Розраховуємо ліміт на ремонт основних засобів у 2014 році

Про те, що ремонт основних засобів в податковому обліку лімітується - відомо усім платникам податку на прибуток. Отже, на початку кожного календарного року платникам податку на прибуток, як мінімум, необхідно розрахувати цей ліміт, щоб потім використовувати його на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів.

Ліміт на ремонт та поліпшеня основних засобів - це сума, яку платник податків зможе включити до складу витрат для цілей податкового обліку, у звітному (податковому) році.

Порядок використання вказаного ліміту на ремонт або перевищення його у звітному році регламентують п. 146.11 і п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України.

Так, сума витрат, пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих в концесію чи створених (побудованих) концесіонером в розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податків до складу витрат (п. 146.12 ст. 146 розд. IIІ ПК України).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що призводять до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного податкового року, з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, відносно якого здійснюється ремонт та поліпшення (п. 146.11 ст. 146 розд. ПІ ПК України).

Отже, відображення в податковому обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів залежить від декількох факторів, зокрема:

- чи були у підприємства основні засоби на початок звітного періоду (року);

- ремонтуються впродовж звітного року власні чи орендовані основні засоби.

При цьому не має принципового значення, ремонтувалися і покращувалися основні засоби підприємством самостійно або із залученням сторонніх організацій.

Таким чином, для правильного відображення в податковому обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, платнику податків необхідно буде:

- визначити сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного (податкового) року;

- розрахувати ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів у розмірі 10 % на 2014 рік;

- визначити порядок обліку використання вказаного ліміту в поточному році;

- встановити алгоритм включення до первісної вартості основних засобів перевищення вказаного ліміту.

Паралельно відзначимо, що для цілей податкового обліку до поліпшення основних засобів відноситься як поточний, так і капітальний ремонт, витрати на проведення якого в межах ремонтного ліміту можна включати до податкових витрат.

Порядок визначення сукупної балансової вартості усіх
груп основних засобів на початок звітного року

Перш ніж розраховувати базу для обчислення ліміту на ремонт та поліпшення у 2014 році звернемо увагу читачів нате, що лімітуються витрати на ремонт не всіх необоротних активів, а тільки основних засобів

Приміром, витрати, які здійснюються для підтримки нематеріальних активів в придатному для використання стані, враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у складі інших витрат (пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 розд. ПІ ПК України).

Балансова вартість основних засобів та інших необоротних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, визначувана як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки та сумою накопиченої амортизації (пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Для розрахунку балансової вартості груп основних засобів необхідно керуватися правилами визначення балансової вартості, передбаченими ПК України. Якщо ж вартість основних засобів відображається в бухгалтерському обліку, але не амортизується в податковому обліку відповідно до положень ПК України, такі основні засоби не повинні включатися до сукупної балансової вартості груп основних засобів.

Звідки брати дані про сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів на початок звітного року?

Передусім платнику податку на прибуток необхідно визначитися з групами основних засобів, які включаються до сукупної балансової вартості для визначення вказаного ліміту. Нагадаємо, що класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів наведена у ст. 145 розд. III ПК України (табл. 1).

Таблиця 1

Дані бухгалтерського обліку з основних засобів можуть служити тільки орієнтиром для цілей податкового обліку, оскільки при всьому бажанні суб'єкта господарювання наблизити бухгалтерський облік до податкового розбіжностей уникнути все одно не вдасться.

Отже, платникам податку на прибуток необхідно вести аналітичний облік з усіх об'єктів та груп основних засобів, які підлягають амортизації в податковому обліку. Способи, за допомогою яких можна здійснити такий облік, у кожного суб'єкта господарювання будуть своїми (індивідуальними). Одні платники податків можуть вести такий облік у спеціальній програмі на забалансових рахунках, інші - в додатках до інвентарних карток обліку основних засобів, треті - у спеціальній електронній таблиці тощо.

