КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Відділ регулювання умов та експертизи праці

Щодо права сумісника на додаткову відпустку

ПИТАННЯ: Зовнішній сумісник працює на 0,5 ставки лікаря-психіатра в психоневрологічному закладі. Робоче місце атестоване. Чи має такий сумісник право на щорічну додаткову відпустку за постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290 (25 днів)?

ВІДПОВІДЬ: Право працівників на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці визначається відповідно до Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679, із змінами).

Відповідно до підрозділу «Психіатричні (психоневрологічні), геріатричні, нейрохірургічні, наркологічні лікувально-профілактичні заклади та установи, відділення, палати та кабінети, а також установи (відділення) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та спеціальні будинки-інтернати для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі» розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» названого Списку лікарю (позиція 25) передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (в тому числі лікарю - керівнику відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта, тривалістю до 25 календарних днів.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно з п. 6 і 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 57/2497 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.

У розрахунок часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінфіну України від 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.06.93 р. за № 76.

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку, в тому числі і щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Це узгоджується також зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною 3 цієї статті передбачено, що за роботи на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Однак слід ураховувати, що під час установлення права сумісників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (ст. 8 Закону України «Про відпустки») в розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються лише дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для відповідної категорії працівників. Тобто працівники, які працюють за сумісництвом і зайняті на відповідних роботах менш як половину встановленої тривалості робочого дня, правом на названу додаткову відпустку не користуються.

Головний спеціаліст,
Тетяна ХОРОМСЬКА

"Праця i зарплата" N 28 (896), 30 липня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214