МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ
13.01.2011 N 7-0-2-11-19

Щодо роз'яснення термінів та надання інформації про
законодавчі акти України, у яких вони містяться

У зв'язку зі зверненням народного депутата України М. Д. Катеринчука від 22 грудня 2010 року N 1279/10-262826 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваш лист і повідомляється.

Питання 1.1.

Поняття строку та терміну визначено Цивільним кодексом України (далі - ЦК). Так, відповідно до статті 251 строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 ЦК).

Закінчення строку визначено статтею 254 ЦК. Так, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зокрема, статтею 255 ЦК передбачено порядок вчинення дій в останній день строку. А саме якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, вважаємо, що закінченням строку є 24 година останнього дня строку. У разі коли певну юридичну дію слід вчинити в установі в останній день строку, вона має бути вчинена до моменту закінчення часу виконання відповідних операцій в цій установі.

Питання 1.2.

Щодо терміна "відновити" зазначаємо, що такий термін вживається в законодавстві, але його зміст чітко не визначений.

Разом з тим слід враховувати, що в законах та інших нормативно-правових актах України терміни вживаються у разі, якщо це необхідно для їх однозначного тлумачення та правильного застосування, а визначення загальновживаних термінів у законодавстві не наводиться.

Питання 1.3.

Частиною третьою статті 244 ЦК визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК).

Статтею 209 ЦК встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з частиною другою статті 245 ЦК довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Водночас на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (частина четверта статті 209 ЦК).

Частинами третьою - п'ятою статті 245 ЦК визначено посадових осіб, які можуть посвідчувати довіреності. Зокрема, довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії (відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування; вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України), а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу. При цьому довіреності, посвідчені посадовими особами, визначеними частиною третьою статті 245 ЦКУ, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Аналогічний перелік осіб, що мають право посвідчувати довіреність, закріплений у Законі України "Про нотаріат" (стаття 40).

Крім того, частиною четвертою статті 245 ЦКУ передбачено можливість посвідчувати посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо).

Інших випадків посвідчення посадовою особою організації, в якій довіритель працює або навчається, частина четверта статті 245 ЦКУ не передбачає.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, можна зробити висновок, що довіреність має бути складена виключно у письмовій формі. При цьому вона може посвідчуватися нотаріусом; органом, що вчиняє нотаріальні дії; посадовими особами, визначеними законом.

Крім того, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 ЦК). При цьому вимоги щодо нотаріального посвідчення такої довіреності зазначена стаття не передбачає.

Водночас відповідно до статті 34 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) нотаріуси, серед іншого, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Згідно зі статтею 58 Закону та пунктом 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція), нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб.

Пунктом 148 Інструкції передбачено, що при посвідченні довіреностей від імені юридичної особи нотаріус дотримується правил, викладених у пункті 42 Інструкції.

Питання 1.4.

Законодавче визначення терміна "лістинг" міститься в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок", який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку. Відповідно до статті 1 вказаного Закону лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Тобто зазначений термін вживається в законодавстві по відношенню до цінних паперів.

Питання 1.5.

Законом України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Предметом застави можуть бути як рухоме, так і нерухоме майно та майнові права.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" запроваджено Державний реєстр обтяжень рухомого майна, до якого було перенесено базу даних Державного реєстру застав рухомого майна (наказ Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року N 73/5, зареєстрований у Мін'юсті 29 липня 2004 року за N 942/9541).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року N 830 визначено Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Держателем Реєстру є Мін'юст. До цього Реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження рухомих речей, грошей, валютних цінностей, цінних паперів, а також майнових прав та обов'язків.

Слід зазначити, що відповідно до статті 37 вказаного Закону одним із видів публічних обтяжень є податкова застава.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України "Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна" від 7 лютого 2003 року N 9/5/59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2003 року за N 107/7428, встановлено, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року N 830; Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року N 73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29 липня 2004 року за N 942/9541.

Закон України "Про іпотеку" передбачає державну реєстрацію іпотеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 визначено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек. Міністерство юстиції є держателем Державного реєстру іпотек. До цього Реєстру вносяться відомості про обтяження іпотекою земельних ділянок, а також об'єктів, розташованих на земельній ділянці і невід'ємно пов'язаних з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Заступник Міністра Л. В. Єфіменко