ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Москаленко та інші проти України"

(Заява N 1270/12 та 249 інших заяв)

від 18 липня 2013 року

Стислий виклад рішення

Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією.

Деякі заяви були вилучені з реєстру справ у зв'язку з тим, що заявники померли та жоден з їхніх спадкоємців не виявив бажання надалі підтримувати заяву. Ще одна заява була визнана неприйнятною на підставі явної необґрунтованості.

Щодо решти заяв - Європейський суд, враховуючи свою усталену практику щодо розгляду справ за скаргами на тривале невиконання рішень національних судів, встановив порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією та протоколами до неї.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно

1. "Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 1, та вилучити їх з реєстру справ відповідно до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції.

2. Оголошує неприйнятйми заяви, наведені у Додатку 2.

3. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 3.

4. Оголошує прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 3, за пунктом 1 статті 6, статею 13 Конвенції та за статею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятною.

5. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

6. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.

7. Постановляє, що

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти."