Ціна у валюті: як не втратити

Як правильно встановлювати ціну з урахуванням коливань валютного курсу

Питання актуальне, особливо зараз, коли долар щодо гривні "б’є" нові рекорди. На що слід звернути увагу?

1. Цивільний кодекс України

Згідно зі ст. 524 ЦКУ зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто завжди маємо пам’ятати, що ціна у внутрішніх договорах зазначається у гривнях.

Згідно зі ст. 533 ЦКУ якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

2. Господарський кодекс України

Згідно зі ст. 189 ГКУ ціна є істотною умовою господарського договору. Вона зазначається у договорі.

Згідно зі ст. 198 ГКУ грошові зобов'язання учасників господарських відносин мають бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише тоді, коли суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті за законодавством. Зобов'язання, виражені в іноземній валюті, виконуються згідно із законом.

3. Верховний суд України

За змістом статей 524, 533, 627, 628 ЦК, ст. 16 Закону "Про фінансовий лізинг" від 16.12.97 р. N 723/97-ВР положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Нацбанком курсу національної валюти України щодо іноземної (постанова Верховного суду України від 04.07.2011 р. у справі N 3-62гс11; постанова Верховного суду України від 26.12.2011 р. у справі N3-141гс11).

Чим встановлено. Лист Верховного суду від 01.04.2012 р. "Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр."

4. Вищий господарський суд України

Згідно з п. 10 оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу.

Товариство з іноземними інвестиціями звернулося до господарського суду з позовом до підприємства про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

За результатами перегляду судових рішень у справі ВГСУ зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат. І ось чому.

Умовами договору поставки, укладеного товариством з іноземними інвестиціями та підприємством, передбачено розрахунки у доларах США.

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов’язання.

Стаття 627 цього ж Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, хоча сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Ця норма кореспондується з положеннями частини другої ст. 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, розрахований Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.01.2012 р. у справі N 18/113-53/81).

Чим встановлено. Оглядовий лист ВГСУ від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"

5. Мінекономіки України

Мінекономіки України розглянуло лист щодо надання роз'яснення щодо того, чи можуть ціни у договорах на товар у національній валюті України - гривні, а також платежі за товар у національній валюті України - гривні бути пов'язані з курсом іноземних валют.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (п. 2 ст. 524 ЦКУ), але за п. 1 постанови КМУ від 18.12.98 р. N 1998 при формуванні цін обґрунтованим вважається облік витрат у доларовому еквіваленті лише у частині імпортної складової структури ціни.

Частинами 2 і 3 ст. 533 ЦКУ визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. N 15-93 установлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Згідно зі ст. 7 названого Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

На підставі викладеного Мінекономіки вважає, що при визначенні ціни договору сторони можуть встановити її еквівалент в іноземній валюті, однак використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законодавством з цих питань.

Чим встановлено. Лист Мінекономіки України від 20.10.2009 р. N 3804-25/544

Висновки

Що зазначати у договорі? Наведемо декілька прикладів правильного укладання договорів.

Варіант 1. Вартість товарів становить 120 000 грн (у тому числі ПДВ - 20 000 грн), що на час укладення договору еквівалентно 10 000 євро. Оплата проводиться у гривнях. При цьому сума оплати визначається за курсом НБУ на день платежу.

Варіант 2. Ціна на товар може коригуватися, якщо курс гривні змінюється після дати оформлення акта до дати оплати. Тобто головне, щоб оплата у договорі була зафіксована у гривнях, а потім можна визначати еквівалент.

Але тут виникає запитання, не урегульоване законодавчо: як це оформити документально? У нас є лише один регламентований документ - розрахунок коригування.

Викладемо нашу думку. Наприклад, товар відвантажено, виписано накладну (або ТТН). У накладній ціна пов’язана з датою відвантаження товару. Під час оплати курс гривні змінюється. На нашу думку, тоді доцільно провести коригування, переписавши увесь асортимент і щодо кожної позиції пропорційно відобразивши зміну курсу.

Коригування акта. Якщо до оплати курс змінюється, оплачуємо за курсом на день оплати. Відповідно вартість послуг змінюється. Виконуємо коригування до акта, іншими словами, переписуємо його. Тобто відкоригований акт - це повноцінний первинний документ, який містить і місце складання, і номенклатуру, і зміст господарської операції тощо.

Доцільно теж зазначити, на підставі якого пункту договору виконано коригування.