НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ

РІШЕННЯ
15.01.2013 N 37

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
5 лютого 2013 р. за N 216/22748

(Рішення втратило чинність з 01.01.2016 р. на підставі Рішення
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
N 1597 від 01.10.2015)

Про затвердження Положення
щодо пруденційних нормативів професійної
діяльності на фондовому ринку - депозитарної
діяльності та вимог до системи управління ризиками

Відповідно до пункту 37-5 частини першої статті 7, пунктів 2, 13 частини першої статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та у зв’язку з прийняттям Закону України від 04 липня 2012 року N 5042-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності та вимог до системи управління ризиками (далі - Положення), що додається.

2. Департаменту регулювання депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності (І. Курочкіна) забезпечити подання цього рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню інформаційних технологій, зовнішніх та внутрішніх комунікацій (А. Заїка) забезпечити опублікування цього рішення відповідно до законодавства.

4. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім глави 3 розділу ІІІ та підпункту 1.2 пункту 1 розділу V Положення, які набирають чинності з 01.01.2014.

5. Професійним учасникам фондового ринку привести свою діяльність у відповідність до вимог розділу IV Положення у термін до 01.01.2014.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії К.Кривенка.

Т.в.о. Голови Комісії А. Амелін

Протокол засідання Комісії
15 січня 2013 р. N 2

Затверджено
Рішення Національної комісії
з цінних паперів
та фондового ринку
15.01.2013 N 37

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
5 лютого 2013 р. за N 216/22748

Положення
щодо пруденційних нормативів професійної
діяльності на фондовому ринку - депозитарної
діяльності та вимог до системи управління ризиками

І. Загальні положення

1. Це Положення встановлює порядок здійснення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) пруденційного нагляду за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю, визначає основні ризики зазначеної діяльності, показники, що застосовуються для їх вимірювання, встановлює їх нормативні значення, а також визначає вимоги до професійних учасників фондового ринку, що здійснюють депозитарну діяльність, щодо запобігання та мінімізації впливу ризиків на їх діяльність.

2. Дія цього Положення поширюється на професійних учасників фондового ринку, що провадять депозитарну діяльність, а саме:

депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів;

депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

розрахунково-клірингову діяльність.

3. Терміни, які використані в цьому Положенні, вживаються у таких значеннях:

профіль ризиків - сукупність властивих певній установі видів ризиків;

система управління ризиками - сукупність визначених установою правил та процедур, спрямованих на виявлення, оцінку та управління ризиками діяльності установи із урахуванням її профілю ризиків;

установа - професійний учасник фондового ринку, що провадить депозитарну діяльність за окремими її видами або суміщує її з іншими видами діяльності відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Поняття "пруденційний нагляд", "пруденційний норматив" та інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

ІІ. Ризики депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності

1. До ризиків, які можуть виникати при здійсненні депозитарної діяльності депозитарієм цінних паперів, зберігачем, реєстратором власників цінних паперів та розрахунково-клірингової діяльності кліринговим депозитарієм, належать такі їх види:

ризик настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства (фінансовий ризик);

технічний ризик;

операційний ризик;

правовий ризик;

ризик втрати ділової репутації;

ризик настання форс-мажорних обставин.

1.1. Ризик настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства (фінансовий ризик) може виникнути при погіршенні фінансового стану підприємства, якості його активів, структури капіталу, при виникненні збитків від його діяльності. Для вимірювання та оцінки фінансового ризику застосовується метод коефіцієнтного аналізу.

1.2. Технічний ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з недосконалою роботою процесів та систем установи або їх недостатнім захистом, який включає ризик збою у роботі програмного та технічного забезпечення, обладнання, інформаційних систем, засобів комунікації та зв’язку, ризик, пов’язаний з цілісністю даних та носіїв інформації, ризик несанкціонованого доступу до інформації сторонніх осіб та інші ризики.

1.3. Операційний ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з діями або бездіяльністю персоналу установи (людським фактором), що випливає з її операцій та обумовлений недоліками у внутрішніх системах та процедурах управління, організації та контролю в установі, який включає ризик допущення помилки при проведенні операції, здійснення неправомірних операцій, пов’язане з недостатньою кваліфікацією або із зловживанням персоналу, ризик розголошення інсайдерської інформації та інші ризики.

