Неповний робочий час:
Правові варіанти, трудові особливості та нюанси1
У цій статті автор пропонує увазі читачів один із законних варіантів, який дозволяє понизити витрати на оплату праці,- встановлення неповного робочого часу.
Неповний робочий час: визначення, варіанти
Стаття 56 КЗпП України встановлює наступне:
"За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників".
Як випливає з цієї статті, неповний робочий час має меншу, ніж встановлено нормативними актами, тривалість і встановлюється за угодою сторін трудового договору. В якості виключення із загального правила ч. 1 ст. 56 КЗпП України деяким категоріям працівників надано право на встановлення неповного робочого часу (тобто бажання роботодавця у даному випадку до уваги не береться)2
При неповному робочому часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівнику виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу). Автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю підкреслюють, що на практиці частіше говорять про прийняття на роботу не на умовах неповного робочого часу, а на "півставки", "чверть ставки", хоча правильніше було б говорити про прийняття на роботу на умовах роботи протягом половини або чверті встановленої для цієї категорії працівників тривалості робочого часу3.
У Листі N 318/13/116-12 Мшсоцполітики роз'яснило, що неповний робочий час може встановлюватися:
- зменшенням тривалості щоденної роботи;
- зменшенням кількості робочих днів протягом тижня;
- одночасним зменшенням і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів упродовж тижня4.
Для зміни режиму роботи, на думку цього Міністерства, працівник подає відповідну заяву, а роботодавець видає наказ''.
Чим неповний робочий час відрізняється від скороченого
Нагадаємо, що скорочена тривалість робочого часу визначена ст. 51 КЗпП України і в ній же вказані категорії працівників, для яких законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу. Це поняття означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.
Таким чином, неповний робочий час відрізняється від скороченого, передусім, розміром оплати праці: працюєш однаково - отримуєш менше.
Неповний робочий час і зміна істотних умов праці
У свою чергу, і власник має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Правда, при цьому повинна дотримуватися процедура зміни істотних умов праці, що встановлена ч. 3 ст. 32 КЗпП України.
Нагадаємо, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України змінювати істотні умови праці власник має право тільки за наявності змін в організації виробництва та праці Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або відміну неповного робочого часу тощо - працівник має бути попереджений не пізніше ніж за два місяці. Аналогічна думка викладена і в Листі N 195/13/1334.
Попередження - це пропозиція працівнику продовжувати роботу після того, як власник з дотриманням встановленого строку змінить істотні умови праці. Така пропозиція оформляється письмово (зазвичай у вигляді наказу); і при цьому працівник ставить свій підпис, що свідчить про ознайомлення з пропозицією. Якщо працівник відмовиться від пропозиції роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, він підлягає звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Отже, зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у разі зміни в організації виробництва та праці. В зв'язку з цим надзвичайно актуальною є визначення змін в організації виробництва та праці.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що зміни в організації виробництва та праці - це раціоналізація робочих місць, впровадження передових методів та технологій, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму і навпаки тощо (п. 10 Постанови N 9).
Фахівці з трудового законодавства підкреслюють, що це роз'яснення - далеко не повне. В той же час вони звертають увагу на ту обставину, що термін "зміни в організації виробництва та праці" використовується не лише в ч. 3 ст. 32 КЗпП України, але й у ст. 40 КЗпП України. І використовується він в останній статті у значно ширшому розумінні. Це, наприклад, скорочення штату або чисельності працівників, ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства5.
Якщо врахувати вищезгадані нюанси з правового забезпечення встановлення неповного робочого часу без згоди працівника, а також обов'язок попередити працівника не пізніше ніж за два місяці, стає зрозумілим, що в умовах фінансової нестабільності доцільно встановлювати неповний робочий час за згодою сторін. У такому разі роботодавець отримає реальну економію грошових коштів внаслідок зменшення фактично відпрацьованого часу, а працівник збереже свої трудові права.
