КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
05.04.2011

Справа N 2а-10641/09/2670

Про визнання незаконними та скасування постанов

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

за участю представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство палива та енергетики України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконними та скасування постанов, - встановив:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування постанов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року позивні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позивачем пред'явлені позовні вимоги про визнання нечинними та скасування постанов N 616 від 22.06.2009 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082", N 1077 від 07.10.2009 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082", N 1241 від 25 листопада 2009 року "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" в частині п. 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які є додатком до постанови Кабінету Міністрів України N 1241 від 25 листопада 2009 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

03.12.2008 р. КМУ прийняв постанову N 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ". 22.06.2009 р. Уряд прийняв постанову N 616 "Про внесення змін до постанови КМУ від 3 грудня 2008 року N 1082", зміни полягають у наступному.

Пункт 2 замінено пунктами такого змісту:

"2. Установити, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії. 3. Визначити уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". 4. Затвердити порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається. 5. Підприємства теплоенергетики та їх відокремлені підрозділи зобов'язані у місячний строк після набрання чинності цієї постанови укласти нові договори (додаткові угоди) з усіма категоріями споживачів із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання. 6. Міністерству з питань житлово-комунального господарства внести в місячний строк після набрання чинності цієї постанови зміни до ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із постачанням теплової енергії, передбачивши в умовах провадження такої діяльності обов'язок ліцензіата відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, відповідальність за невиконання такої умови та порядок анулювання ліцензії у такому випадку".

З матеріалів справи вбачається, що КМУ 07.10.2009 р. була прийнята постанова N 1077, якою також були внесені зміни до постанови від 03.12.2008 р. N 1082, в тому числі викладені в новій редакції абзац 1 п. 2, п. п. 3 - 4, внесені зміни до п. 5. Урядом 25.11.2009 р. була прийнята постанова N 1241 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ".

Згідно п. 1 цієї постанови, були внесені зміни і доповнення до ряду інших постанов, в тому числі в Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабміну від 03.12.2008 р. N 1082, а саме пункт 4 доповнено реченням такого змісту: "У разі неподання Мінжитлокомунгоспом у встановлений строк зазначеного реєстру розподіл коштів здійснюється на підставі реєстру, затвердженого та поданого наступного дня НАК "Нафтогаз Україна"; пункт 10 викладено в такій редакції: "У разі неподання уповноваженому банку нормативів відрахування коштів суми, що надходять за послуги теплопостачання, акумулюються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, відкритому підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, до надходження зазначених нормативів".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою КМУ від 22.06.2009 N 616 був затверджений Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ (п. 4 постанови).

Відповідно до постанов КМУ від 07.10.2009 р. N 1077 та від 25.11.2009 р. N 1241 були внесені зміни до постанови КМУ від 03.12.2008 р. N 1082, які надавали більший термін для укладання нових договорів (додаткових угод) зі споживачами та уточнені деякі положень порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання та проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Частиною 2 ст. 6 ЗУ "Про нафту і газ" встановлено, що КМУ та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про нафту і газ" державне регулювання діяльності в нафтогазовій галузі здійснюється шляхом встановлення загальних правил здійснення цієї діяльності суб'єктами підприємницької діяльності, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності, спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами та формування тарифної політики та іншими засобами, що визначаються законами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що а ні в цьому законі, ні в інших нормативних актах, вказаних відповідачем, у нього відсутні повноваження щодо встановлення схеми розрахунків за спожитий користувачами газ, тому посилання відповідача, що він діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства судом не приймаються.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що жоден чинний Закон України не містить прямої вказівки про обов'язковість укладення юридичними особами договору з банківською установою про відкриття обслуговування поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Чинним законодавством України не передбачений обов'язок ані позивача, ані його контрагентів вносити зміни у вже укладені договори на постачання теплоенергії чи розірвання та переукладання таких договорів за вказівкою держави.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 ст. 6 ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" визначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються НБУ.

Крім того, згідно ст. 40 ЗУ "Про НБУ", Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також; платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що застосовуючи наведені вище норми в їх сукупності, порядок відкриття та функціонування банківських рахунків має визначатися нормативними актами НБУ, у КМУ такі повноваження відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів.

Колегія суддів зазначає, що під терміном "товар" розуміється: "будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери)", а отже, вказані вище норми підлягають застосуванню і до банківських послуг. Також згідно п. 10 Статуту ВАТ "Державний ощадний банк України", затвердженого постановою Уряду від 25.02.2003 р. N 261, банк провадить свою діяльність на комерційній основі, володіє, користується та розпоряджається майном, у тому числі будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, фондами та коштами, які належать йому на правах власності, відповідно до законодавства. При цьому жодним Законом України не передбачено обов'язку юридичної особи укладати договори на відкриття і обслуговування поточного банківського рахунку виключно з ВАТ "Державний ощадний банк України".

Метою прийняття змін до постанови N 1082 вказано забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ, що призведе до сталого функціонування газового господарства паливно-енергетичного комплексу України. Впровадження механізму проведення розрахунків за спожитий природний газ шляхом встановлення контрольованого порядку розподілу виручки за теплову енергію дозволить щоденно та у повному обсязі забезпечити платежі за спожиті енергоносії з коштів, отриманих від споживачів теплової енергії.

Згідно ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

При цьому ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Цивільний кодекс України містить конкретну норму яка врегульовує питання обмежень прав особи на розпорядження коштами, які перебувають на його банківському рахунку. Так, відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Отже, вставлення обов'язку для юридичних осіб відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається, є прямим вручанням держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як вищий орган у системі органів виконавчої влади приймаючи спірні постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, а оскаржувані постанови є такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову в повному обсязі є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки, спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, поза межами компетенції, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, - ухвалив:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство палива та енергетики України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконними та скасування постанов - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

(Повний текст ухвали складено 08.04.2011 р.).

Головуючий суддя О.О. Беспалов

Суддя Т.Р. Вівдиченко

Суддя Л.П. Борисюк