1.4. Правовий ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з недостатньою правовою захищеністю установи або з правовими помилками, яких припускається установа при провадженні діяльності (у тому числі пов’язаний з людським фактором).

1.5. Ризик втрати ділової репутації (репутаційний ризик) - це ризик виникнення збитків, пов'язаний зі зменшенням кількості клієнтів або контрагентів установи через виникнення у суспільстві несприятливого сприйняття установи, зокрема її фінансової стійкості, якості послуг, що надаються установою, або її діяльності в цілому, який є наслідком реалізації фінансового, операційного, технічного та правового ризиків.

1.6. Ризик настання форс-мажорних обставин - це ризик виникнення збитків від настання невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, що неможливо передбачити, які призводять або створюють передумови для виникнення збоїв у роботі установи або безпосередньо перешкоджають її нормальному функціонуванню.

2. До ризиків, що можуть виникати при здійсненні кліринговим депозитарієм розрахунково-клірингової діяльності, належать такі види ризиків:

ринковий ризик;

кредитний ризик;

ризик ліквідності;

системний ризик.

2.1. Ринковий ризик - це ризик виникнення збитків, пов’язаних з несприятливою зміною цін на фінансовому ринку, який виникає в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, внаслідок невиконання зобов’язань іншою стороною договору. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із необхідністю придбання непоставленого активу за несприятливими цінами.

2.2. Кредитний ризик - це ризик виникнення збитків в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, унаслідок невиконання в повному обсязі або неповного виконання іншою стороною договору фінансових зобов’язань перед установою за договором. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із сумою невиконаного зобов’язання.

2.3. Ризик ліквідності - це ризик виникнення збитків в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, унаслідок неможливості своєчасного виконання в повному обсязі (несвоєчасного виконання) своїх фінансових зобов’язань іншою стороною договору внаслідок відсутності достатнього обсягу високоліквідних активів. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із необхідністю залучення установою грошових коштів або інших активів для виконання інших зобов’язань.

2.4. Системний ризик - це ризик виникнення збитків у інших учасників клірингу внаслідок неможливості виконання ними своїх зобов’язань у зв’язку з невиконанням (несвоєчасним виконанням) зобов’язань одним учасником унаслідок реалізації у нього кредитного ризику або ризику ліквідності, що може призвести до неможливості завершення усіх розрахунків. Розмір збитків у цьому випадку визначається сумою збитків усіх учасників, що задіяні у процесі неплатежів.

ІІІ. Пруденційні нормативи, що використовуються
для вимірювання та оцінки ризиків

1. Показники, що використовуються для кількісного
вимірювання та оцінки фінансових ризиків

1. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків депозитарію використовуються такі показники:

1.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 2 глави 2 цього розділу.

2. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків зберігача (крім банку) використовуються такі показники:

2.1. Для вимірювання та оцінки ризиків зберігача, що поєднує діяльність з діяльністю реєстратора, використовуються такі показники:

2.1.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

2.1.2. Показники для оцінки фінансового стану установи, які розраховуються відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 глави 2 цього розділу та включають:

коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості);

коефіцієнт фінансування (заборгованості).

2.2. Для вимірювання та оцінки ризиків зберігача (або зберігача, який суміщує діяльність з діяльністю реєстратора), що поєднує діяльність з діяльністю з торгівлі цінними паперами (крім банку), використовуються пруденційні нормативи, визначені Комісією для торговця цінними паперами.

3. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків клірингового депозитарію використовуються такі показники:

3.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

3.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 2 глави 2 цього розділу.

3.3. Показники для оцінки фінансового стану установи, які розраховуються відповідно до пункту 3 глави 2 цього розділу та включають:

коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості);

коефіцієнт фінансування (заборгованості);

коефіцієнт загальної ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

3.4. Коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу, який розраховується відповідно до пункту 4 глави 2 цього розділу.

2. Розрахунок показників, що використовуються
для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків

1. Регулятивний капітал складається з капіталу першого рівня та капіталу другого рівня.

1.1. Капітал першого рівня включає:

фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (величина зареєстрованого статутного капіталу за відрахуванням вилученого та неоплаченого капіталу);

резервний капітал (сума резервів, створених відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку);

емісійний дохід;

нерозподілений прибуток.

