МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ
05.06.2013 N 317

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 червня 2013 р. за N 1071/23603

Про затвердження Вимог до роботодавців стосовно
забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно
вибухонебезпечних середовищах

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" наказую:

1. Затвердити Вимоги до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Внести його до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Міністр Е. Ставицький

Затверджено
Наказ Міністерства енергетики
та вугільної промисловості України
05.06.2013 N 317

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 червня 2013 р. за N 1071/23603

Вимоги
до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання
робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах

I. Сфера застосування

1.1. Ці Вимоги встановлюють механізм створення безпечних умов праці у робочих зонах, де існує потенційна можливість виникнення вибухонебезпечного середовища під час виконання робіт.

1.2. Ці Вимоги поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, діяльність яких пов’язана з потенційною можливістю виникнення вибухонебезпечного середовища.

1.3. Дія цих Вимог не поширюється на:

суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виготовлення, оброблення, застосування, зберігання і транспортування вибухових і хімічно нестійких речовин;

гірничодобувні підприємства, призначені для видобування твердої, рідкої чи газоподібної мінеральної речовини;

заклади охорони здоров’я, де газоповітряні суміші використовуються для лікування людей;

експлуатацію обладнання, що працює на газоподібному паливі, відповідно до Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 856;

використання транспортних засобів, яке регулюється міжнародними договорами України.

1.4. Терміни, що застосовуються у цих Вимогах, вживаються у таких значеннях:

безпечна експериментальна максимальна щілина (БЕМЩ) - максимальний проміжок між фланцями оболонки обладнання, крізь який не передається вибух з оболонки в навколишнє середовище.

вибухонебезпечне середовище - суміш повітря з горючими газами, парою, туманами, горючим пилом, у якій за наявності джерела запалювання вибухає весь об’єм суміші;

горючі (займисті) гази - гази, які утворюють у повітрі при нормальному тиску суміші, що сприяють поширенню полум’я в детонаційному чи дефлаграційному режимі або можуть горіти в повітрі в дифузійному режимі при витіканні струменем (факельне горіння);

горюча пара - пара горючої рідини, яка у суміші з повітрям утворює пароповітряне вибухонебезпечне середовище;

горюча рідина - рідина, здатна запалюватись від джерела і самостійно горіти після його видалення;

горючий туман - краплі горючої рідини, що перебувають у завислому стані у повітрі і здатні утворити вибухонебезпечне середовище;

горючий пил - дрібні завислі у повітрі частинки твердої речовини, здатні за певної концентрації створити вибухонебезпечне пилоповітряне середовище;

джерело запалювання - відкрите полум’я, тліюча речовина, розпечені предмети, електричні розряди, теплові прояви хімічних реакцій і механічних дій, іскри від удару або тертя, ударні хвилі, електромагнітні випромінювання;

нижня і верхня концентраційні межі поширення полум’я - відповідно мінімальна і максимальна концентрації горючої речовини у повітрі, нижче і вище яких вибух не відбувається навіть за наявності джерела запалювання (далі - НКМ і ВКМ);

потенційно вибухонебезпечне середовище - середовище, у якому за умови недотримання вимог щодо величини БЕМЩ та допустимих концентрацій горючих речовин у повітрі може виникнути вибухонебезпечне середовище;

температура самозаймання - найнижча температура речовини, за якої виникає її займання без стороннього впливу.

II. Обов’язки роботодавців щодо запобігання небезпеці
виникнення вибуху і зменшення його шкідливого впливу

2.1. Роботодавець повинен забезпечити проведення спеціального навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб та інших працівників під час прийняття на роботу та в процесі їх трудової діяльності відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за N 1148/8469.

