Директива 2001/77/ЄС
Європейського Парламенту та Ради
"Про створення сприятливих умов продажу електроенергії,
виробленої з відновлюваних енергоджерел, на внутрішньому
ринку електричної енергії"
від 27 вересня 2001 року
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Враховуючи положення Договору про створення Європейського Співтовариства, і, зокрема Статтю 175 (1) даного Договору,
Враховуючи пропозицію від Комісії (1),
Враховуючи висновок Комітету із соціально-економічних питань (2),
Враховуючи висновок Комітету з питань Регіонів (3),
Діючи у відповідності із процедурою, викладеною в Статті 251 Договору (4),
_______________
(1) Офіційний Журнал N C 311 E, 31.10.2000 р., стор. 320, та Офіційний Журнал N C 154 E, 29.5.2001 р., стор. 89.
(2) Офіційний Журнал N C 367, 20.12.2000 р., стор. 5.
(3) Офіційний Журнал N C 22, 24.1.2001 р., стор. 27.
(4) Висновок Європейського Парламенту від 16 листопада 2000 р. (Офіційний Журнал N C 223, 8.8.2001 р., стор. 294), Спільна позиція Ради від 23 березня 2001 р. (Офіційний Журнал N C 142, 15.5.2001 р., стор. 5) та Рішення Європейського Парламенту від 4 липня 2001 р. (ще не опубліковане в Офіційному Журналі). Рішення Ради від 7 вересня 2001 р.
Беручи до уваги, що:
(1) Потенціал для використання відновлювальних енергоджерел у Співтоваристві наразі використовується не повністю. Співтовариство визнає як пріоритетний захід потребу стимулювання відновлювальних енергоджерел, враховуючи, що їх використання сприяє захисту довкілля та самодостатньому розвитку. Крім того, це може також створювати робочі місця в регіонах, мати позитивний вплив на соціальну єдність, сприяти надійності енергопостачання та дати змогу швидше досягти цілей Кіотського Протоколу. Тому існує необхідність забезпечити, щоби цей потенціал ліпше використовувався в рамках внутрішнього ринку електрики.
(2) Створення сприятливих умов для електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, має високий пріоритет у Співтоваристві, як окреслюється в Білій Книзі про Відновлювальні Джерела Енергії (що в подальшому іменується "Білою Книгою"), із причин забезпечення надійності та диверсифікації енергопостачання, захисту довкілля та соціально-економічної єдності. Її було схвалено Радою в її постанові від 8 червня 1998 року про відновлювальні джерела енергії (5) та Європейським Парламентом у його постанові про Білу Книгу. (6)
_______________
(5) Офіційний Журнал N C 198, 24.6.1998 р., стор. 1.
(6) Офіційний Журнал N C 210, 6.7.1998 р., стор. 215.
(3) Збільшення споживання електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, становить важливу частину пакета заходів, потрібних для дотримання Кіотського Протоколу до Рамкової Конвенції ООН про кліматичні зміни, та будь-якого пакета політичних рішень для виконання подальших зобов'язань.
(4) Рада у своїх висновках від 11 травня 1999 року та Європейський Парламент у своїй постанові від 17 червня 1998 року про електричну енергію з відновлювальних енергоджерел (7) запросили Комісію подати конкретну пропозицію в рамках Співтовариства щодо доступу електроенергії, виробленої з відновлювальних енергоджерел, на внутрішній ринок електрики (8), підкресливши, що обов'язкові й амбітні цілі відновлювальної енергетики на національному рівні є суттєвими для отримання результатів та досягнення цілей Співтовариства.
_______________
(7) Офіційний Журнал N C 210, 6.7.1998 р., стор. 143.
(8) Офіційний Журнал N C 378, 29.12.2000 р., стор. 89.
(5) Для забезпечення збільшення проникнення на ринок електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, у середньостроковому плані, слід вимагати від усіх держав-членів установити національні індикативні цільові показники споживання електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел.
(6) Ці національні індикативні цільові показники мають бути послідовними з будь-якими національними зобов'язаннями, зробленими як частина зобов'язань щодо кліматичних змін, які взяло на себе Співтовариство згідно з Кіотським Протоколом.
