ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа «Мокаллал проти України»

Заява N 19246/10

від 10 листопада 2011 року

Стислий виклад остаточного рішення

В Ісламській Республіці Іран у невизначену дату було порушено кримінальну справу щодо заявника, який з 1995 року проживає на території України.

З квітня 2010 року заявника було затримано працівниками Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з метою його екстрадиції.

6 квітня 2010 року Київський районний суд м. Одеси постановив обрати заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту до вирішення питання щодо його екстрадиції.

29 червня 2010 року Малиновеький районний суд м. Одеси продовжив строк тримання заявника під вартою до вирішення питання щодо його екстрадиції.

12 липня 2010 року посольство Ісламської Республіки Іран в Україні повідомило Генеральну прокуратуру України про те, що більше немає необхідності тримати заявника під вартою.

14 липня 2010 року заявника було звільнено з-під варти та припинено процедуру щодо його екстрадиції.

Заявник поскаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за підп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на незаконність тримання його під вартою. Заявник також скаржився на те, що у разі його екстрадиції його права, передбачені ст.ст. 2, 3, 6, 8 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 6 до Конвенції, можуть буги порушені.

Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 5 Конвенції в зв'язку з тим, що з 3 квітня 2010 року до 29 червня 2010 року заявник тримався під вартою на підставі рішення суду, яке не мало належних законодавчих підстав, та з 12 до 14 липня 2010 року в зв'язку з тим, що дводенна затримка у звільненні заявника з-під варти не відповідала вимогам практики Європейського суду, відповідно до яких пише декілька годин такої затримки можуть бути виправдані адміністративними формальностями.

Розглянувши справу, Європейський Суд одноголоєно;

«1. Оголошує скаргу щодо незаконності тримання заявника під вартою прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції стосовно тримання заявника під вартою з 3 квітня до 29 червня 2010 року та з 12 до 14 липня 2010 року:

3. Постановляє, що у цій справі не мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції стосовно тримання заявника під вартою з 29 червня до 12 липня 2010 року».