2.2. Роботодавець зобов’язаний вжити технічних і організаційних заходів для запобігання вибухам у такій послідовності за пріоритетністю:

запобігання виникненню вибухонебезпечного середовища;

запобігання виникненню джерел запалювання;

запобігання досягненню і перевищенню нижньої концентраційної межі поширення полум’я;

застосування вибухозахищеного обладнання, група вибухозахисту якого має відповідати категорії імовірної вибухонебезпечної суміші за величиною БЕМЩ, а температурний клас - групі імовірної вибухонебезпечної суміші за температурою самозаймання, відповідно до класифікації вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою і відповідного вибухозахищеного обладнання (додаток 1).

2.3. Для запобігання виникненню вибухонебезпечного середовища необхідно:

застосовувати герметичне виробниче обладнання;

застосовувати робочу і аварійну вентиляцію;

відводити і видаляти вибухонебезпечні суміші та ізолювати речовини, здатні їх утворити, з урахуванням показників їх вибухонебезпечності, наведених у додатках 2-4 до цих Вимог.

контролювати склад повітряного середовища, не допускати досягнення нижньої концентраційної межі поширення полум’я горючих газів і парів горючих рідин та наближення до цієї межі;

не допускати нашарування пилу горючих речовин.

2.4. Для запобігання виникненню джерела запалювання необхідні:

регламентація виконання вогневих робіт;

недопущення нагрівання обладнання до температури самозаймання вибухонебезпечного середовища;

застосування матеріалів, що не створюють іскор у разі удару;

застосування засобів захисту від атмосферної і статичної електрики, блукаючих струмів, струмів замикання на землю тощо;

застосування вибухозахищеного обладнання з урахуванням класифікації вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою і відповідного вибухозахищеного обладнання;

застосування швидкодіючих засобів захисного вимикання електрообладнання;

обмеження інтенсивності електромагнітного та інших випромінювань;

усунення небезпечних теплових проявів хімічних реакцій і механічних дій;

запобігання контактам несумісних речовин відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009.

2.5. Для обмеження шкідливого впливу вибуху на випадок, якщо він станеться, незважаючи на зазначені вище запобіжні заходи, роботодавець повинен передбачити:

застосування мінімально необхідної для технологічного процесу кількості здатних створити вибухонебезпечне середовище речовин;

застосування вогнеперепон, гідрозатворів, водяних і пилових заслонів, інертних газових або пилових завіс;

застосування обладнання, розрахованого на тиск вибуху;

розміщення вибухонебезпечних виробничих зон у захисних кабінах;

захист обладнання від руйнування у разі вибуху за допомогою пристроїв аварійного скидання тиску (запобіжних мембран і клапанів);

захист приміщень від руйнування шляхом улаштування легкоруйнівних перегородок і стінок, що межують з відкритим простором;

застосування систем активного придушення вибуху;

застосування засобів попереджувальної сигналізації;

застосування автоматичних установок пожежогасіння і пожежних сигналізацій та автоматичних систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

2.6. Роботодавець повинен визначити рівень небезпеки, обумовлений потенційною можливістю виникнення вибухонебезпечного середовища, з урахуванням:

імовірності виникнення вибухонебезпечного середовища і тривалості його існування;

імовірності виникнення джерела запалювання, в тому числі електричного розряду;

особливостей використовуваних матеріалів, технології робіт, устаткування, їх можливої взаємодії;

особливостей приміщень, у яких можливе виникнення вибухонебезпечного середовища, зокрема наявності переходів в інші приміщення.

2.7. Роботодавець повинен провести класифікацію робочих приміщень залежно від імовірності виникнення вибухонебезпечного середовища і розподілити їх за зонами з урахуванням класифікації вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою і відповідного вибухонебезпечного обладнання.

Біля входу у приміщення, в яких існує небезпека виникнення вибухонебезпечного середовища, або на вхідних дверях необхідно розмістити напис "Вибухонебезпечна зона класу ___" та знаки заборони і попереджувальні знаки відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року N 1262, а всередині таких приміщень мають бути на видному місці розміщені плани-схеми евакуації людей на випадок вибуху та інструкції щодо дій персоналу під час евакуації з приміщення у разі вибуху.