Розмір капіталу першого рівня зменшується на суму:

простроченої понад 30 днів дебіторської заборгованості;

нематеріальних активів за залишковою вартістю;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

непокритих збитків;

інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, якщо ці фінансові інвестиції обліковуються установою за методом участі в капіталі (крім акціонерних товариств);

вкладень у капітал юридичних осіб у розмірі 25 і більше відсотків їх статутного капіталу, якщо такі вкладення представлені цінними паперами, які не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї фондової біржі;

балансової вартості цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі торгівля якими на фондових біржах заборонена законодавством України), крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком України та Державною іпотечною установою, та цінних паперів інших фінансових установ;

гудвілу;

векселів одержаних;

відстрочених податкових активів.

1.2. Капітал другого рівня складається з таких елементів:

інший вкладений капітал;

дооцінка активів.

1.3. Для визначення розміру регулятивного капіталу загальний розмір капіталу першого та другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.

2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу - це відношення розміру регулятивного капіталу установи до суми активів, зважених за ступенем ризику.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає наявність у підприємства достатнього капіталу для негайного виконання своїх зобов’язань.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу розраховується за формулою

Регулятивний капітал/(S An х Кn) х 100%,

де

An - вартість активів n-ї групи, розподілених за ступенем ризику;

Кn - коефіцієнти зваження, що відображають ступінь ризикованості відповідних груп активів.

Активи поділяються на 4 групи залежно від ступеня ризику (ліквідності):

а) І група активів (ступінь ризику 0%, К1=1):

грошові кошти та їх еквіваленти;

поточні фінансові інвестиції;

б) ІІ група активів (ступінь ризику 20%, К2=1,2):

оборотні активи без урахування грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій;

в) ІІІ група активів (ступінь ризику 50%, К3=1,5):

необоротні активи без урахування нематеріальних активів за залишковою вартістю, незавершених капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості;

г) ІV група активів (ступінь ризику 100%, К4=2):

нематеріальні активи за залишковою вартістю;

незавершені капітальні інвестиції;

довгострокова дебіторська заборгованість;

витрати майбутніх періодів.

3. Показники для оцінки фінансового стану установи - це показники, що характеризують загальний фінансовий стан установи, якість її активів, структуру капіталу.

3.1. Коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості) розраховується як відношення розміру власного капіталу установи до балансової вартості активів.

Коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості) відображає питому вагу власних коштів у загальній вартості засобів, що використовуються установою у її діяльності (авансованих у діяльність установи), та характеризує фінансову стійкість установи, а також незалежність від зовнішніх джерел фінансування її діяльності.

3.2. Коефіцієнт фінансування (заборгованості) розраховується як відношення розміру залучених коштів установи, який обчислюється як різниця між підсумком балансу та розміром власного капіталу, до власного капіталу установи.

Коефіцієнт фінансування (заборгованості) відображає кількість залучених коштів, що припадає на одиницю власних коштів установи, та характеризує забезпеченість заборгованості установи її власним капіталом, а також її залежність від залучених засобів.

3.3. Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення балансової вартості оборотних активів установи до величини її поточних зобов’язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності відображає частину поточних зобов’язань, яку установа зможе погасити, якщо реалізує усі свої оборотні активи, та характеризує спроможність установи виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів.

3.4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення вартості високоліквідних активів установи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції, до величини її поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображає частину поточних зобов’язань, яку установа зможе погасити негайно, та характеризує достатність високоліквідних активів установи для того, щоб терміново ліквідувати її поточну заборгованість.

4. Коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу є показником для оцінки здатності клірингового депозитарію забезпечити виконання зобов’язань учасників клірингу за договорами щодо цінних паперів, тобто гарантувати проведення розрахунків за зобов'язаннями навіть за умов, якщо усі зобов’язання учасників клірингу, що є однією зі сторін розрахунків, щодо яких визначено від’ємне сумарне значення обов’язків щодо переказу грошових коштів за підсумками клірингу, у визначений термін не будуть виконані.

Коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу розраховується як відношення суми зобов’язань у грошових коштах клієнтів клірингового депозитарію за підсумками клірингу щодо договорів купівлі-продажу цінних паперів, термін виконання зобов’язань за якими настав, до суми вартості попередньо зарезервованих учасниками клірингу грошових коштів (забезпечення зобов’язань) та розміру гарантійного (або інших аналогічного призначення) фонду.

Коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу розраховується за формулою

Зазначений показник є інструментом оцінки впливу ринкового, кредитного ризиків, ризику ліквідності, а також системного ризику як наслідку дії зазначених ризиків, що виникають в учасників процесу клірингу, на рівень ризику, якому піддається кліринговий депозитарій, який опосередковано приймає на себе зазначені ризики сторін договорів щодо цінних паперів.

3. Нормативні значення показників, що використовуються
для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків

(Глава 3 розділу III набирає чинності з 01.01.2014 - див. пункт 4 Рішення)

1. Нормативні значення показників, що використовуються для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків депозитарію:

1.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу депозитарію повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для зазначеного виду професійної діяльності на фондовому ринку.

1.2. Нормативне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу депозитарію має бути не меншим 10%.

2. Нормативні значення показників, що використовуються для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків зберігача, який суміщує діяльність з діяльністю реєстратора (крім банку):

2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу зберігача, який суміщує діяльність з діяльністю реєстратора (крім банку), повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для зазначеного виду професійної діяльності на фондовому ринку.

2.2. Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності (фінансової стійкості) для зберігача, що поєднує діяльність з діяльністю реєстратора (крім банку), має бути не менше 0,5. Позитивною є тенденція збільшення значення показника до 1.

2.3. Нормативне значення коефіцієнта фінансування (заборгованості) для зберігача, що поєднує діяльність з діяльністю реєстратора (крім банку), має бути не більше 1. Позитивною є тенденція до зменшення значення показника.

3. Нормативні значення показників, що використовуються для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків клірингового депозитарію:

3.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу клірингового депозитарію повинен становити не менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку.

3.2. Нормативне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу клірингового депозитарію має бути не менше 15%.

3.3. Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності (фінансової стійкості) для клірингового депозитарію має бути не менше 0,5. Позитивною є тенденція збільшення значення показника до 1.

3.4. Нормативне значення коефіцієнта фінансування (заборгованості) для клірингового депозитарію має бути не більше 1. Позитивною є тенденція до зменшення значення показника.

3.5. Нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності для клірингового депозитарію має бути не менше 1. Позитивною є тенденція до збільшення значення показника.

3.6. Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності для клірингового депозитарію має бути не менше 0,2. Позитивною є тенденція до збільшення значення показника.

3.7. Нормативне значення коефіцієнта покриття зобов’язань учасників клірингу має бути не більше 1.

IV. Внутрішня система запобігання
та мінімізації впливу ризиків установи

1. Вимоги до внутрішньої системи запобігання
та мінімізації впливу ризиків установи

1. Для ефективного запобігання та мінімізації впливу ризиків установа має розробити власну систему відповідних заходів, що відповідає обсягу та характеру діяльності такої установи, із урахуванням її профілю ризиків.

2. До обов’язкових елементів внутрішньої системи заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків установи належать:

система управління ризиками (далі - СУР);

система внутрішнього контролю та аудиту;

система корпоративного управління.

3. Залежно від обсягу та характеру своєї діяльності установа повинна створити структурний підрозділ або призначити відповідального працівника, до повноважень якого має належати реалізація функцій СУР. Такий підрозділ (працівник) має бути відокремленим (незалежним) від підрозділів, з діяльністю яких пов’язано виникнення ризиків.

Установа повинна розробити та затвердити її вищим органом управління внутрішній документ, який регламентує функціонування СУР та визначає профіль ризиків установи і систему заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків на діяльність установи, а також встановлює права й обов’язки та розподіляє відповідальність між структурними підрозділами, посадовими особами та працівниками установи у процесі управління ризиками.

Головними завданнями СУР є:

виявлення ризиків;

вимірювання ризиків;

якісне та кількісне оцінювання ризиків;

визначення заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків;

моніторинг ризиків;

контроль за прийнятним для установи рівнем ризику;

проведення моделювання та прогнозування процесів та майбутніх результатів діяльності установи на основі аналізу інформації та оцінки ризиків;

визначення ефективності СУР та її удосконалення.

4. З метою запобігання та мінімізації впливу ризиків, притаманних установі, залежно від обсягу та характеру своєї діяльності установа повинна створити структурний підрозділ або призначити окрему посадову особу для проведення внутрішнього аудиту (контролю).