(7) Комісія має оцінювати, якою мірою держави-члени просуваються в напрямі досягнення своїх національних індикативних цілей та якою мірою ці національні індикативні цілі є послідовними із глобальним індикативним цільовим показником, який становить 12% від валового внутрішнього енергоспоживання до 2010 року, зважаючи, що зазначений у Білій Книзі індикативний цільовий показник в 12% для Співтовариства в цілому до 2010 року надає корисні керівні вказівки щодо збільшення зусиль на рівні Співтовариства, а також у державах-членах, при цьому пам'ятаючи про потребу відображати різні національні обставини. Якщо це буде необхідним для досягнення згаданих цілей, Комісія має подати пропозиції до Європейського Парламенту та Ради, які можуть включати примусові цільові показники.
(8) Там, де як джерело енергії вживаються відходи, держави-члени повинні дотримуватися чинного законодавства Співтовариства щодо утилізації відходів. Застосування цієї Директиви ні в якому разі не обмежує визначень, окреслених у Додатку 2a та 2b до Директиви Ради N 75/442/ЄЕС від 15 липня 1975 року про відходи (9). Підтримка для відновлювальних енергоджерел має бути узгодженою з іншими цілями Співтовариства, зокрема, із додержанням ієрархії при утилізації відходів. Тому згідно з майбутньою системою підтримки для відновлювальних енергоджерел не слід стимулювати спалювання невідокремлених комунальних відходів, якщо таке стимулювання підривало б ієрархію.
_______________
(9) Офіційний Журнал N L 194, 25.7.1975 р., стор. 39. Директива з останніми змінами та доповненнями Рішенням Комісії N 96/350/ЄК (Офіційний Журнал N L 135, 6.6.1996 р., стор. 32).
(9) Визначення біомаси, що використовується в цій Директиві не обмежує вживання іншого визначення в національному законодавстві, для цілей, інших ніж ті, що встановлені у цій Директиві.
(10) Ця Директива не вимагає від держав-членів визнавати придбання гарантії походження від інших держав-членів або відповідного придбання електрики як внесок у виконання зобов'язання щодо національних квот. Проте, із метою сприяння торгівлі електрикою, виробленою з відновлювальних енергоджерел, та збільшення прозорості для здійснення споживачем вибору між електрикою, виробленою з відновлювальних, і електрикою, виробленою з невідновлювальних енергоджерел, гарантія походження такої електрики є необхідною. Схеми для гарантії походження самі по собі не припускають права отримувати вигоду від національних механізмів підтримки, створених у різних державах-членах. Важливо, щоби всі форми електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, охоплювалися такими гарантіями походження.
(11) Важливо чітко відрізняти гарантії походження від обмінних зелених сертифікатів.
(12) Потреба в державній підтримці на користь відновлювальних енергоджерел визнається в керівних документах Співтовариства щодо Державної допомоги захисту довкілля (10), які, серед інших варіантів, враховують потребу розглядати зовнішні витрати на генерування електрики як внутрішні. Проте, такої державної підтримки й надалі стосуватимуться правила Договору про створення ЄС, та, зокрема, Статті 87 і 88 даного Договору.
_______________
(10) Офіційний Журнал N C 37, 3.2.2001 р., стор. 3.
(13) Потрібно встановити юридичні рамки для ринку відновлювальних енергоджерел.
(14) Держави-члени управляють різними механізмами для підтримки відновлювальних енергоджерел на національному рівні, включаючи схеми зелених сертифікатів, інвестиційної допомоги, звільнення від податків або зниження податкових ставок, податкового відшкодування та прямої цінової підтримки. Одним із важливих засобів для досягнення мети цієї Директиви є гарантування належного функціонування цих механізмів до введення в дію рамкової схеми Співтовариства із метою збереження довіри інвесторів.
(15) Ще надто передчасно вирішувати в рамках всього Співтовариства стосовно схем підтримки, з огляду на обмежений досвід із національними схемами та на нинішню відносно низьку частку електрики, виробленої за схемами цінової підтримки з відновлювальних джерел у Співтоваристві.
(16) Проте, після достатнього перехідного періоду, необхідно адаптувати схеми підтримки до внутрішнього ринку електрики, що розвивається. Тому є слушним, щоби Комісія відстежувала ситуацію та подавала звіт про досвід, набутий при застосуванні національних схем. Якщо це буде необхідним, Комісія має, у світлі висновків цього звіту, зробити пропозицію щодо рамок Співтовариства стосовно схем підтримки виробництва електроенергії з відновлювальних енергоджерел. Згадана пропозиція має сприяти досягненню національних індикативних цілей, бути сумісною із принципами внутрішнього ринку електрики та враховувати характеристики різних джерел відновлювальної енергії, разом із технологічними й географічними відмінностями. Вона має також стимулювати використання відновлювальних енергоджерел в ефективний спосіб та бути простою, а одночасно якомога ефективнішою, зокрема, щодо витрат, а також включати достатні перехідні періоди, принаймні в сім років, зберігати довіру інвесторів і уникати нецільових витрат. Цей рамковий механізм дав би змогу електроенергії з відновлювальних енергоджерел конкурувати з електроенергією, виробленою з невідновлювальних енергоджерел, та обмежив би витрати для споживача, при цьому зменшуючи, в середньостроковому плані, потребу в громадській підтримці.
(17) Збільшення проникнення на ринок електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, дозволить економію завдяки росту масштабів, тим самим знижуючи витрати.
(18) Важливо використовувати міцність ринкових сил і внутрішнього ринку та зробити електрику, вироблену з відновлювальних енергоджерел, конкурентоздатною та привабливою для європейських громадян.
(19) Допомагаючи розвиткові ринку відновлювальних енергоджерел, необхідно врахувати позитивний вплив на сприятливу можливість для регіонального й місцевого розвитку, експортні перспективи, соціальну єдність та нагоди для створення робочих місць, особливо, що стосується малих і середніх підприємств та незалежних енерговиробників.
(20) Слід враховувати специфічну структуру галузі відновлювальних енергоджерел, особливо при перегляді адміністративних процедур щодо отримання дозволу на будівництво станцій, які вироблятимуть електрику з відновлювальних енергоджерел.
(21) За певних обставин неможливо повною мірою забезпечити передачу та розподіл електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, без негативного впливу на надійність і безпеку системи електромереж, а тому гарантії у цьому контексті можуть включати фінансову компенсацію.
(22) Витрати на приєднання нових виробників електрики з відновлювальних енергоджерел мають бути об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, при цьому слід належним чином враховувати вигоду, яку впроваджені генератори приносять для електромереж.
(23) Оскільки загальні цілі запропонованого заходу не можуть достатньою мірою досягатися державами-членами, але можуть, із причини масштабу чи наслідків заходу, ліпше досягатися на рівні Співтовариства, то Співтовариство може вживати заходи у відповідності із принципом додатковості, як його окреслено в Статті 5 Договору. Проте, їхнє детальне виконання слід залишити державам-членам, дозволяючи тим самим кожній державі-члену вибирати режим, який найліпше відповідає її конкретній ситуації. Відповідно до принципу пропорційності, як його окреслено у згаданій Статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення згаданих цілей,
ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
Мета
Метою цієї Директиви є стимулювання збільшення частки відновлювальних енергоджерел у виробництві електрики на внутрішньому ринку та створення базису для структури майбутнього Співтовариства щодо цього.
Стаття 2
Визначення термінів
Для цілей цієї Директиви застосовуються наступні визначення:
(a) "відновлювальні енергоджерела" означають невикопні відновлювальні джерела енергії (вітрова, сонячна, геотермальна енергія, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, болотного газу, газу каналізаційно-очисних станцій та біогазів);
(b) "біомаса" означає біорозкладну фракцію продуктів, відходів та осадів від сільського господарства (включаючи рослинні й тваринні речовини), лісової та спорідненої з нею промисловості, а також біорозкладну фракцію промислових і комунальних відходів;
(c) "електрика, вироблена з відновлювальних джерел енергії" означає електрику, вироблену станціями, які вживають лише відновлювальні джерела енергії, а також пропорційну частку електрики, вироблену з відновлювальних енергоджерел гібридними станціями, які разом із тим уживають традиційні енергоджерела, що включає відновлювальну електрику, яка вживається для заповнення акумуляційних систем, але виключає електрику, яка виробляється в результаті роботи акумуляційних систем;
(d) "споживання електрики" означає національний обсяг виробництва електрики, включаючи її виробництво для власних потреб, плюс імпорт, мінус експорти (валове національне споживання електрики).