Умовний приклад розрахунку сукупної балансової вартості по групам основних засобів, що підлягають амортизації станом на 01.01.2014 р. у платника податків "А", наведемо в табл. 2. Припустимо, що первісна вартість основних засобів за даними податкового обліку вище по деяким групам на вартість ремонтів та поліпшень (що перевищує 10-відсотковий ліміт), яка в бухгалтерському обліку була віднесена до складу поточних витрат, а в податковому обліку збільшила первісну вартість основних засобів.

Таблиця 2

Для достовірнішого обліку сукупної балансової вартості основних засобів на початок року, платник податків може конкретизувати дані з основних засобів і скласти таблицю в розрізі не лише груп, але й об'єктів основних засобів, також вказати норму амортизації, рахунок або субрахунок на який відноситься амортизація в бухгалтерському обліку, рік введення в експлуатацію, періоди ремонтів (поліпшень), підрозділ де знаходиться об'єкт тощо.

Також, аналізуючи норми п. 146.11 та п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України необхідно звернути увагу на те, що в них дещо по-різному визначена база для обчислення одного і того ж ліміту на ремонт.

У одному випадку йдеться просто про сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів на початок звітного року (п. 146.12), в іншому ж (п. 146.11) - сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного податкового року.

Тобто, в розд. III ПК України вживаються вирази як просто "основні засоби", так і "основні засоби, що підлягають амортизації". Проте, з даних табл. 1 ми бачимо, що різниця між "основними засобами" і "основними засобами, що підлягають амортизації" є і до того ж істотна.

Цілком очевидно, що балансову вартість основних засобів, що не підлягають амортизації, недоречно використовувати для цілей обчислення ліміту на ремонт, оскільки відсутність в п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України безпосередньої згадки (які підлягають амортизації", - це лише звичайна друкарська помилка законодавця, яка нівелюється іншою нормою - п. 146.11 ст. 146 розд. III ПК України.

Якщо на початок звітного періоду підприємство не мало власних основних засобів, то уся сума витрат, пов'язана з виконанням ремонтних робіт, збільшує балансову вартість відповідної групи, тобто групи, до якої відноситься об'єкт, що був у ремонті.

При реорганізації підприємства порядок визначення бази для розрахунку ліміту на ремонт основних засобів має свої особливості.

Згідно з пп. 153.15. п. 153.15 ст. 153 розд. IIІ ПК України об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включаються до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження акту передачі і підлягають амортизації в порядку, визначеному ПК України.

При визначенні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, які можна включити до складу податкових витрат при реорганізації підприємства, 10-відсотковий ліміт обчислюється виходячи з сукупної балансової вартості основних засобів підприємства-правонаступника на початок звітного року

До складу вартості основних засобів, що амортизується, включається вартість ремонтів та поліпшень не лише власних основних засобів, але й орендованих, до того жпооб'єктно (п. 146.1 ст. 146 розд. III ПК України).

Така вартість у орендаря виникає у тому випадку, коли сума ремонту перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації (у тому числі орендованих), на початок звітного податкового року'з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, відносно якого здійснюються ремонт та поліпшення.

За нормами п. 146.1 ст. 146 розд. III ПК України у орендаря на балансі враховується тільки вартість ремонтів орендованих основних засобів, оскільки орендар не враховує балансову вартість об'єкту оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Вартість ремонтів та/або поліпшень, що перевищує 10-відсотковий ліміт, амортизується орендарем як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься відремонтований об'єкт оперативної оренди (лізингу) або концесії, починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання таких витрат як окремого об'єкту амортизації.

Важливо пам'ятати, що в податковому обліку відповідно до п. 144.1 ст. 144 розд. III ПК України амортизації підлягають не самі основні засоби, а витрати на їх придбання, самостійне виготовлення та проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення, які формують балансову вартість основних засобів.