2.8. Електрообладнання, що застосовується в приміщеннях, у яких існує небезпека виникнення вибухонебезпечного середовища, необхідно вибирати з урахуванням класифікації вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою і відповідного вибухонебезпечного обладнання.

2.9. Якщо в одному приміщенні виконуються роботи працівниками різних підприємств, роботодавець, на підприємстві якого проводяться роботи, здійснює заходи, передбачені пунктами 2.3 і 2.4 розділу II цих Вимог, з метою запобігання вибуху.

2.10. В інструкції з охорони праці підприємства роботодавець повинен передбачити окремий розділ для врегулювання питання захисту від вибуху, який, зокрема, має містити:

визначення і оцінку небезпеки виникнення вибуху;

класифікацію приміщень за імовірністю виникнення вибухонебезпечного середовища;

перелік робочих зон, роботи в яких проводяться відповідно до письмових інструкцій з безпеки, розроблення яких організовує роботодавець;

опис заходів для запобігання вибуху в приміщеннях, у яких можливе виникнення вибухонебезпечного середовища для кожного робочого місця;

опис пристроїв, призначених для вибухобезпечної експлуатації обладнання (засобів робочої і аварійної вентиляції, вогнеперепон, гідрозатворів, водяних і пилових заслонів, інертних газових і пилових завіс);

опис застосованих знаків безпеки і попереджувальної сигналізації;

заходи, спрямовані на обмеження наслідків вибуху в разі його виникнення;

опис методів гасіння пожежі із запобіганням можливості повторного вибуху.

Розділ інструкції з охорони праці підприємства, яким врегульовано питання захисту від вибуху, підлягає перегляду у випадках змін технології ведення робіт, заміни обладнання, зокрема вентиляційного, змін в організації робіт, розширення виробництва або конверсії.

Роботодавець повинен врахувати у цьому розділі результати оцінювання небезпеки вибуху на підприємстві, положення чинних нормативних документів та стандартів, що стосуються питань вибухобезпеки.

Роботодавець повинен організувати нагляд за дотриманням працівниками вимог вибухобезпеки, викладених у зазначеному розділі.

2.11. Перевірки стану вибухобезпеки у виробничих приміщеннях здійснюються відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року N 826 "Про затвердження Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за N 1531/20269.

2.12. Роботодавець відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року N 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за N 226/20539, зобов’язаний забезпечити видачу нарядів-допусків до виконання робіт підвищеної небезпеки у потенційно вибухонебезпечних робочих приміщеннях, а також до виконання робіт, які в сукупності з іншими роботами можуть призвести до виникнення вибухонебезпеки (вивільнення горючих речовин, виникнення джерела запалювання тощо) (далі - наряд-допуск).

2.13. Роботодавець повинен відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511, забезпечити проведення спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників, що працюють у потенційно вибухонебезпечному середовищі, належним методам запобігання вибуху і способам дій, якщо вибуху уникнути не вдалось.

2.14. У приміщеннях, де існує небезпека виникнення вибухонебезпечного середовища, необхідно забезпечити:

безперебійну роботу обладнання і систем захисту, які у випадку перебоїв у поданні енергії повинні залишатись у робочому стані;

можливість ручного вимикання джерел енергії для зупинки обладнання і відключення систем захисту, що спрацьовують автоматично у разі відхилення від нормальних умов роботи, якщо це не знизить рівень безпеки; до цієї операції можуть бути допущені тільки працівники, що мають належну підготовку і досвід;

у випадку спрацювання пристроїв автоматичної зупинки - швидке і безпечне розсіювання накопиченої енергії шляхом відведення на землю, виведення продуктів вибуху за межі робочого середовища.

2.15. Якщо у приміщенні можливе виникнення суміші кількох горючих газів, парів, туману або видів пилу горючих речовин, слід застосовувати захисні засоби і заходи, які відповідають захисту від вибуху найбільш вибухонебезпечної суміші.