Крім того, застосовуються визначення термінів у Директиві N 96/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 грудня 1996 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електрики (11).
_______________
(11) Офіційний Журнал N L 27, 30.1.1997 р., стор. 20.
Стаття 3
Національні індикативні цільові показники
1. Держави-члени вживають відповідні заходи для заохочення росту споживання електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, відповідно до національних індикативних цілей, про які йдеться у параграфі 2. Ці заходи повинні бути пропорційними меті, що має переслідуватися.
2. Не пізніше ніж 27 жовтня 2002 року та через кожні п'ять років потому, держави-члени приймають і публікують звіт, що встановлюватиме національні індикативні цілі для майбутнього споживання електрики, виробленої з відновлювальних джерел енергії, виражені в процентних показниках від обсягу споживання електрики, на наступні 10 років. У звіті також окреслюються заходи, вжиті або заплановані на національному рівні, для досягнення цих національних індикативних цілей. Для встановлення цих цілей до 2010 року, держави-члени:
- враховують вихідні значення, надані в Додатку,
- забезпечують сумісність цільових показників із будь-якими національними зобов'язаннями, які взяло на себе Співтовариство згідно з Кіотським Протоколом до Рамкової Конвенції ООН про кліматичні зміни.
3. Держави-члени публікують, у перший раз не пізніше ніж 27 жовтня 2003 року, а потому через кожні два роки, звіт, який включає аналіз успішності при задоволенні національних індикативних цілей, враховуючи, зокрема, кліматичні фактори, що, ймовірно, впливатимуть негативно на досягнення згаданих цілей, і який показує, якою мірою вжиті заходи узгоджуються з національним зобов'язанням щодо кліматичних змін.
4. На підставі звітів держав-членів, про які йдеться у параграфах 2 та 3, Комісія оцінює, якою мірою:
- держави-члени просунулися в напрямі досягнення своїх національних індикативних цілей,
- ці національні індикативні цілі узгоджуються із глобальним індикативним цільовим показником, який становить 12% від валового національного енергоспоживання до 2010 року, та, зокрема, з індикативною часткою електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, у 22,1% від сумарного електроспоживання в Співтоваристві до 2010 року.
Комісія публікує свої висновки у звіті, у перший раз не пізніше ніж 27 жовтня 2004 року, а потому через кожні два роки. Цей звіт супроводжується, якщо це доцільне, пропозиціями для Європейського Парламенту та Ради.
Якщо звіт, про який йдеться в другому підпараграфі, дійде висновку, що національні індикативні цілі, із причин необгрунтованості та/або невідповідності новим науковим доказам, ймовірно, будуть співпадати з глобальним індикативним цільовим показником, то ці пропозиції спрямовуються, у слушній формі, на національні цільові показники, включаючи можливі примусові цільові показники.
Стаття 4
Схеми підтримки
1. Не обмежуючи положень Статей 87 і 88 Договору, Комісія оцінює застосування механізмів, які вживаються у державах-членах, відповідно до яких виробник електрики, на підставі нормативів, що видаються державними органами влади, одержує пряму або непряму підтримку, та які могли б мати наслідки обмеженої торгівлі, на підставі того, як згадані механізми сприяють цілям, що окреслюються в Статтях 6 та 174 Договору.
2. Комісія, не пізніше 27 жовтня 2005 року, подає добре документований звіт про досвід, набутий при застосуванні та співіснуванні різних механізмів, про які йдеться в параграфі 1. У звіті оцінюється успішність, включаючи економічну ефективність, схем підтримки, про які йдеться в параграфі 1, щодо стимулювання споживання електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, відповідно до національних індикативних цілей, про які йдеться у Статті 3(2). Цей звіт, за необхідністю, супроводжується пропозицією щодо рамкового механізму Співтовариства стосовно схем підтримки виробництва електроенергії з відновлювальних енергоджерел,
Будь-яка пропозиція щодо рамкового механізму має:
- сприяти досягненню національних індикативних цілей;
- бути сумісною із принципами внутрішнього ринку електрики;
- враховувати характеристики різних джерел відновлювальної енергії, разом із технологічними й географічними відмінностями;
(a) стимулювати використання відновлювальних енергоджерел в ефективний спосіб та бути простою, а одночасно якомога ефективнішою, зокрема, щодо витрат;
(b) включати достатні перехідні періоди для національних систем підтримки, принаймні в сім років, і зберігати довіру інвесторів.