Отже, при безоплатному отриманні основних засобів у платника податку на прибуток відсутні витрати на їх придбання, тому в податковому обліку нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні засоби підприємство права не має.

Проте в п. 144.1 ст. 144 розд. III ПК України, виключення відносно амортизації безоплатно отриманих основних засобів. Так, підлягає амортизації для цілей податкового обліку:

- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і тепло-забезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів;

- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи побудованих за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України або під гарантії Кабінету Міністрів України, при виконанні зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

- вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

- вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону N 2624.

Витрати на поліпшення (ремонт) усіх безоплатно отриманих основних засобів, що перевищують 10-відсотковий ліміт, з метою оподаткування підлягатимуть амортизації в загальному порядку.

Таким чином, для обчислення ліміту на ремонт основних засобів до сукупної балансової вартості основних засобів на початок звітного року включається:

- залишкова вартість власних основних засобів (розраховується як різниця між їх первісною вартістю з урахуванням переоцінки та сумою накопиченої амортизації);

- залишкова вартість ремонтів та поліпшень орендованих основних засобів (що перевищила 10-відсотковий ліміт);

- залишкова вартість ремонтів та поліпшень основних засобів, отриманих безоплатно;

- вартість основних засобів, отриманих правонаступником в процесі реорганізації. Якщо реорганізація проведена впродовж звітного податкового періоду, то правонаступник зможе врахувати вартість отриманих в процесі реорганізації основних засобів для обчислення ліміту на ремонт тільки станом на початок наступного звітного року.

До сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, з якої розраховується 10-відсотковий ліміт, не включається вартість:

- земельних ділянок (на них амортизація не нараховується);

- невиробничих основних засобів;

- безоплатно отриманих основних засобів;

- орендованих об'єктів основних засобів, отриманих в оперативну оренду (вони беруть участь в розрахунку 10-відсоткового ремонтного ліміту у орендодавця);

- виведених з експлуатації основних засобів (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та з інших причин) станом на 01.01.2014 p.;

- залишкова вартість тимчасової податкової різниці з основних засобів станом на 01.01.2014 р.

Визначення суми ремонтного ліміту

Для визначення суми ліміту на ремонт та поліпшення основних засобів на поточний рік необхідно загальну суму балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації за даними податкового обліку, розраховану станом на 1 січня звітного року, помножити на 10 %.

В межах отриманої величини платник податку на прибуток має право на включення витрат, понесених на ремонт або поліпшення основних засобів до складу витрат відповідного звітного періоду.

Приклад 1. Використовуючи дані табл. 2, розрахуємо 10-відсотковий ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів на 2014 рік: 794 192 грн х 10% = 79 419,20 грн.

Отже, у 2014 році платник податків "А" має право віднести до складу витрат вартість ремонтів та поліпшень основних засобів на суму, що не перевищує 79 419,20 грн.

Якщо вартість ремонтів та поліпшень у 2014 році перевищить вказану суму, вона відноситься на збільшення балансової вартості об'єктів основних засобів, щодо яких здійснювався ремонт та/або поліпшення.

Якщо здійснюється ремонт об'єкту основних засобів, строк використання яких збіг і залишкова вартість якого досягла ліквідаційної вартості, то частина вартості

ремонту/поліпшень такого основного засобу у сумі, що перевищує віднесену на витрати, враховується платником як окремий об'єкт основних засобів відповідної групи з подальшою амортизацією в загальному порядку. На жаль, мінімальні строки експлуатації для основних засобів до цих "нових" об'єктів доведеться застосовувати наново.

Не використаний впродовж звітного року ліміт на ремонт основних засобів на наступний рік не переходить.

Витрати на ремонт або поліпшення малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) незалежно від суми не відносяться на збільшення вартості відповідного об'єкту, а в повній сумі включаються до податкових витрат. Пов'язано це з тим, що МНМА це не зовсім основні засоби як в бухгалтерському, так і в податковому обліку, а тільки їх "підгрупах (Такий висновок міститься в консультації Інформаційно-довідкового ресурсу від 05.10.2011 p.).