До повноважень такого структурного підрозділу або посадової особи належать повноваження, визначені Положенням про особливості організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю) в професійних учасниках фондового ринку, затвердженим рішенням Комісії від 19 липня 2012 року N 996, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 року за N 1628/21940.

5. Для ефективного управління ризиками, притаманними установі, установа повинна створити систему корпоративного управління, що встановлює ефективні стандарти корпоративного управління.

Система корпоративного управління установи має визначати розподіл прав та обов’язків між органами управління, посадовими особами та працівниками установи, порядок їх взаємодії, їх відповідальність та підзвітність у процесі провадження діяльності установою, визначати правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності установи, а також встановлювати ефективні процедури вирішення корпоративних та особистих конфліктів.

2. Заходи для запобігання та мінімізації ризиків установи

1. Установою має бути визначено заходи для запобігання та мінімізації усіх видів ризиків відповідно до профілю ризиків установи.

2. До заходів з мінімізації впливу ризику настання неплатоспроможності та банкрутства установи можна віднести контроль фінансового стану підприємства, якості його активів, структури капіталу й відповідне коригування у разі появи ознак їх погіршення.

3. До заходів з мінімізації впливу технічного ризику можна віднести:

використання надійних технічних, програмних, інформаційних, технологічних систем і засобів комунікації та зв’язку, які відповідають кількості, складності та обсягу операцій установи;

забезпечення безперебійного функціонування програмно-технічних засобів та обладнання, за допомогою яких здійснюється операційна діяльність установи, у тому числі безперебійного електроживлення;

застосування засобів захисту інформації на всіх етапах її обробки та зберігання;

дублювання та архівування інформації;

організація контролю доступу до інформації та приміщень установи сторонніх осіб тощо.

4. До заходів з мінімізації впливу операційного ризику можна віднести:

виважену політику підбору кваліфікованих кадрів, зокрема встановлення жорсткіших критеріїв відбору персоналу та додаткових вимог до його кваліфікації та дисциплінованості;

проведення навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

обмеження доступу до інсайдерської інформації та інформації з обмеженим доступом;

перевірку правомірності та безпомилковості проведених операцій;

чітке розмежування повноважень та обов’язків окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників у складі підрозділу, регламентування їх повноважень та обов’язків відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників;

контроль за дотриманням визначених відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників повноважень та обов’язків, зокрема шляхом створення системи внутрішнього контролю та аудиту;

наявність внутрішніх інструкцій установи, що регламентують порядок взаємодії окремих структурних підрозділів установи між собою у процесі здійснення діяльності, у тому числі при суміщенні установою декількох видів професійної діяльності на фондовому ринку, що вимагає їх провадження окремими структурними підрозділами установи;

встановлення ефективних процедур вирішення корпоративних та особистих конфліктів, зокрема шляхом створення системи корпоративного управління тощо.

5. До заходів з мінімізації впливу правового та репутаційного ризику можна віднести:

чітке розмежування повноважень та відповідальності між органами управління, посадовими особами, окремими структурними підрозділами та працівниками установи, регламентування їх повноважень та обов’язків відповідними положеннями про структурні підрозділи та посадовими інструкціями працівників;

своєчасне інформування структурних підрозділів та працівників установи про зміни у законодавстві, а також у внутрішніх документах установи;

аналіз скарг та претензій щодо діяльності установи з боку клієнтів та контрагентів;

розробку типових форм договорів та інших документів;

попередження порушень вимог нормативно-правових актів установою, зокрема шляхом створення системи внутрішнього контролю та аудиту тощо.

6. Ризик ліквідності, ринковий, кредитний, системний ризики виникають в учасників клірингу і не є безпосередньо ризиками клірингового депозитарію, але у зв’язку з тим, що здійснення зазначеною установою клірингу передбачає забезпечення та гарантування виконання зобов’язань за договорами щодо цінних паперів учасників клірингу, вона опосередковано приймає на себе зазначені ризики сторін договорів, щодо яких здійснюється кліринг, а отже, повинна здійснювати управління зазначеними ризиками, у тому числі створити та застосовувати систему управління ризиками невиконання або неналежного виконання зобов’язань, що виникають за договорами щодо цінних паперів.