Стаття 5
Гарантія походження електрики,
виробленої з відновлювальних енергоджерел
1. Держави-члени забезпечують, не пізніше 27 жовтня 2003 року, щоб походження електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел, могло гарантуватися як таке, в межах значення цієї Директиви, відповідно до об'єктивних, прозорих і недискримінаційних критеріїв, викладених кожною державою-членом. Вони забезпечують, щоб з цією метою гарантія походження видавалася у відповідь на запит.
Держави-члени можуть призначати один чи більше компетентних органів, незалежних від діяльності з генерування та розподілу електрики, для нагляду за видачею таких гарантій походження.
2. Гарантія походження має:
- зазначати енергоджерело, з якого було вироблено електрику, відмічаючи дати й місця виробництва, а у випадку з гідроелектричним устаткуванням, указувати його потужність;
- служити тому, щоб давати змогу виробникам електрики з відновлювальних енергоджерел довести, що електрика, яку вони продають, виробляється з відновлювальних енергоджерел у межах значення цієї Директиви.
4. Такі гарантії походження, видані відповідно до параграфа 2, мають взаємно визнаватися державами-членами як виключний доказ положень, про які йдеться у параграфі 3. Будь-яка відмова визнавати гарантію походження за такий доказ, зокрема, з причин, що стосуються запобігання обману, повинна базуватися на об'єктивних, прозорих і недискримінаційних критеріях. У разі відмови визнати гарантію походження, Комісія може примусити сторону, яка відмовляється, визнати її, зокрема, з огляду на об'єктивні, прозорі й недискримінаційні критерії, на яких базується таке визнання.
5. Держави-члени або компетентні органи приводять у дію слушні механізми для забезпечення того, щоби гарантії походження були точними й надійними, а також вони окреслюють у звіті, про який йдеться в Статті 3(3), вжиті ними заходи щодо забезпечення надійності системи гарантій.
6. Після консультацій з державами-членами, Комісія розглядає у звіті, про який йдеться в Статті 8, форму та методи, яким могли би слідувати Країни-Члени при гарантуванні походження електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел. За необхідності, Комісія пропонує Європейському Парламенту та Раді прийняти спільні правила в цьому відношенні.
Стаття 6
Адміністративні процедури
1. Держави-члени або компетентні органи, призначені державами-членами, оцінюють існуючі законодавчо-нормативні рамки стосовно дозвільних процедур або інших процедур, викладених у Статті 4 Директиви N 96/92/ЄС, які застосовуються до електростанцій, що виробляють електрику з відновлювальних енергоджерел, з метою:
- зниження нормативних і ненормативних бар'єрів для збільшення виробництва електроенергії з відновлювальних енергоджерел;
- погодження і прискорення процедур на відповідному адміністративному рівні, а також
- забезпечення, щоб правила були об'єктивними, прозорими й недискримінаційними, та повністю враховували особливості технології різноманітних відновлювальних енергоджерел.
2. Держави-члени публікують, не пізніше 27 жовтня 2003 року, звіт про оцінку, про який йдеться в параграфі 1, указуючи, де це доцільне, які заходи було вжито. Метою цього звіту є надання, де це доцільне, у контексті національного законодавства, вказівки щодо етапу, досягнутого, зокрема, щодо:
- координації між різними адміністративними органами стосовно термінів, одержання та розгляду заяв про надання дозволів;
- складання можливих керівних документів для діяльності, про яку йдеться в параграфі 1, і здійснення прискореної процедури планування для виробників електрики з відновлювальних енергоджерел, а також
- призначення органів влади, які мають діяти як посередники у суперечках між органами влади, що відповідають за видачу дозволів, та заявниками, що бажають отримати дозволи.
3. Комісія у звіті, про який йдеться в Статті 8, та на підставі звітів від держав-членів, про які йдеться в параграфі 2 цієї Статті, оцінює найкращу практику для досягнення цілей, про які йдеться в параграфі 1.