2.16. У запобіжних заходах проти небезпеки вибуху необхідно враховувати імовірність розряду статичної електрики, якщо працівники або середовище здатні створити або переносити заряд. Працівників слід забезпечити захисним одягом і спеціальним взуттям, виготовленим з матеріалу, що не створює електростатичного заряду, відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за N 446/15137.

Обладнання або його частини, здатні накопичувати електростатичний заряд, повинні бути належним чином заземлені.

2.17. Будь-яке проникнення чи/або виділення горючих газів, пари, туману або горючого пилу необхідно ліквідувати, горючі речовини відвести у навколишній простір, або ізолювати безпечним способом, або знешкодити.

2.18. Цех, технологічне обладнання, системи захисту, допоміжні з’єднувальні пристрої допускається вводити в експлуатацію тільки в тому випадку, якщо вони можуть бути безпечно використані в умовах вибухонебезпечного середовища.

2.19. Роботодавець повинен вжити всіх заходів для того, щоб у випадку, коли вибух все ж таки стався, він був керованим, його поширення було мінімальним і локалізувалось на одному робочому місці і обладнанні. На робочих місцях необхідно вжити заходів для зниження до мінімуму небезпеки фізичного впливу вибуху на працівників.

2.20. Роботодавець повинен забезпечити одержання працівниками оптичного та/або звукового попередження і видалення працівників з небезпечної зони до моменту, коли може статись вибух.

2.21. Необхідно забезпечити наявність засобів евакуації і стан перебування їх у готовності, щоб у випадку небезпеки працівники могли залишити небезпечну зону швидко й безпечно.

2.22. Роботодавець повинен забезпечити розроблення і впровадження на підприємстві плану заходів на випадок нещасних випадків, а у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій - організувати їх розслідування відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232, та за результатами розслідування розробити і затвердити план заходів щодо запобігання подібним випадкам та аваріям.

2.23. Під час здійснення заходів з ліквідації наслідків аварій і аварійних ситуацій роботодавець повинен додержуватися вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009, та забезпечити виконання заходів, передбачених Правилами техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року N 557, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 3 вересня 2007 року за N 1006/14273.

Директор департаменту промислової безпеки,
охорони праці, цивільного та фізичного захисту,
трудової та соціальної політики О.М. Онищенко

Додаток 1
до Вимог до роботодавців стосовно
забезпечення безпечного виконання
робіт у потенційно вибухонебезпечних
середовищах (пункт 2.2)

Класифікація
вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або
з парою і відповідного вибухозахищеного обладнання

Таблиця 1

Категорії вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою

Таблиця 2

Групи вибухонебезпечних сумішей повітря з газами або з парою

Таблиця 3

Класифікація вибухонебезпечних зон

Таблиця 4

Класифікація вибухонебезпечності приміщень, суміжних з вибухонебезпечною зоною

Таблиця 5

Підгрупи вибухозахищеного обладнання відповідно до категорії вибухонебезпечної суміші

Таблиця 6

Температурні класи обладнання групи II

Додаток 2
до Вимог до роботодавців стосовно
забезпечення безпечного виконання
робіт у потенційно вибухонебезпечних
середовищах (пункт 2.3)

Таблиця

Категорії і групи
вибухонебезпечності повітряних сумішей
вибухонебезпечних речовин

Додаток 3
до Вимог до роботодавців стосовно
забезпечення безпечного виконання
робіт у потенційно вибухонебезпечних
середовищах (пункт 2.3)

Таблиця

Нижня і верхня концентраційні межі
поширення полум’я горючих газів і парів горючих рідин
(за температури 20 °С)

Додаток 4
до Вимог до роботодавців стосовно
забезпечення безпечного виконання
робіт у потенційно вибухонебезпечних
середовищах (пункт 2.3)

Таблиця

Температура
самозаймання і нижня концентраційна межа поширення
полум’я пилу горючих речовин