Нюанси визначення ремонтного ліміту
при консолідованій сплаті
податку на прибуток

З метоьо визначення суми консолідованого податку на прибуток платник податків веде узагальнюючий облік витрат і відповідно має право включити до складу витрат кошти, пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів, у сумі, яка не перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів підприємства на початок року, визначеної в консолідованій податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Для визначення податкових зобов'язань філії, основні засоби якої покращувалися, у складі витрат цієї філії повинні відображатися суми витрат на ремонт та поліпшення основних засобів в розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості її основних засобів на початок року

При розподілі суми консолідованого податку між філіями загальна сума витрат не співпаде з витратами підприємства в консолідованій декларації. У зв'язку з цим підприємство веде окремий податковий облік витрат в цілому не підприємству для складання консолідованої декларації і окремий облік цих показників філіями для визначення своєї частки в консолідованому податку.

Порядок використання ремонтного фонду в поточному році

Чинна редакція п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України передбачає віднесення витрат, пов'язаних з ремонтом, без конкретизації звітного податкового періоду, в якому платник податків має право на такі витрати. Тобто, період для визначення фактичного розміру 10-відсоткового ліміту необхідно визначати за загальновстановленими правилами.

Так, усі витрати (крім витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були понесені (п. 138.5 ст. 138 розд. III ПК України).

До складу витрат на поліпшення (ремонти) основних засобів потрапляють усі витрати, пов'язані з ремонтом/поліпшенням об'єкту, включаючи матеріали, заробітну плату працівників, зайнятих ремонтами основних засобів з нарахованими на неї сумами єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), амортизацію інших основних засобів, за допомогою яких проводився ремонт або поліпшення тощо.

Тобто, витрати на оплату праці та оплату щорічних (основної та додаткової) відпусток працівникам, зайнятими на роботах з ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшень основних засобів, а також суми ЄСВ, нараховані на такі виплати, включаються до загальної суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, і відповідно обліковуються в податковому обліку платника податків.

Саме така загальна сума ремонтних витрат і порівнюється в податковому обліку з 10-відсотковим ремонтним лімітом, після чого відповідно відноситься або на податкові витрати, або на збільшення первісної вартості відремонтованого об'єкту основних засобів.

Витрати на поліпшення (ремонт) основних засобів враховуються при визначенні об'єкту оподаткування залежно від призначення основних засобів:

- у складі загальновироб-ничих витрат, якщо було проведене поліпшення (ремонт) основних засобів загальнови-робничого призначення;

- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування і управління підприємством, якщо було проведене поліпшення (ремонт) основних засобів загальногосподарського використання;

- у складі витрат на збут, якщо було проведене поліпшення (ремонт) основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг тощо.

Загальновиробничі витрати відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до П(С)БО п. 138.8 ст. 138 розд. III ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних за-гальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнані доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 розд. III ПК України).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку (п. 135.5 ст. 138 розд. III ПК України).

У зв'язку з тим, що витрати на ремонт (поліпшення) основних засобів, включені до собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг, відображаються у складі витрат

одночасно з отриманням доходу від їх реалізації, то при контролі за використанням таких витрат в межах ліміту поточного звітного (податкового) періоду неможливо відстежити їх хронологію.

Припустимо, що в поточному році може реалізовуватися продукція (роботи, послуги), виготовлена в попередніх звітних періодах, тому частку ремонтних витрат у складі такої продукції просто нереально було б визначити. Як можна вгадати скільки можна буде віднести витрат на ремонт основних засобів у 2014 році, якщо такий ремонт здійснювався, приміром, у 2013 або 2012 році? Та ніяк. Адже для того, щоб у 2014 році враховувати частку ремонтів, проведених в попередніх періодах, необхідно, щоб їх сума, як мінімум, там була врахована. А як же суму ремонтів (поліпшень) відносити до складу собівартості, якщо період реалізації взагалі невідомий.