Стаття 7
Питання, що стосуються системи мереж
1. Ні в якому разі не обмежуючи питань збереження надійності та безпеки мереж, держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоби оператори передавальної системи й оператори розподільної системи на їхній території гарантували передачу та розподіл електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел. Вони також можуть передбачити пріоритетний доступ до системи мереж для електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел. При диспетчеризації генеруючих установок, оператори передавальної системи мають надавати пріоритет генеруючим установкам, які вживають відновлювальні енергоджерела, настільки, наскільки це допускає експлуатація національної електроенергетичної системи.
2. Держави-члени вводять у дію юридичні рамки або вимагають від операторів передавальної системи та операторів розподільної системи запровадити й опублікувати свої стандартні правила стосовно покриття витрат на технічні пристосування, такі як мережні з'єднання та мережні посилення, які будуть необхідними з метою інтегрування нових виробників, що постачатимуть вироблену від відновлювальних енергоджерел електрику до взаємоз'єднаних.
Ці правила мають базуватися на об'єктивних, прозорих і недискримінаційних критеріях, які, зокрема, враховують усі витрати та вигоди, що пов'язані з приєднанням цих виробників до мережі. Ці правила можуть передбачати різні типи приєднання.
3. Якщо це доцільне, держави-члени можуть вимагати від операторів передавальної системи та операторів розподільної системи покрити, повністю або частково, витрати, про які йдеться в параграфі 2.
4. Від операторів передавальної системи та операторів розподільної системи вимагається надати будь-якому новому виробникові, що бажає здійснити приєднання, всеосяжний і детальний кошторис витрат, пов'язаних із цим приєднанням. Держави-члени можуть дозволяти виробникам електрики з відновлювальних енергоджерел, які бажають приєднатися до мережі, оголосити тендер на приєднувальні роботи.
5. Держави-члени вводять у дію юридичні рамки або вимагають від операторів передавальної системи та операторів розподільної системи запровадити й опублікувати свої стандартні правила стосовно розподілу витрат на системні устаткування, такі як мережне з'єднання та мережне посилення, між усіма виробниками, які отримують від них вигоду.
Розподіл упроваджується за допомогою механізму, який базується на об'єктивних, прозорих і недискримінацйних критеріях, враховуючи усі вигоди, що спочатку та потім з'єднують виробників, так як оператори передавальної системи й оператори розподільної системи здобувають від цих приєднань.
6. Держави-члени забезпечують, щоби виставлення плати за передачу та розподіл не несло в собі дискримінації проти електрики з відновлювальних енергоджерел, включаючи, зокрема, електрику з відновлювальних енергоджерел, вироблену в периферійних регіонах, таких як острівні регіони та регіони з низькою густиною населення.
Там, де це є слушним, держави-члени вводять у дію юридичні рамки або вимагають від операторів передавальної системи та операторів розподільної системи забезпечувати, щоби плата, яка виставляється за передачу й розподіл електрики з електростанцій, які вживають відновлювальні енергоджерела, відображала реальні економічні вигоди, що є результатом приєднання цієї станції до мережі. Такі економічні вигоди могли би виникати від прямого користування низьковольтними мережами.
7. Держави-члени у звіті, про який йдеться в Статті 6(2), також розглядають заходи, що мають уживатися для сприяння доступу до системи мереж для електрики, виробленої з відновлювальних енергоджерел. У цьому звіті розглядається, крім усього іншого, здійсненність упровадження двостороннього обліку електроенергії.
Стаття 8
Підсумковий звіт
На підставі звітів від держав-членів згідно зі Статтею 3(3) і Статтею 6(2), Комісія подає до Європейського Парламенту та Ради, не пізніше 31 грудня 2005 року, і надалі через кожні п'ять років, підсумковий звіт про виконання цієї Директиви.
У цьому звіті:
- розглядається прогрес, досягнутий у відображенні зовнішніх витрат на електрику, вироблену з відновлювальних енергоджерел, та вплив на виробництво електрики державної підтримки,
- враховується можливість задоволення державами-членами національних індикативних цілей, що встановлюються в Статті 3(2), та глобальної індикативної цілі, що згадується з Статті 3(4), а також існування дискримінації між різними джерелами енергії.