Неповний робочий час та трудові права
Оплата праці
При неповному робочому часі працю оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ч. 2 ст. 56 КЗпП України). При цьому гарантія на нарахування зарплати в розмірі не менше мінімальної на "неповний" випадок не поширюється. Адже на зарплату в розмірі не менше мінімальної мають право тільки працівники, які виконали повну місячну (годинну) норму праці (ст. 95 КЗпП України).
Фахівці з трудового законодавства нагадують, що сторони трудового договору мають право узгоджувати умову про неповний робочий час, при якому працівнику гарантується мінімальна заробітна плата не повністю, а лише в частині, пропорційній частині неповного робочого часу в повному робочому часі6.
До речі, зі зменшенням заробітку у працівників може виникнути право на ПСП. Тоді бухгалтеру варто перевірити, чи отримував він від працівника відповідну заяву про застосування ПСП. Якщо заява є і працівнику нараховано за місяць менше 1710 грн зарплати, то можна застосувати пільгу.
Відпустка і розрахунок відпускних
Період роботи на умовах неповного робочого часу включають до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку (ст. 82 КЗпП України).
А оскільки робота на умовах неповного робочого часу не тягне будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, то "неповні" працівники мають право на відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які відпрацювали повну норму (ч. 3 ст. 56 КЗпП України). Про це ж повідомляється і в п. 1 Листа N 66/06/186-07.
Якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня, то робочі дні, в які роботу не проводять і за які виплату не здійснюють, виключають з розрахункового періоду при визначенні середньої зарплати для розрахунку відпускних. Таке роз'яснення Мінпраці надало в Листі N 294/13/84-09, посилаючись при цьому на абзац 6 п. 2 Порядку N 100.
Нагадаємо, що відповідно до цієї норми час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
У вказаному Листі Мінпраці уточнило, що такі дні виключаються з розрахункового періоду, тільки якщо робота виконувалася на умовах неповного робочого тижня з не залежних від працівника причин (наказом по підприємству його перевели на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв'язку з неможливістю забезпечити його роботою протягом нормальної тривалості робочого тижня).
У редакційному коментарі до Листа N 294/13/84-09 нами вже підкреслювалося, що не зовсім зрозуміла прив'язка до причин, яку встановило Мінпраці. Вірогідно, незалежно від причин дні, протягом яких людина не працювала і за нею не зберігався заробіток, мають бути виключені з розрахункового періоду.
Відносно додаткової відпустки за особливий характер праці, тобто за ненормова-ний робочий день, в Листі N 174/13/116-07 Мінпраці роз'яснило, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
А ось для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися, відповідно у них є право на отримання додаткової відпустки.
Оплата тимчасової непрацездатності
Працівнику, який працює на умовах неповного робочого дня, для оплати лікарняних обчислюють средньогодинну заробітну плату (п. 15 Порядку N 1266). Цей показник обчислюють шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою в цьому періоді (п. 16 Порядку N 1266).
Розрахунок же лікарняних, якщо працівнику встановлено неповний робочий тиждень і облік відпрацьованого ним часу ведуть у днях, буде іншим. У такому разі використовують показник середньоденного заробітку за п. 14 Порядку N 1266. При цьому згідно з п. 20 Порядку N 1266 і п. 2 Порядки N 439 листок непрацездатності оплачується за робочі дні (години) відповідно до графіку роботи, що припадають на дні хвороби. Тому працюючому неповний робочий тиждень оплачують робочі дні, в які працівник повинен був працювати згідно зі встановленим йому графіком роботи і які припадають на період його тимчасової непрацездатності (про це говориться і в Листі N 262/18/99-09). Наприклад, якщо працівник, який працює неповний робочий тиждень (понеділок, вівторок та середу), хворів з понеділка по п'ятницю, оплаті підлягають тільки три робочі дні.
Страховий стаж (для лікарняних та пенсії)
Нагадаємо, що страховий стаж обчислюють в місяцях, а від нього залежить розмір лікарняних (до 5 років - 60 %, від 5 до 8 - 80 %, більше 8 років - 100 % середнього заробітку).