Неможливо також відносити витрати на ремонт (поліпшення) основних засобів загальновиробничого значення до складу собівартості не виготовленої, а реалізованої продукції, тому що це суперечить порядку визначення собівартості продукції як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Тобто, витрати на ремонт основних засобів загально-виробничого значення необхідно контролювати і відображати в податковому обліку тільки у момент їх здійснення.

Отже, незважаючи на те що при ремонтах виробничих і загальновиробничих основних засобів, включених у виробничу собівартість, ремонтні витрати (в межах 10-відсоткового ліміту) формують податкові витрати лише в періоді реалізації продукції, одночасно з відображенням доходу від такої реалізації, але моментом безпосереднього використання ремонтного ліміту (повного або часткового) у такому разі слід вважати тільки момент здійснення ремонтних витрат (відображених по дебету рахунків 23, 91), а не момент продажу продукції покупцям.

Приклад 2. Ремонт виробничого обладнання проведено в жовтні 2014 року на суму 5489 грн (в межах 10-відсоткового ліміту), а продукцію, виготовлену на такому обладнанні, буде реалізовано у січні 2015 року, то понесені ремонтні витрати попадуть до податкових витрат у січні 2015 року, а ось саме використання 10-відсоткового ремонтного ліміту (повністю або частково) припадає в даному випадку на жовтень 2014 року.

Якщо ж контролюючі органи заперечуватимуть проти такого підходу, то нехай наведуть алгоритм відображення витрат на ремонт основних засобів (в межах 10 %) за виготовленою продукцією навіть виходячи з вже наявних даних і обґрунтують такі дії нормами ПК України. Не зможуть доказати.

Загалом, ПК України містить дві норми, які неможливо виконати одночасно. Це п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України, який передбачає безумовне віднесення витрат на ремонт в межах 10 % до складу витрат звітного періоду, і п. 138.4 ст. 138 розд. III ПК України, який зобов'язує витрати на ремонт, що включаються до собівартості продукції/робіт, відносити до податкових витрат по даті визнання доходів від продажу такої продукції/ робіт. Ці дві норми в частині віднесення ремонтів до податкових витрат суперечать одна одній.

У цій ситуації платник податків може прийняти рішення використовувати виключно правила п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України і відносити до податкових витрат звітного періоду витрати на ремонти в межах 10 відсоткового ліміту, не зважаючи на норми п. 138.4 ст. 138 розд. III ПК України.

Попутно візначимо, що платник податків не має права витрати на поліпшення основного засобу відразу включати в його первісну вартість за наявності невикористаного 10-відсоткового ліміту і нараховувати амортизацію на збільшену вартість покращеного об'єкту.

Оскільки у більшості платників податків звітний період з податку на прибуток дорівнює календарному року, то цілком закономірно, що при перевищенні 10-відсоткового ліміту їм найвигідніше в першу чергу збільшувати вартість відремонтованих основних засобів з найбільшою нормою амортизації, а ось ремонт основних засобів з низькою нормою амортизації- відображати в межах 10-відсоткового ліміту.

При всьому тому платникам податків не надано права самостійно (на власний розсуд) визначати черговість використання ліміту ремонтів (поліпшень) по об'єктам основних засобів. Використання 10-відсоткового ліміту повинно проводитися тільки в хронологічному порядку відносно проведених ремонтів (поліпшень).

Документальне підтвердження витрат на ремонт основних засобів

Нормами ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, признаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів (п. 138.2 ст. 138 розд. III ПК України).

Для документального підтвердження проведення будь-якого виду ремонту необхідно:

- вивести об'єкт основних засобів з експлуатації на підставі наказу керівника;

- скласти акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма ОЗ-2), типова форма якого затверджена Наказом N 352.