Якщо це буде слушним, Комісія подає разом зі звітом подальші пропозиції до Європейського Парламенту та Ради.
Стаття 9
Взаємозаміна
Держави-члени надають чинності законам, нормативам та адміністративним положенням, необхідним для дотримання цієї Директиви не пізніше 27 жовтня 2003 року. Про це вони негайно інформують Комісію.
Коли держави-члени вживають ці заходи, останні мають містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням із нагоди їхньої офіційної публікації. Методи здійснення такого посилання встановлюються державами-членами.
Стаття 10
Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності в день її публікації в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.
Стаття 11
Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено в Брюсселі, 27 вересня 2001 року.
Від імені Європейського Парламенту Від імені Ради
Президент Президент
Н. Фонтен К. Піке
Додаток
Вихідні значення національних індикативних цілей
держав-членів для внесення електрики, виробленої
з відновлювальних енергетичних джерел, до
валового енергоспоживання до 2010 року (*)
Цей Додаток надає вихідні значення для встановлення
національних індикативних цілей для електрики, виробленої з
відновлювальних енергетичних джерел (RES-E), про які йдеться у
статті 3(2):
-----------------------------------------------------------------
| | RES-E TWh | RES-E % | RES-E % |
| | 1997 (**) | 1997 (***) | 2010(***) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Бельгія | 0,86 | 1,1 | 6,0 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Данія | 3,21 | 8,7 | 29,0 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Німеччина | 24,91 | 4,5 | 12,5 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Греція | 3,94 | 8,6 | 20,1 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Іспанія | 37,15 | 19,9 | 29,4 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Франція | 66,00 | 15,0 | 21,0 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Ірландія | 0,84 | 3,6 | 13,2 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Італія | 46,46 | 16,0 | 25,0 (1) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Люксембург | 0,14 | 2,1 | 5,7 (2) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Нідерланди | 3,45 | 3,5 | 9,0 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Австрія | 39,05 | 70,0 | 78,1 (3) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Португалія | 14,30 | 38,5 | 39,0 (4) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Фінляндія | 19,03 | 24,7 | 31,5 (5) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Швеція | 72,03 | 49,1 | 60,0 (6) |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Велика Британія | 7,04 | 1,7 | 10,0 |
|-----------------+--------------+--------------+---------------|
|Співтовариство | 338,41 | 13,9% | 22% (****) |
-----------------------------------------------------------------
_______________
(*) Враховуючи вихідні значення, встановлені в цьому Додатку,
держави-члени встановлюють необхідні припущення, що директиви щодо
державної допомоги захисту навкопишнього середовища роблять
поправку на існування схем національної підтримки для створення
сприятливих умов для електрики, виробленої з відновлювальних
енергетичних джерел.
(**) Данні стосуються національного виробництва електрики,
виробленої з відновлювальних енергетичних джерел (RES-E).
(***) Відсоткова складова RES-E у 1997 році.
(****) Округлена цифра, що випливає з вищенаданих вихідних
значень.
(1) Італія заявляє, що 22% можуть бути реальною цифрою,
припускаючи, що у 2010 році валове національне енергоспоживання
буде складати 340 TWh. Враховуючи вихідні значення, встановлені у
цьому Додатку, Італія вважає, що валове національне виробництво
електрики з відновлювальних енергетичних джерел досягне у 2010
році 76 TWh. Ця цифра включає й внесок небіологичних розкладних
фракцій муніципальних та промислових відходів, які
використовуються на виконання законодавства Співтовариства по
управлінню відходами.
Тому здатність у досягненні індикативної цілі, про яку
йдеться у цьому Додатку, є залежною, inter alia, від фактичного
рівня національного попиту електроенергії у 2010 році.