6.1. Механізмом зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов’язань щодо договорів з цінними паперами кліринговим депозитарієм може бути:

обов’язкове стовідсоткове депонування та резервування коштів та цінних паперів або інших фінансових інструментів;

часткове (або таке, що відсутнє) попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів або інших фінансових інструментів з обов’язковим створенням СУР та системи гарантій.

6.2. Якщо механізмом зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов’язань щодо договорів з цінними паперами кліринговим депозитарієм обрано обов’язкове стовідсоткове депонування та резервування коштів та цінних паперів або інших фінансових інструментів, то установа повинна здійснювати контроль за дотриманням обсягу договорів, що приймаються до клірингу, у межах сум зарезервованих коштів та депонованих цінних паперів.

Крім того, для мінімізації операційного ризику кліринговий депозитарій може створити резервний (страховий) фонд за рахунок нерозподіленого прибутку для забезпечення виконання зобов’язань учасника клірингу у випадку недостатності коштів для завершення розрахунків у зв’язку з помилкою клірингового депозитарію.

6.3. Якщо механізмом зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договорами щодо цінних паперів кліринговим депозитарієм обрано часткове (або таке, що відсутнє) попереднє депонування та резервування коштів та цінних паперів або інших фінансових інструментів, то відповідними заходами щодо мінімізації ризику незавершення розрахунків можуть бути:

встановлення та контроль за дотриманням ліміту незабезпеченої частини договору;

створення гарантійного (або іншого аналогічного призначення) фонду за рахунок внесків учасників клірингу для забезпечення виконання зобов’язань учасників клірингу за договорами щодо цінних паперів, щодо яких здійснюється кліринг;

створення резервного (страхового) фонду за рахунок нерозподіленого прибутку клірингового депозитарію для забезпечення виконання зобов’язань учасника клірингу у випадку недостатності коштів для завершення розрахунків у зв’язку з помилкою клірингового депозитарію;

страхування клірингового депозитарію від збитків у випадку неплатоспроможності учасника клірингу;

інші дії, що не суперечать законодавству.

V. Порядок та строки подачі розрахунків показників до Комісії

1. Підготовка та надання установами до Комісії інформації щодо дотримання пруденційних нормативів передбачають такі дії:

1.1. Установи здійснюють розрахунок пруденційних нормативів кожний робочий день та забезпечують його фіксацію і зберігання на паперових носіях або в електронному вигляді.

1.2. Установи повинні дотримуватись у своїй діяльності нормативних значень пруденційних показників, визначених главою 3 розділу ІІІ цього Положення. (Підпункт 1.2 пункту 1 розділу V набирає чинності з 01.01.2014 - див. пункт 4 Рішення)

1.3. Інформація про результати розрахунку пруденційних нормативів та дані, на основі яких здійснювався розрахунок зазначених показників, подаються до Комісії у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Комісії, що регламентують подання адміністративних даних професійними учасниками фондового ринку до Комісії.

2. У разі недотримання установою нормативного значення пруденційного показника установа повинна протягом 30 днів від дня виникнення порушення здійснити заходи щодо приведення значення пруденційного показника у відповідність із нормативним значенням.

У такому випадку установу відносять до групи підвищеного ризику, і здійснюється виокремлення такої установи для здійснення індивідуального нагляду.

При цьому Комісія для аналізу факторів, що спричинили відхилення значення пруденційного показника (пруденційних показників) від встановленого нормативного значення, може витребувати в установи пояснення, а також будь-яку іншу додаткову інформацію щодо її діяльності, а також план заходів установи щодо поліпшення її фінансового стану.

VІ. Державний контроль у процесі здійснення
пруденційного нагляду за депозитарною та
розрахунково-кліринговою діяльністю

1. Державний контроль у процесі здійснення Комісією пруденційного нагляду за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю здійснюється відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

2. Пруденційний нагляд за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю, що здійснюється Комісією, базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану установи, контролі дотримання обов’язкових нормативів та інших показників та вимог, що обмежують ризики за операціями цих установ, а також на оцінці якості елементів внутрішньої системи заходів із запобігання та мінімізації впливу ризиків установи, а саме внутрішньої СУР установи, системи внутрішнього контролю та аудиту, а також системи корпоративного управління.

Директор департаменту регулювання депозитарної
та розрахунково-клірингової діяльності І. Курочкіна