Якщо ремонт виконує стороння організація, підприємство - платник податків повинен обґрунтувати вартість робіт з ремонту об'єкту основних засобів актом виконаних робіт та іншими документами (розрахунком, кошторисом, калькуляцією тощо).

Нагадаємо, що у разі виведення об'єкту з експлуатації (консервації) нарахування податкової амортизації щодо нього припиняється з місяця, наступного за місяцем виведення об'єкту з експлуатації на період проведення модернізації, реконструкції, дообладнання, і поновлюється починаючи з місяця, наступного за місяцем повернення об'єкту до експлуатації (пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, пункти 146.2 і 146.15 ст. 146 розд. III ПК України).

Приклад 3. У підприємства "Р" ліміт на ремонт основних засобів на 2014 рік склав 47 300 грн. У 2014 році проведено ремонт (поліпшення) об'єктів основних засобів на суму 52 750 грн, у тому числі (у хронологічному порядку):

- автомобіль Audi AG - на суму 15 000 грн;

- будівля офісна - на суму 30 000 гри;

- автомобіль ВАЗ 21013 - на суму 5000 грн (орендований);

- комп'ютер- на суму 1500 грн;

- ксерокс - на суму 800 грн;

- принтер - на суму 450 грн.

Вартість ремонтів основних засобів, здійснених за рахунок ремонтного ліміту, включає наступні об'єкти:

- автомобіль Audi AG - на суму 15 000 грн;

- будівля офісна - на суму 30 000 грн;

- автомобіль ВАЗ 21013 - на суму 2300 грн (орендований).

Вартість ремонтів основних засобів, що перевищує встановлений 10-відсотко-вий ліміт складе 5450 грн (52 750 - 47 300).

Таким чином, первісна вартість основних засобів у підприємства "Р" буде збільшена з наступних об'єктів:

- автомобіль ВАЗ 21013 - на суму 2700 грн (орендований);

- комп'ютер- на суму 1500 грн;

- ксерокс - на суму 800 грн;

- принтер - на суму 450 грн.

Вартість ремонтів та/або поліпшень орендованого автомобіля ВАЗ 21013, що перевищує 10-відсотковий ліміт, амортизується орендарем як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься відремонтований об'єкт оперативної оренди (лізингу), починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання таких витрат як окремого об'єкту амортизації.

Якщо в попередньому році щодо орендованого автомобіля вже був створений окремий об'єкт основних засобів, то суму перевищення (у нашому прикладі 2700 грн) логічно було б віднести на його ж збільшення, а новий об'єкт в другий раз створювати не треба. Правда, в ПК України про це прямо не сказано, і не виключено, що контролюючі органи наполягатимуть, щоб щорічно створювалися нові об'єкти, оскільки в кожному випадку встановлюватиметься новий мінімальний строк експлуатації і нарахування амортизації віддалятиметься за часом.

В результаті застосування такої процедури створення орендарями об'єктів основних засобів, що підлягають амортизації, може скластися ситуація, коли вартість ремонтів окремих об'єктів буде менше 2500 грн, тобто менше критерію, щодо якого визначаються основні засоби.

Що платнику податків робити в цій ситуації?

В цьому випадку платник-орендар повинен керуватися безпосередньо п. 146.19 ст. 146 розд. III ПК України і нараховувати амортизацію безпосередньо на вартість створеного об'єкту основних засобів.

В принципі протиріччя з ПК України в цій ситуації немає. Адже вартість об'єкту оренди у орендодавця - це тільки одна частина одного і того ж об'єкту основних засобів, а друга - обліковується у орендодавця. У загальній сумі такий об'єкт за вартістю цілком відповідає вимогам ПК України.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 2624 - Закон України від 21.10.2010 p. N 2624-VI "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності "

Наказ N 352 - Наказ Мінстату України від 29.12.1995 р. N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку"

"Консультант бухгалтера" N 4 (752) 17 лютого 2014 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)