(2) Враховуючи індикативні вихідні значення, встановлені у
цьому Додатку, Люксембург вважає, що ціль, встановлена на 2010
рік, може бути досягнуто тільки якщо:
- загальне енергоспоживання у 2010 році не перевищуватиме
значення 1997 року,
- електрика, вироблена вітровими електростанціями, може бути
збільшена до значення 15,
- електрика, вироблена з біогазу, може бути збільшена до
значення 208,
- електрика, вироблена тільки на муніципальних
сміттєспалювальних заводах Люксембургу, які у 1997 році
розраховані у розмірі половини електрики з відновлювальних
енергетичних джерел, може бути врахована повністю,
- електрика, вироблена у фотогальванічний спосіб, може бути
збільшена до 80 GWh, а також
- наскільки вище зазначені пункти можуть бути досягнуті з
технічної точки зору у встановлений час.
При відсутності природних ресурсів, виключається додаткове
збільшення у виробництві електроенергії гідроелектростанціями.
(3) Австрія заявляє, що 78,1% буде реальною цифрою,
припускаючи, що у 2010 році валове національне енергоспоживання
буде складати 56,1 TWh. Внаслідок того, що виробництво електрики з
відновлювальних джерел значно залежить від гідроенергетики і,
таким чином, від річної кількості опадів, цифри на 1997 та 2010
роки мають розраховуватися на довгостроковій моделі, яка базується
на гідрологічних та кліматичних умовах.
(4) Португалія, враховуючи вихідні значення, встановлені у
цьому Додатку, заявляє, що для підтримання на рівні 1997 року
частки електрики, виробленої відновлювальними джерелами енергії,
як індикативної цілі на 2010 рік, було припущено, що:
- буде можливим відновлювати національний енергетичний план
будівництвом нових гідростанцій потужністю більш 10 MW,
- інші відновлювальні потужності, придатні тільки при
державній фінансовій підтримці, збільшать річній рівень у вісім
разів від того, що очікувався раніше.
Ці припущення означають, що нові потужності для виробництва
електрики з відновлювальних джерел, за виключенням великих
гідростанцій, збільшать за нормативом вдвічі, ніж норматив
збільшення валового національного енергоспоживання.
(5) У Фінському плані дій для відновлювальних енергетичних
джерел цілі встановлені для обсягу відновлювальних енергетичних
джерел, що використовуватимуться у 2010 році. Ці цілі встановлені
на базі екстенсивних досліджень. План дій був затверджений урядом
у жовтні 1999 року.
Відповідно до фінського плану дій частка електрики,
виробленої з відновлювальних енергоджерел до 2010 року становитиме
31%. Така індикативна ціль дуже амбіційна і її реалізація потребує
екстенсивних стимулюючих заходів у Фінляндії.
(6) Враховуючи вихідне значення, встановлене у цьому Додатку,
Швеція відзначила, що можливість досягнення цілі надто залежить
від кліматичних факторів, які обтяжливо впливають на рівень
виробництва гідростанцій, зокрема, різниці у дощометрії,
хронометражі опадів протягом року та течій (потоків). Електрика,
вироблена гідростанцією може істотно змінюватися. Протягом дуже
сухих років виробництво може досягти кількості 51 MWh, а
протягом дощових років воно може досягти 78 MWh. Значення для
1997 року, таким чином, повинне бути розраховане з використанням
довгострової моделі, що базується на наукових фактах стосовно
гідрологічних та кліматичних змін. Це метод, що широко
застосовується у країнах зі значними частками виробництва
гідростанцій для використання водних потоків, який охоплює період
часу від 30 до 60 років. Таким чином, відповідно до шведської
методології та на підставі умов протягом періоду 1950-1999 рр., з
урахуванням поправок на розбіжності в загальній виробничій
потужності гідростанцій і потоків протягом багатьох років, середня
продуктивність гідростанцій складає до 64 TWh, що відповідає
значенню 1997 року 46%, і в цьому контексті Швеція вважає, що 52%
є більш реалістичним значенням для 2010 року.
Крім того, здатність Швеції досягти цілі обмежується фактом,
що решта річок, що не експлуатуються, захищена законом.
Більше того, здатність Швеції досягти цілі важко передбачити
з-за:
- експансії комбінованого виробництва тепла та електрики, що
залежить від густоти населення, попиту на тепло і технологічного
розвитку, зокрема, для газифікації спиртової промисловості, а
також
- санкціонування для вітрових електростанцій відповідно до
національного законодавства, публічного визнання, технологічного
розвитку та розширення електричних мереж.
Енергетичне законодавство:
Том 2. Збірник правових актів Європейського Союзу.
К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.