 1360 йдеться про те, що власники відходів подають щороку через дозвільні центри, центри надання адміністративних послуг декларацію про відходи за формою, зазначеною в додатку 3 до Порядку N 1218. Але на даний момент ця норма застаріла, тому що згідно з новою редакцією Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. N 187/98-ВР декларацію про відходи подають особи, для яких показник загального утворення відходів знаходиться в межах від 50 до 1000. При цьому форму нової декларації має встановити Кабмін, але це ще не зроблено.

І останнє. Бажано мати договір зі спеціалізованою організацією, яка надає послуги, пов'язані зі збором, видаленням, знешкодженням та утилізацією відпрацьованих мастил (оливи), на підставі відповідної ліцензії. На цьому необґрунтовано наполягають контролюючі органи, які наказують за відсутності такого договору сплачувати екологічний податок (див. консультацію в підкатегорії 120.01 ЗІР*).

________

*Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ("ЗІР") ГФС (http://zir.minrd.gov.ua/).

Влада Карпова,
експерт газети "Бухгалтерія: бюджет"