При цьому якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків (єдиного соціального внеску) менше мінімального страхового внеску (мінімальна зарплата, помножена на ставку ЄСВ), цей період зараховують до страхового стажу пропорційно сплаченим внескам (ч. 3 ст. 7 Закона N 2240). Тому місяці, в яких працівнику нараховували зарплату у розмірі менше мінімальної, не повністю врахують в стажі.
Кожен працівник, зарплата якого зменшується в результаті роботи на умовах неповного робочого часу, повинен знати, що в страховий стаж для призначення пенсії як повний включають тільки місяць, за який сплачені страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску (дорівнює мінімальній зарплаті, помноженій на страховий тариф),- ч. 3 ст. 24 Закона N 1058.
Якщо ж сума ЄСВ, сплачена за певний місяць, виявиться менше мінімального страхового внеску, цей період зараховують в страховий стаж як повний місяць за умови перерахування в ПФУ відповідної доплати, і здійснити її повинен працівник.
Так що робота на умовах неповного робочого часу, безумовно, має не лише свої плюси, але й мінуси
Таке життя...
___________________
1 Стаття люб'язно надана нам журналом "Бухгалтер" N 19 (735) /2014 (передплатний індекс 74201).
2 Це вагітні жінки, жінки, які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда (у тому числі таку, яка знаходиться під опікою), а також жінки, які здійснюють догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.
3 Див. Ротань В. Г, Зуб І.В., Сонін О.Є. Науковч-практичний коментар до законодавства України про працю / Відп. ред. В.Г. Ротань. - 12-і вад., перероб. та доп. - X.; Фактор, 2010. - С. 281.
4 Аналогічні роз'яснення були надані і в Листі N 713/19/71-07.
5 Див. Ротань В. Г, Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Відп. ред. В.Г. Ротань. - 12-і вид., перероб. і доп. - X.: Фактор, 2010. - С 164, 188-189.
6Див. Ротань В. Г, Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Відп. ред. В.Г. Ротань. - 12-і вид., перероб. та доп. - X.: Фактор, 2010. - С. 379.
Список використаних документів
КЗпП України - Кодекс законів про працю України
Закон N 1058 - Закон України від 09.07.2003 p. 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Закон N 2240 - Закон України від 18.01.2001 р. N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням"
Порядок N 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. N 100
Порядок N 439 - Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений Постановою КМУ від 06.05.2001 р. N 439
Порядок N 1266 - Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, затверджений Постановою КМУ від 26.09.2001 р. N 1266
Постанова N 9 - Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"
Лист N 66/06/186-07 - Лист Мінпраці України від 12.03.2007 р. N 66/06/186-07 "Щодо окремих питань трудових відносин"
Лист N 713/19/71-07 - Лист Мінпраці України від 29.03.2007 р. N 713/19/71-07 "Щодо надання роз'яснень деяких норм чинного законодавства в частині захисту прав працівників"
Лист N 174/13/116-07 - Лист Мінпраці України від 04.06.2007 р. N 174/13/116-07 "Щодо щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи"
Лист N 294/13/84-09 - Лист Мінпраці України від 25.05.2009 р. N 294/13/84-09 "Щодо обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток у разі, якщо працівники працювали на умовах неповного робочого тижня"
Лист N 262/18/99-09 - Лист Мінпраці України від 17.09.2009 р. N 262/18/99-09 "Про оплату лікарняного при неповному робочому часі"
Лист N 195/13/1334 - Лист Міністерства соціальної політики України від 15.07.2011 р. N 195/13/1334 "Про неповний робочий час"
Лист N 318/13/116-12 - Лист Міністерства соціальної політики України від 29.08.2012 р. N 318/13/116-12 "Про неповний робочий час та сумісництво"
"Консультант бухгалтера" N 12 (760) 23 червня 2014 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)